Рішення

від 20.07.2010 по справі 2-117/2010

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-117/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарях судового засідання Лимар О.Ф., Пригоди Т.В., Воскресенській Т.В.,

за участю представника позивачів ОСОБА_1,

за участю представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю відповідача ОСОБА_4,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Вишеньківської сільської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, про скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки,

встановив:

Наприкінці квітня 2009 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду з по-зовом, вимоги якого вони обґрунтовували тим, що є власниками земельних ділянок, що розташовуються в с. Вишеньки Бориспільського району поблизу з озером Баклажне. Рішеннями Вишеньківської сільської ради №1000-24-У від 3 липня 2008 року у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були передані земельні ділянки, що розташовуються в с. Вишеньки Бориспільського району між земельними ділянками позивачів та озером Баклажне. На підставі цього рішення 13 листопада 2008 року на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_8 були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЗ №446427 та серії ЯЗ №446 428 відповідно. За договорами купівлі-продажу ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відчужили земельні ділянки у власність ОСОБА_4

ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вважали, що рішення Вишеньківської сільської ради №1000-24-У від 3 липня 2008 року та видані на підставі них державні акти на право власності на земельні ділянки порушували їх право на землю та суперечили чинному законодавству. Так, позивачі посилались на те, що межі спірних земельних ділянок з ними не узгоджувались, тому їх було позбавлено проходу до озера Ба-клажне. Крім того, земельні ділянки розташовані в межах 25-метрової прибережної захисної смуги, тому їх передача у власність ОСОБА_9 та ОСОБА_8 суперечила п.»г» ч.2 ст.61 ЗК України. Тому для відно-влення порушеного права та законності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просили суд визнати незаконними та скасувати рішення Вишеньківської сільської ради №1000-24-У про передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_9 та ОСОБА_8; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЗ №446427 та серії ЯЗ №446428, видані 13 листопада 2008 року на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_8; та скасувати їх державну реєстрацію. Крім того, позивачі просили визнати недійсними договори купівлі-продажу, на підставі яких ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відчужили земельні ділянки у власність ОСОБА_4

В ході розгляду цивільної справи ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 збільшили підстави пред'явленого позову. Так, крім наведених вище обставин, вони посилались також на те, що спірні земельні ділянки були об'єктами державної власності, тому Вишеньківська сільська рада не мала права розпоряджатись ними. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 раніше не користувались цими ділянками, тому виділення земельних ділянок в їх власність повинно було відбуватись за правилом ч.6-ч.10 ст.118 ЗК України. Разом з тим, в порушення ч.6-ч.10 ст.118 цього ж Кодексу перед прийняттям оскаржуваного рішення проект відведення земельних ділянок не розроблявся, не погоджувався Держземінспекцією у Київській області, а також не затверджувався рішенням Вишеньківської сільської ради. Крім того, прибережна смуга озера Баклажне становить не 25, а 100 метрів. Спірні земельні ділянки розташовуються в межах 100-метрової прибережної смуги озера Баклажне, тому не могли бути переданими у власність ОСОБА_9 та ОСОБА_7

Позивачі також послались на те, що на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_4 встиг отримати державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЗ №193473 та серії ЯЗ №193474. Тому ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 збільшили позовні вимоги та просили суд також визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЗ №193473 та серії ЯЗ №193474, видані 25 березня 2009 року на ім'я ОСОБА_4, та скасувати їх державну реєстрацію.

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 пред'явлений позов підтримує, на його задоволенні наполягає.

Представник Вишеньківської сільської ради ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4 та представник інших відповідачів ОСОБА_2 позов не визнають, проти його задоволення заперечують.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є власницею земельної ділянки площею 0,1250 га з кадастровим номером 3220881301:01:009:0727 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовується в с. Вишеньки Бориспільського району. ОСОБА_6 є власницею сусідньої земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3220 881301:01:009:0431 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, що роз-ташовується в с. Вишеньки Бориспільського району. ОСОБА_7 також є власником сусідньої земельної ділянки площею 0,50 га з кадастровим номером 3220881300:01:009:0316 з цільовим призначенням для бу-дівництва та обслуговування жилого будинку, що розташовується в с. Вишеньки Бориспільського району.

