Постанова

від 09.12.2015 по справі 805/3133/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 р. Справа №805/3133/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Постановлена у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання - Лопушанскому Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс (м. Костянтинівка)

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління

Державної фіскальної служби у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення - рішення

за участю представників сторін: від позивача - Скобліков С.О.

від відповідача - Колеснікова О.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Люкс (надалі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000952203/2226 від 26.05.2014 року з податку на додану вартість.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Господарська операція з ТОВ Будреконструкція-2012 фактично була здійснена, що підтверджується відповідними первинними документами, які позивач надав до матеріалів справи. Позивач також зазначає, що не повинен відповідати за дії свого контрагента.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову та послався на те, що позивачем порушені вимоги п. 44.1. ст.. 44, п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України (надалі ПК України), що призвело до заниження суми податку на додану вартість (надалі ПДВ), яка підлягає сплаті до бюджету за березень 2013 року у сумі 49 507 грн. Відповідачем від ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано акт про неможливість проведення перевірки вказаного контрагента позивача. До перевірки позивачем не надані деякі первинні документи, що свідчить про відсутність реального здійснення господарської операції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи 07.03.2000 року, номер запису 1 259 120 0000 000275, код ЄДРПОУ 30617606, відповідно до свідоцтва № 200104315 є платником ПДВ, знаходиться на обліку відповідача.

Відповідачем позивачеві були направлені запити від 18.11.2013 року та від 26.03.2014 року щодо надання пояснень та копій документів, які підтверджують факт взаєморозрахунків між контрагентами для з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях господарських відносин з ТОВ Будреконструкція-2012 березень 2013 року.

26.11.2013 року позивачем відповідачеві надана відповідь № 26/11 та копії затребуваних документів.

У період з 07.04.2014 року по 11.04.2014 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності та своєчасності сплати до державного бюджету ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ Будреконструкція-2012 за березень 2013 року, за результатами якої складений акт перевірки від 18.04.2014 року № 159/05-14-22-02-30617606.

У акті перевірки зазначено, що позивачем завищений податковий кредит за перевірений період у сумі 49 507 грн. по господарським операціям з ТОВ Будреконструкція-2012 . Від ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано акт про неможливість проведення перевірки вказаного підприємства № 2527/26-55-22-03/38239950 від 25.11.2013 року, у якому зазначено, що місцезнаходження підприємства не встановлено.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем п. 44.1. ст.. 44, п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за березень 2013 року у сумі 49 507 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 26.05.2014 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000952203/2226, яким позивачеві збільшена сума грошового зобов'язання з ПДВ на 49 507 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25% у сумі 12 376,75 грн.

При вирішенні питання про законність та обґрунтованість даного податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

Згідно п. 44.1. ст.. 44 ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст.. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

П. 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем (замовник) з ТОВ Будреконструкція-2012 (субпідрядник) 01.03.2013 року був укладений договір підряду на виконання робіт № 01/03 СП щодо виконання поточного ремонту адміністративної будівлі, яка розташована за адресою: м. Димитров, вул.. Шосейна, 2в, із відповідною додатковою угодою.

Зазначена адміністративна будівля знаходиться у власності позивача згідно свідоцтва про право власності від 22.11.2007 року, що підтверджується матеріалами справи.

На виконання п. 1.2. вказаного договору ТОВ Будреконструкція-2012 має ліцензію серії АД № 075015 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строк дії якої з 25.07.2012 року по 25.07.2015 року.

Щодо необхідності проведення поточного ремонту вказаної адміністративної будівлі свідчить акт дослідження технічного стану будівлі та дефектний акт на поточний ремонт.

Згідно п. 2.8. вказаного договору замовником субпідряднику були передані будівельні матеріали на виконання робіт по поточному ремонту адміністративної будівлі, що підтверджується актами приймання-передачі будівельних матеріалів за березень 2013 року.

На виконання вказаного договору позивачем також надані наступні документи: податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, договірні ціни, локальні кошториси, відомості ресурсів до локальних кошторисів, платіжні доручення.

До матеріалів справи позивачем також надана електронна квитанція на отримання податковим органом реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2013 року.

Аналіз наведених первинних та інших документів доводить фактичність вчинення зазначеної господарської операції, тобто позивачем підтверджена правомірність включення до складу податкового кредиту за березень 2013 року суми ПДВ у вказаному розмірі.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість включення сум податку до податкового кредиту у зв'язку із тим, що неможливо перевірити контрагента позивача у зв'язку із його відсутністю за податковою адресою, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Принцип персональної відповідальності особи, у даному випадку право позивача на формування податкового кредиту, не може ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, оскільки таке порушення тягне за собою юридичну відповідальність саме особи, яка її порушила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Інтерсплав проти України ще у 2007 році та інших аналогічних справах ( Булвес АД проти Болгарії 2009 рік, Бізнес Супорт Центр проти Болгарії 2010 рік) зазначено про те, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчиненні його контрагентом, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Судова ж практика щодо зазначеного правового принципу персональної відповідальності особи також визначена у постановах Верховного суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 та інших.

З урахуванням викладеного, судом встановлена відсутність у позивача порушень, встановлених зазначеною перевіркою, необґрунтованість збільшення відповідачем суми ПДВ за березень 2015 року на 49 507 грн. та відповідного застосування штрафних санкцій.

Ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатися обґрунтованим та законним, відповідно підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 182,70 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № 0000952203/2226 від 26.05.2014 року з податку на додану вартість.

Стягнути з Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс судові витрати у сумі 182 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 09.12.2015 року.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 14 грудня 2015 року.

Суддя Маслоід О.С.