Рішення

від 30.11.2015 по справі 200/11492/15-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/11492/15-ц

Провадження №2/200/2818/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі Власенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-М" про зобов"язання видати трудову книжку, зобов"язання змінити дату звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, заборгованості по заробітній платі, компенсації за лікарняний, невикористану відпустку, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку, стягнення моральної шкоди та судових витрат на правову допомогу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнень від 24.11.2015 року посилається на те, що 29.01.2014 року між ним та ТОВ "Магістраль-М" було укладено трудовий договір, за яким на нього було покладено виконання обов"язків водія-експедитора (наказ №78-к від 29.01.2014 року), що підтверджується записом в трудовій книжці за № НОМЕР_2, виписаній відповідачем на його ім"я. 23.01.2015 року він подав заяву про звільнення з вищевказаної посади за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП. Проте, через те, що після подання вказаної заяви відповідачем тривалий час не було надано йому ніякої відповіді, не проведено розрахунку із заборгованості по заробітній платі, не виплачено компенсації за невикористану щорічну відпустку, лікарняного, не повернено трудову книжку, він був вимушений направити на адресу відповідача заяву з проханням вчинити вищевказані дії, ознайомити його з наказом про звільнення та повернути оригінал трудової книжки за № НОМЕР_3 з здійснити з ним повний розрахунок. 28.03.2015 року у відповідь на його лист відповідачем було направлено на його адресу конверт з описом вкладення до нього та оригіналом трудової книжки за № НОМЕР_2, в якій було зазначено лише про прийняття його на роботу та звільнення з роботи у відповідача, але його трудова діяльність була розпочата ще з 1999 року, що було зафіксовано в трудовій книжці за № НОМЕР_3. Саме тому у відповідь на вказаний лист він звернувся до відповідача в усній формі з повторним проханням все ж таки врегулювати існуючи розбіжності та повернути трудову книжку, провести повний розрахунок, в чому йому було відмовлено уповноваженою особою відповідача з посиланням на те, що повернути його трудову книжку за № НОМЕР_3 немає можливості, а повного розрахунку проведено не буде так як позивач ще й залишився винен відповідачу за якусь нібито заподіяну шкоду, а тому борг буде вираховано із його заробітку.

Позивач зазначає, що враховуючи отриману відповідь, ним 29.05.2015 року на юридичну адресу відповідача було направлено письмове прохання з"явитись уповноваженій особі відповідача 04.06.2015 року о 09-00 год. за адресою його проживання для вручення йому трудової книжки за № НОМЕР_3, ознайомлення з наказом, проведення повного розрахунку та повернення ним відповідачу оригіналу трудової книжки за № НОМЕР_4. У вказаний час уповноважена особа відповідача не з"явилася в зазначеному місці та не було проведено вищевказаних дій, а тому ним було складено відповідним акт у присутності двох свідків. На його утриманні перебуває дружина та троє неповнолітніх дітей, він займається перевезенням небезпечних вантажів та при влаштуванні на інше місце роботи від нього вимагається документальне підтвердження стажу роботи з такими вантажами, але через те, що відповідачем йому не повернуто його трудову книжку № НОМЕР_3, в якій було вказано його стаж роботи з 1999 року, він позбавлений можливості влаштуватися на іншу роботу, а тому позбавлений гарантованого права на працю для забезпечення себе та своєї сім"ї, чим йому завдано моральну шкоду.

Посилаючись на зазначене, позивач з урахуванням уточнення, просить зобов"язати ТОВ "Магістраль-М" видати йому трудову книжку № НОМЕР_3 та змінити дату його звільнення на фактичний день видачі трудової книжки; стягнути з ТОВ "Магістраль-М" на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.01.2015 по 28.07.2015 року в розмірі 10 874,96 грн. та заборгованість по невиплачений день звільнення заробітної плати, компенсації за лікарняний, невикористану щорічну відпустку в розмірі 2046,31 грн.; стягнути з ТОВ "Магістраль-М" на його користь компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати з урахуванням індексу інфляції заробітної плати у сумі 1107,16 грн. за період вимушеного прогулу з 24.01.2015 року по 28.07.2015 року; стягнути з ТОВ "Магістраль-М" на його користь компенсації за невикористану щорічну відпустку у сумі 807,61 грн. за період вимушеного прогулу з 24.01.2015 по 28.07.2015 року; стягнути на його користь з відповідача заподіяну моральну шкоду у сумі 10 000,00 грн. та понесені ним витрати на правову допомогу у сумі 3500,00 грн.