Достовірність цих обставин підтверджується копіями державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №411501, виданого 13 березня 2008 року на ім'я ОСОБА_5 (а.с.18-19 т.1), серії ЯБ №778284, виданого 26 січня 2006 року на ім'я ОСОБА_6 (а.с.20-21 т.1), та серії ЯБ №279289, виданого 24 грудня 2004 року на ім'я ОСОБА_7 (а.с.22-23 т.1).

Рішенням Вишеньківської сільської ради №1000-24-У від 3 липня 2008 року (а.с.36-37 т.1) був наданий дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_8 площею 0,10 га та ОСОБА_9 площею 0,16 га в с. Вишеньки для будівництва та обслуговування жилих будинків.

Іншим рішенням Вишеньківської сільської ради №1000-24-У від 3 липня 2008 року (а.с.85, 119 т.1, а.с.13 т.2) у власність ОСОБА_9 була передана земельна ділянка площею 0,16 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовується в с. Ви-шеньки Бориспільського району.

На підставі цього рішення 13 листопада 2008 року на ім'я ОСОБА_9 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №446427 (а.с.24-25 т.1) щодо земельної ділянки площею 0,16 га з кадастровим номером 3220881301:01:009:0781 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовується в с. Вишеньки Бориспільського району.

Ще одним рішенням Вишеньківської сільської ради №1000-24-У від 3 липня 2008 року (а.с.94, 126 т.1, а.с.21 т.2) у власність ОСОБА_8 була передана земельна ділянка площею 0,10 га з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовується в с. Вишеньки Бо-риспільського району.

На підставі цього рішення 13 листопада 2008 року на ім'я ОСОБА_8 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №446428 (а.с.26-27) щодо земельної ділянки площею 0,10 га з кадастровим номером 3220881301:01:009:0780 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жи-лого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовується в с. Вишеньки Бориспільського району.

У відповідності до ст.ст.15, 16 ЦК України та ст.152 ЗК України власник землі або землекористувач має право на захист свого права на землю лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України на особу, що звернулась до суду за захистом свого права, належить на-дати суду докази на підтвердження того, що це право порушене, не визнається або оспорюється.

Судом встановлено, що позивачі цього обов'язку не дотримались: не надали суду докази, якими б під-твердили те, що оспорюваними рішеннями Вишеньківської сільської ради №1000-24-У від 3 липня 2008 року про виділення земельних ділянок у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 порушується право ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на землю.

Зокрема, їх посилання на те, що межі спірних земельних ділянок з ними не погоджувались, спростовуєть-ся копіями актів встановлення зовнішніх меж та передачі на зберігання межових знаків (а.с.91, 98, 124, 129 т.1), з яких вбачається, що кожний з позивачів погодив межі спірних земельних ділянок, про що особисто розписав-ся. Крім того, в матеріалах цивільної справи відсутні докази, з яких би вбачалось, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позбавлені проходу до озера Баклажне.

Тому позивачі не мають права оскаржувати рішення Вишеньківської сільської ради №1000-24-У від 3 липня 2008 року про передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9

В матеріалах цивільної справи містяться довідки Вишеньківської сільської ради від 4 липня 2008 року (а.с.86, 95, 120, 127 т.1), з яких вбачається, що спірні земельні ділянки перебували у користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Тому їх приватизація проводилась в порядку, передбаченому чинними на той час ч.1-ч.2 ст.118 ЗК України.

Зокрема, громадяни, зацікавлені у приватизації земельних ділянок, що перебували в їх користуванні, по-давали заяви до відповідного органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки. Рі-шення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймалось в межах місячного строку на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджували розмір земельної ділянки.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулись до Вишеньківської сільської ради з заявами про приватизацію спірних земельних ділянок. Вишеньківська сільська рада на підставі технічної доку-ментації із землеустрою та документів, що підтверджували розмір земельних ділянок (а.с.80-109, 113-138 т.1), прийняла оспорювані рішення №1000-24-У від 3 липня 2008 року про передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Приватизація спірних земельних ділянок проведена з чітким дотриманням чинних на той час ч.1-ч.2 ст.118 ЗК України.

