Рішення

від 04.01.2016 по справі 920/1728/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.01.2016 Справа № 920/1728/15 Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши матеріали справи № 920/1728/15:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Миру-Пак , с. Циркуни Харківського району Харківської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Еко-Продукт , с. Іволжанське Сумського району Сумської області,

про стягнення 103580 грн. 51 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 02.12.2015),

від відповідача: не з'явився,

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 92087 грн. 10 коп. основного боргу, 516 грн. 61 коп. 3 % річних, 8858 грн. 79 коп. пені, 2118 грн. 01 коп. інфляційних втрат за договором поставки № 10 від 15.06.2015, укладеним між сторонами даного спору, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

11.12.2015 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що станом на 10.12.2015 сума основного боргу за договором поставки № 10 від 15.06.2015 становить 68087 грн. 10 коп. Також він зазначає, що станом на 20.10.2015, його заборгованість складала не 92087 грн. 10 коп., а 88087 грн. 10 коп., у зв'язку з чим, на його думку, позивачем здійснено невірний розрахунок штрафних санкцій при звернені з позовною заявою до суду.

14.12.2015 представник позивача надіслав до суду факсом та поштою клопотання, в якому просить суд позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 24000 грн. 00 коп. залишити без розгляду, у зв'язку із погашенням цієї суми боргу відповідачем до порушення провадження у справі. Крім того, просить суд стягнути з відповідача 68087 грн. 10 коп. основного боргу, 516 грн. 61 коп 3% річних, 8858 грн. 79 коп. пені, 2118 грн. 01 коп. інфляційних втрат, а також 1555 грн. 00 коп судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні, 04.01.2016 подав уточнення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 68087 грн. 10 коп. основного боргу, 515 грн. 48 коп. 3% річних. 8827 грн. 44 коп. пені, 2118 грн. 01 коп. інфляційних збитків, а також 1555 грн. 00 коп. судового збору.

Відповідач в судове засідання не з'явився, проте подав до суду клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача на стаціонарному лікуванні.

Представник позивача заперечував проти заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Розгляд справи двічі відкладався, в тому числі - за клопотанням відповідача, і строк її розгляду, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України майже вичерпаний

Отже, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд встановив:

15.06.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 10, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу товар, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити вартість поставленого товару, на умовах визначених договором.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, асортимент, кількість і ціна товару визначаються сторонами при формуванні замовлення на кожну партію товару і вказуються у рахунках-фактурах постачальника або специфікаціях до цього договору, які складаються на підставі замовлень покупця. Рахунки-фактури, а також підписані представниками сторін накладні прирівнюються до специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав покладені на нього договором зобов'язання щодо поставки товару, що підтверджується видатковою накладною № 35 від 29.07.2015 року та довіреністю № 211 від 28.07.2015 року на суму 23481 грн. 20 коп.; видатковою накладною № 36 від 30.07.2015 та довіреністю № 211 від 28.07.2015 на суму 68605 грн. 90 коп.

Відповідно до п. 3.2 договору відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого товару на підставі виставлених йому позивачем документів (рахунку, рахунок-фактура, видаткова накладна) протягом 14 календарних днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього договором обов'язків, щодо своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 68087 грн. 10 коп.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача (навпаки, у відзиві на позов він підтверджує цю заборгованість), тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 68087 грн. 10 коп. заборгованості за поставлений товар суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 8.1 договору у разі несвоєчасної оплати товару згідно п. 3.2 договору, покупець, на вимогу постачальника, сплачує пеню в розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в розмірі 8827 грн. 44 коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідач не погоджувався з розрахунком пені, інфляційних та 3%, посилаючись на невірно визначену суму основного боргу. Позивачем враховані заперечення відповідача і здійснено належний перерахунок цих сум.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару, позовні вимоги в частині стягнення 8827 грн. 44 коп пені, 2118 грн. 01 коп. інфляційних збитків, 515 грн. 48 коп. 3% річних підлягають задоволенню як такі, що нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства, а також підтверджуються перевіреними судом розрахунками позивача.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не своєчасної оплати поставленого товару, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1218 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 44, 49, п. 1 1 ч. 1 ст. 81 ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Еко-Продукт (юридична адреса: 42335, Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, 4, і.к. 32367564; фактична адреса: 40000, м. Суми, вул. Гагаріна, 9/а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Миру-Пак (62441, Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул Кірова, 1Е, і.к. 39411944) 68087 грн. 10 коп основного боргу, 8827 грн. 44 коп. пені згідно договору поставки № 10 від 15.06.2015р., 2118 грн 01 коп. інфляційних збитків, 515 грн. 48 коп. 3 % річних, а також 1218 грн. 00 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.01.2016.

Суддя І.В. Зайцева