Позивач з представником в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнення підтримали.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснили, що при звільненні позивача йому не було виплачено товариством заробітну плату в сумі 1081,05 грн., оскільки позивач на неодноразові виклики не з"являвся у касу підприємства для отримання заробітної плати, оформлена на їх підприємстві трудова книжка була направлена на адресу відповідача. Тієї книжки, на яку у позові посилається позивач, на їх підприємстві немає, її позивач при прийнятті на роботу не надавав. Вважали, що позивач пропустив встановлені трудовим законодавством строки для звернення до суду з позовом.

Вислухавши осіб, які з"явилися, свідків, дослідивши докази у цивільній справі, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно до ч.2 - у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно до статті 116 КЗпП України, п ри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Як встановлено в судовому засіданні, наказом №78-к від 29.01.2014 року позивач ОСОБА_1 з 29.01.2014 року був прийнятий на роботу до ТОВ "Магістраль-М" на посаду водія-експедитора.

23.01.2015 року позивач подав відповідачу заяву про звільнення з вищевказаної посади за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України.

Наказом № 105-к від 23.01.2015 року, виданим директором ТОВ "Магістраль-М", позивач ОСОБА_1 з 23.01.2015 року був звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. В наказі підставою для звільнення позивача зазначена його заява. Встановлено, що з цим наказом позивач був ознайомлений 29.01.2015 року, що він підтвердив в судовому засіданні.

Встановлено, що у день звільнення відповідачем не було здійснено розрахунку з позивачем та не було видано йому трудову книжку. В зв"язку з зазначеним позивач 11.02.2015 року звернувся до прокурора м. Дніпропетровська з заявою, в якій просив посприяти захисту його прав та змусити керівника підприємства повернути йому трудову книжку, а також належні виплати при звільненні.

Позивачем також на адресу директора ТОВ "Магістраль-М" була направлена заява від 14.02.2015 року, в якій він посилався на те, що ним була поштою надіслана заява про звільнення від 23.01.2015 року та просив надати письмову відповідь про результат розгляду вказаної заяви, ознайомити його з наказом про звільнення, видати трудову книжку з відповідним записом і провести з ним остаточний розрахунок відповідно до вимог ст.47, 116 КЗпП України, або відправити йому поштою наказ про звільнення для ознайомлення, а також трудову книжку з відповідним записом.

У відповідь на вказаний лист позивач отримав від відповідача 28.03.2015 року конверт з описом вкладення до нього та оригіналом трудової книжки серії НОМЕР_5 на ім"я ОСОБА_1, із зазначеною датою заповнення 29.01.2014 року, в якій в графі 1 було здійснено запис за №1 про прийняття 29.01.2014 року його на роботу до ТОВ "Магістраль-М" на посаду водія-експедитора на підставі наказу № 78-к від 29.01.2014 року та в графі 1 здійснено запис за №2 про звільнення ОСОБА_2 23.01.2015 року з роботи із вказаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України на підставі наказу № 105-к від 23.01.2015 року.

01.04.2015 року позивачем на адресу начальника Дніпропетровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було направлено заяву, в якій він повідомляв про неповернення йому трудової книжки, ненадання щорічної відпустки, порушення строків розрахунку при звільненні та вважав за необхідним притягнення директора підприємства до кримінальної відповідальності за ст. 172 КК України.

27.05.2015 року ОСОБА_1 було направлено до прокуратури м. Дніпропетровська заяву, в якій він просив розібратись у порушенні посадовими особами ТОВ "Магістраль-М" його прав.

28.05.2015 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська, в якій просив зобов"язати слідчого Дніпропетровського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області внести відомості щодо його заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування за його заявою про кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 172 КК України.