Суд оцінює критично посилання позивачів на те, що приватизація спірних земельних ділянок була про-ведена з порушенням ч.6-ч.10 ст.118 ЗК України, зокрема, без належним чином погодженого та затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому суд виходить з того, що ч.6-ч.10 ст.118 ЗК України на спірні правовідносини не поширюються. Тому виготовлення проекту землеустрою щодо від-ведення земельних ділянок в ході їх приватизації не вимагалось.

Не відповідає дійсності також посилання позивачів на те, що, приймаючи оскаржувані рішення, Ви-шеньківська сільська рада перевищила свої повноваження.

У відповідності до п.12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комуналь-ної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Судом встановлено, що землі державної і колективної власності в с. Вишеньки Бориспільського району не розмежовані. З технічної документації із землеустрою, копії якої міститься в матеріалах цивільної справи (а.с.78-109, 113-138 т.1), вбачається, що спірні земельні ділянки розташовуються в межах с. Вишеньки Бо-риспільського району. Тому розпорядження ними відносилось до повноважень Вишеньківської сільської ради. Крім того, з копії листа заступника голови Державного комітету України по водному господарству ОСОБА_10 (а.с.48 т.1) вбачається, що відповідно до плану забудови с. Вишеньки Бориспільського району навколо озера Баклажне встановлено прибережну захисну смугу шириною 25 метрів. Ситуаційною схемою земельних ділянок озера Баклажне, копія якої міститься в матеріалах цивільної справи (а.с.58 т.1), підтверджується те, що земельні ділянки, які були передані у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9, розташовуються від озера Баклажне на відстані більш, ніж 25 метрів. Це свідчить про те, що спірні земельні ділянки не розташовуються в межах прибережних захисних смуг, а оспорювані рішення Вишеньківської сільської ради №1000-24-У від 3 липня 2008 року про передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не суперечать п.»г» ч.2 ст.61 ЗК України.

Узагальнюючи вище наведене, суд констатує, що підстави для визнання незаконними та скасування рі-шень Вишеньківської сільської ради №1000-24-У від 3 липня 2008 року про передачу земельних ділянок у влас-ність ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відсутні.

У зв'язку з чинністю цих рішень відсутні підстави для визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, видані на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Судом також встановлено, що 4 березня 2009 року ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу відчу-жила ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,16 га з кадастровим номером 3220881301:01:009:0781 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розтало-вується в с. Вишеньки Бориспільського району.

Того ж дня ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу відчужив ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3220881301:01:009:0780 з цільовим призначенням для будівництва і обслугову-вання жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовується в с. Вишеньки Бориспільського району.

Достовірність цих обставин підтверджується копією договорів купівлі-продажу земельних ділянок, по-свідчених 4 березня 2009 року приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованих в реєстрі за №328 та за №324.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що зміст наведених договорів купівлі-продажу земельних ділянок не суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідачі мали не-обхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним. Договори купівлі-продажу земельних ділянок були укладені з дотриманням обов'язкової нотаріальної форми та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Тому підстави для визнання їх недійсними суд вважає відсутніми.

Крім того, позивачі не є сторонами у наведених вище договорах купівлі-продажу земельних ділянок та не являються заінтересованими особами, які мають право їх оспорювати.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не навели підстав, встановлених законом, для визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними. Відчужуючи на власний розсуд спірні земельні ділянки, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 здійснювали повноваження, передбачені ч.1 ст.319 ЦК України.

З огляду на це, суд вважає, що підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих на підставі них ОСОБА_4, відсутні.

Відсутні також підстави для скасування державної реєстрації оспорюваних державних актів на право власності на земельні ділянки. Адже, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.7 постанови №7 від 16 квітня 2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» , захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст.152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушу-ють права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосу-вання інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України). Скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки не передбачене чинним законодавством як спосіб захисту порушеного права, крім того, вжиття цього заходу не відноситься до повноважень суду.

Керуючись ст.ст.15, 16, ч.2, ч.3 ст.215 ЦК України, п.»г» ч.2 ст.61, ч.6-ч.10 ст.118, ст.152, п.12 Пере-хідних положень ЗК України, ст.88, п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ч.1-ч.3 ст.209, ст.ст.213-215 та ст.218 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Вишеньківської сільської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, про скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскаржен-ня протягом 10 днів з часу оголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або у порядку, передбаченому в ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_12