Рішення

від 21.12.2015 по справі 922/6120/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р.Справа № 922/6120/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Шевляковій К.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Продресурс ЛТД", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ", м. Харків (перший відповідач) , Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія", м. Вишневе (другий відповідач) про стягнення 8198,86 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Фріч-Тот" (далі - перший відповідач) та ТОВ "Експансія" (далі - другий відповідач) звернулось ТОВ "ТД "Продресурс ЛТД" (далі - позивач). У позові останній просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 183,13 грн. трьох відсотків річних та стягнути з другого відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 4165,98 грн., пеню у розмірі 1114,06 грн., інфляційні витрати у розмірі 2735,69 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачами умов договору поставки №88-13/К99 від 01.03.2013 року та договору поруки №10-05/14/1 від 10.05.2014 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 23.11.2015 року було порушено провадження у справі та її розгляд був призначений на 09.12.2015 року о 10:30 год.

Ухвалою суду від 09.12.2015 року розгляд справи був відкладений до 21.12.2015 року до 10:30 год.

Представники позивача та першого відповідача правом на участь у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Присутній в судовому засіданні 21.12.2015 року представник другого відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти задоволення позову.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджено доданими до матеріалів справи доказами, 01.03.2013 року між позивачем та другим відповідачем був укладений договір поставки №88-13К/99, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передавати у власність другого відповідача, а другий відповідач зобов'язався приймати та оплачувати товар, відповідно до умов договору (далі - договір).

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 2.6 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей), оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки товару.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав у повному обсязі, втім другий відповідач за поставлений товар не розрахувався у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 4165,98 грн., а саме:

- по видатковій накладній №11624 від 21.05.2014 року у сумі 1581,90 грн.;

- по видатковій накладній №12156 від 27.05.2014 року у сумі 2584,08 грн.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, другий відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 4165,98 грн., а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

10.05.2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фріч-Тот» (перший відповідач) був укладений договір поруки №10-05/14/1, у відповідності до умов якого, перший відповідач поручився перед позивачем за виконання обов`язку другим відповідачем за договором поставки №88-13К/99 від 01.03.2013 року, в обсязі та на умовах, встановлених договором поруки.

Відповідно до п. 1.2 договору, перший відповідач відповідає перед позивачем за невиконання другим відповідачем свого основного зобов`язання в обсязі, який дорівнює сплати трьох процентів річних від простроченої суми за основним договором.

Відповідно до п. 4.1 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом року.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору, а саме п. 7.2, передбачено, що у разі порушення термінів оплати товару другий відповідач сплачує на користь позивача виключну неустойку у розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів 183,13 грн. 3% річних та стягнення з другого відповідача 1114,06 грн. пені, 2735,69 грн. інфляційних втрат є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідачів, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 526, 530, 543, 554, 625, 712 ЦК України; ст.ст. 173, 174, 179, 232, 343 ГК України; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-Тот" (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, 55, код ЄДРПОУ 33901924) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Продресурс ЛТД" (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, 55, код ЄДРПОУ 38383623) - 183,13 грн. 3 % річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-Тот" (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, 55, код ЄДРПОУ 33901924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Продресурс ЛТД" (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, 55, код ЄДРПОУ 38383623) - 20,40 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Продресурс ЛТД" (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, 55, код ЄДРПОУ 38383623) - 4165,98 грн. основного боргу, 1114,06 грн. пені, 2735,69 грн. інфляційних втрат та 1806,60 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_2