Позивачем 29.05.2015 року на юридичну адресу відповідача було направлено письмове прохання з"явитись 04.06.2015 року о 09-00 год. за адресою його проживання для вручення йому його трудової книжки за № НОМЕР_3, яку він при прийнятті на роботу здавав відповідачу, оскільки мав трудовий стаж з 1999 року; ознайомлення з наказом, проведення повного розрахунку та повернення ним відповідачу оригіналу трудової книжки за № НОМЕР_4. У вказаний позивачем час уповноважена особа відповідача не з"явилася в зазначеному ним місці та не було проведено вищевказаних дій, а тому позивачем було складено відповідним акт у присутності двох свідків.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем ОСОБА_3 в судовому засіданні були надані свідчення у якості свідка. Свідок ОСОБА_1 суду пояснив, що при прийнятті на роботу до ТОВ "Магістраль-М" він приніс своє посвідчення водія і трудову книжку, в якій були записи про його минулі місця роботи, починаючи з 1999 року, а також свій паспорт, ідентифікаційний код. Документи були прийняті бухгалтером, він був прийнятий на роботу, йому видали автомобіль, на якому він їздив у рейси, в тому числі по перевізці вантажів. При звіьненні з ним не було здійснено розрахунку та не була видана трудова книжка. Згодом трудова книжка, виписана на його ім"я, була йому надіслана відповідачем поштою, проте це була зовсім нова трудова книжка - в ній були тільки записи про його роботу та про звільнення з ТОВ "Магістраль-М", а трудова книжка, де були записи про його роботу з 1999 року, йому видана не була.

Таким чином, судом встановлено, що при звільнені відповідачем не було здійснена виплата позивачеві суми заробітної плати, що належала йому від ТОВ "Магістраль-М", тобто в день звільнення з позивачем не було здійснено розрахунку. В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що не мали можливості здійснити розрахунок при звільненні з позивачем? оскільки він не з"являвся за заробітною платою на підприємство, про що був складений акт від 09.02.2015 року.

На підтвердження зазначених доводів в судовому засіданні надав свідчення свідок ОСОБА_4, який пояснив, що працює директором по виробництву у ТОВ "Магістраль-М" і йому відомо, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ "Магістраль-М" за рекомендацією їх колишнього співробітника та за його пропозицією. Після написання ним заяви про звільнення він просив керівництво його швидко звільнити, оскільки він поспішав у відрядження за іншим новим місцем своєї роботи і в зв"язку з цим розрахунок при звільнення, трудову книжку мав намір забрати пізніше. Згодом трудову книжку, яку завели на підприємстві, йому послали по пошті відповідно до його заяви. Свою трудову книжку при прийомі на роботу він не приносив.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона працює головним бухгалтером у ТОВ "Магістраль-М". ОСОБА_1 в січні 2015 року перебував на лікарняному, коли вийшов з нього, один день був на роботі і написав заяву про звільнення. Вона була присутня коли ОСОБА_1 в останній день перебував у ТОВ "Магістраль-М" і не дочекався директора підприємства, оскільки поспішав. Більше він на підприємство не з"явився - ні за зарплатою ні за трудовою книжкою. Пояснила, що ОСОБА_1 на їх підприємство не надавав свою трудову книжку, а коли він звільнився, вони купили трудову книжку, до якої були внесені записи про його прийом на роботу до ТОВ "Магістраль-М" та про його звільнення.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він є директором ТОВ "Магістраль-М", йому відомо, що позивач не здавав при прийомі на роботу свою трудову книжку, в зв"язку з чим йому було видано на підприємстві нову з записами про період його роботи у ТОВ "Магістраль-М".

Отже, судом встановлено, що відповідно до розрахунково-платіжної відомості № НЗП-000002 за січень 2015 року ОСОБА_1 була нарахована до виплати сума 1753,05 грн., до якої було включено компенсацію за невикористану відпустку в сумі 973,59 грн., допомогу в зв"язку з тимчасовою непрацездатністю в сумі 333,65 грн., індексацію в сумі 8,31 грн., посадовий оклад в розмірі 437,50 грн. за сім відпрацьованих днів (з урахуванням часу перебування на лікарняному з 13.01.2015 по 22.01.2015).

Відповідно до Відомості на виплату грошей № ВЗП-000004 за січень 2015 року від 22.01.2015 р. ОСОБА_1 отримав заробітну плату (аванс) у розмірі 338,65 грн., про що свідчить його підпис у відомості та не заперечувалося ним в судовому засіданні. Крім того, із вказаної суми - 1753,05 грн. було вираховано: 254,29 грн. - податок на доходи фізичних осіб, 57,77 грн. - єдиний соціальний внесок, 21,29 грн. - військовий збір.

Таким чином, відповідно до Відомості на виплату грошей № ВЗП-000006 за січень 2015 року від 09.02.2015 р. ОСОБА_1 було нараховано до виплати заробітну плату в сумі 1081,05 грн., що також підтверджується довідкою відповідача від 08.09.2015 року № 2/080915.

Як вбачається з бухгалтерської довідки від 25.08.2015 року № 1/250815, виданої ТОВ "Магістраль-М", 09.02.2015 року з розрахункового рахунку ТОВ "Магістраль-М" було знято по чеку ЛИ № 5213682 суму 1475,34 грн. для видачі заробітної плати за січень 2015 року згідно платіжної відомості № ВЗП-000006 від 09.02.2015 р., у тому числі ОСОБА_1 - 1081,05 грн.

Таким чином, судом встановлено, що при звільнені позивачу відповідачем не була виплачена заробітна плата в сумі 1081,05 грн., яка не виплачена і на час розгляду справи, що не заперечувалося представниками відповідача в судовому засіданні, тому вказана сума заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 1081,05 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Будь-яких доказів того, що розмір заборгованості відповідача по сплаті позивачу заробітної плати складає іншу суму позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У позові, з урахуванням уточнень, та в судовому засіданні позивач з представником посилалися на те, що заборгованість відповідача на день звільнення з заробітної плати, компенсації за лікарняний, невикористаної щорічної відпустки складає 2046,31 грн., а середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.01.2015 по 28.07.2015 року складає 10 874,96 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні стверджував, що ТОВ "Магістраль-М" при звільненні позивачу не була виплачена заробітна плата в сумі 1081,05 грн., на підтвердження чого надав відповідні довідки та відомості.

Таким чином, між сторонами є в наявності спір про розміри належної звільненому позивачеві суми. Зважаючи на те, що суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню частково, розмір відшкодування за час затримки визначається судом наступним чином.

Як вбачається з довідки від 08.09.2015 року вих. № 1/080915, виданої ТОВ "Магістраль-М", середньоденна зарплата позивача склала 62,50 грн.

Відповідно до довідки від 26.06.2015 року за № 1/260615 року, виданої відповідачем, розмір середньомісячної заробітної плати позивача на день звільнення склав 1541,52 грн. (зарплата за грудень 2014 року в сумі 1330,00 грн. + зарплата за січень 2015 року в сумі 1753,05 грн. = 3083,05 грн. : 2 міс. = 1541,52 грн.).

Позивач звільнений з роботи 23.01.2015 року, тому заробітна плата за весь час затримки виплати заборгованості по заробітній платі, в межах заявлених позовних вимог позивача за період з 24.01.2015 по 28.07.2015 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 9499 грн. 12 коп. (1541,52 грн. х 6 міс. затримки виплати заробітної плати = 9249,12 грн.; 62,50 грн. середньоденна зарплата х 4 дні прострочення виплати = 250,00 грн.; 250,00 грн. + 9249,12 грн. = 9499,12 грн.).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 1081 грн. 05 коп. та середній заробіток за час затримки виплати заборгованості по заробітній платі в сумі 9499 грн. 12 коп.

В судовому засіданні представники відповідача посилалися на те, що під час роботи на підприємстві позивач пройшов навчання, за яке підприємством було сплачено 3250 грн., які при звільненні він не повернув, а тому таким чином можна вважати, що підприємство не має ніяких грошових зобов"язань перед позивачем. Суд вважає, що вказані доводи не є підставою для відмови позивачу у задоволенні його позовних вимог про стягнення середнього заробітку в зв"язку з затримкою виплати заробітної плати, оскільки у випадку наявності у позивача будь-яких боргових зобов"язань перед підприємством відповідач має право у встановленому законом порядку звернутися до суду із відповідним позовом про стягнення вказаних грошових коштів, які ніяким чином не компенсують заборгованість по заробітній платі у спорі, що розглядається у даній справі.

Частково задовольняючи вищевказані позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов"язання ТОВ "Магістраль-М" видати йому його трудову книжку № НОМЕР_3 та змінити дату його звільнення на фактичний день видачі цієї трудової книжки; стягнення з ТОВ "Магістраль-М" на його користь компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати з урахуванням індексу інфляції заробітної плати у сумі 1107,16 грн. за період вимушеного прогулу з 24.01.2015 року по 28.07.2015 року; компенсації за невикористану щорічну відпустку у сумі 807,61 грн. за період вимушеного прогулу з 24.01.2015 по 28.07.2015 року задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.3. Інструкції №58 про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мінюсту України та Мінзахисту України від 29.07.1993 року, при влаштуванні на роботу працівники зобов"язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Відповідно до п.2.26 Інструкції №58 про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мінюсту України та Мінзахисту України від 29.07.1993 року, днем звільнення вважається останній день роботи. Про отримання трудової книжки працівник повинен розписатися в особовій картці та книзі обліку руху трудових книжок та вкладишів до них.

Відповідно до ч.4 ст. 235 КЗпП України, п.4.1. вказаної Інструкції, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В обгрунтування своїх позовних вимог про зобов"язання ТОВ "Магістраль-М" видати трудову книжку № НОМЕР_3 та змінити дату його звільнення на фактичний день видачі цієї трудової книжки позивач у позові та в судовому засіданні з представником посилалися на те, що до початку роботи у ТОВ "Магістраль-М" у позивача був трудовий стаж роботи на різних підприємствах на посаді водія з 1999 року, що було відображено у його трудовій книжці № НОМЕР_3, яку він здав до ТОВ "Магістраль-М" при прийомі на роботу. Після звільнення відповідач замість вказаного оригіналу трудової книжки направив на його адресу оригінал трудової книжки № НОМЕР_2, в якій були в наявності лише записи про його роботу у ТОВ "Магістраль-М" в період з 29.01.2014 по 23.01.2015 року.

Разом з цим, позивачем не надано жодного доказу того, що при прийомі на роботу до ТОВ "Магістраль-М" ним було здано до цього підприємства оригінал його трудової книжки № НОМЕР_3.

Натомість, як вбачається з книги обліку руху трудових книжок, яка ведеться у ТОВ "Магістраль-М", оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні, в ній є в наявності запис про реєстрацію трудової книжки позивача ОСОБА_1 за № НОМЕР_2, яка при вищенаведених обставинах була після його звільнення в березні 2015 року направлена відповідачем на адресу позивача.

Також, як вбачається з матеріалів справи, за заявою позивача працівниками прокуратури Дніпропетровського району Дніпропетровської області було проведено обшук за юридичною адресою ТОВ "Магістраль-М", де були вилучені документи, які стосуються працевлаштування та звільнення позивача, при цьому трудова книжка на ім"я ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 вилучена не була.

Надані позивачем довідка з ПСП "Ньютон" № 211 від 15.07.2015 року та копії сторінок журналу обліку руху трудових книжок на цьому підприємстві свідчать про роботу позивача на цьому підприємстві, проте не підтверджують, яку саме трудову книжку ним було здано при прийомі на роботу до ТОВ "Магістраль-М".

Таким чином, суд вважає недоведеними позовні вимоги позивача про зобов"язання ТОВ "Магістраль-М" видати йому трудову книжку № НОМЕР_3 та змінити дату його звільнення на фактичний день видачі цієї трудової книжки; стягнення з ТОВ "Магістраль-М" на його користь компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати з урахуванням індексу інфляції заробітної плати у сумі 1107,16 грн. за період вимушеного прогулу з 24.01.2015 року по 28.07.2015 року, компенсації за невикористану щорічну відпустку у сумі 807,61 грн. за період вимушеного прогулу з 24.01.2015 по 28.01.2015 року, оскільки позивачем за наведених обставин не доведено факту такого вимушеного прогулу, тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, частково задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час виплати заборгованості з виплати заробітної плати, суд таким чином задовольнив вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час видачі йому трудової книжки, яку направив на його адресу позивач листом, а він отримав 28.03.2015 року.

Окрім цього, в судовому засіданні представники відповідача вважали, що позивач пропустив встановлені трудовим законодавством строки для звернення до суду з позовом про зобов"язання повернути трудову книжку, зміну дати звільнення.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно до роз"яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються судом незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов"язаний перевірити та обговорити причину пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він повнолює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з"ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов"язки сторін.

Встановлено, що директором ТОВ "Магістраль-М" на час роботи позивача на підприємстві був ОСОБА_6 Крім роботи у ТОВ "Магістраль-М" у вказаний період ОСОБА_1 одночасно працював водієм автотранспортного засобу за сумісництвом у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з 15.04.2014 року на підставі трудового договору № 04561400802 від 15.04.2014 року, який також було розірвано 23.01.2015 року.

В судовому засіданні встановлено, що про видання наказу про звільнення з роботи з ТОВ "Магістраль-М" позивачу було відомо 29.01.2015 року, про що свідчить його підпис про ознайомлення у цьому наказі. За свідченням позивача та представника відповідача він у цей день не потрапив до директора підприємства за отриманням своєї трудової книжки, після цього за твердженням позивача директор ОСОБА_6 неодноразово відмовляв йому у видачі трудової книжки, що стало підставою для направлення ним неодноразових письмових звернень як до ТОВ "Магістраль-М" так і до правоохоронних органів. Таким чином, про не видачу трудової книжки позивачу було відомо, починаючи з 29.01.2015 року.

Із даними позовними вимогами про зобов"язання повернути трудову книжку, зміну дати звільнення позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська 09.06.2015 року, тобто з пропуском встановленого процесуального строку, з заявою про поновлення такого строку до суду позивач не звертався, що є також підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заподіяної моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як встановлено в судовому засіданні, тривалою невиплатою заробітної плати позивачу була дійсно заподіяна моральна шкода, яка виразилася у тому, що позивач, маючи на утриманні трьох неповнолітніх дітей, після звільнення і невиплати заробітної плати перебував у складному матеріальному стані, весь час переживав з приводу матеріального забезпечення своєї сім'ї, що завдавало йому моральних страждань, призвело до втрати ним нормальних життєвих зв"язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї сім"ї. Заподіяну моральну шкоду позивачем оцінено в 10 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розмір компенсації позивачу моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалості та враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, якої б вистачило для морального задоволення позивача з боку відповідача, а не про покарання останнього за його неправомірні дії, що не відповідало б засадам цивільного законодавства, визначеним статтею 3 ЦК України. Виходячи з цього, суд вважає за можливе визначити доведеною заподіяну моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідачем будь-яких достатніх та допустимих доказів в спростування даних вимог позивача суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно до ч. 2 цієї статті - розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до п.2 ч.3 цієї статті - до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду даної справи позивачеві надавалася правова допомога адвокатом Красько І.З., з якою ним був укладений договір про надання правової допомоги від 25.05.2015 року. Відповідно до додаткової угоди №1 від 25.05.2015 року до цього договору та квитанції до прибуткового касового ордеру №б/н від 25.05.2015 року за надання правової допомоги ОСОБА_1 було сплачено адвокату Красько І.З. вартість правової допомоги в сумі 3500,00 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1218 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-М", код ЄДРПОУ 36877622, на користь ОСОБА_1, інн. НОМЕР_1, заборгованість по виплаті заробітної плати при звільненні в сумі 1081,05 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 9499 грн. 12 коп., завдану моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн., а всього 17 080 грн. 17 коп.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-М", код ЄДРПОУ 36877622, на користь держави судовий збір у сумі 1218 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т.О. Кудрявцева