Рішення

від 29.12.2015 по справі 335/4819/15-ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/4819/15-ц 2/335/1402/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

при секретарі Школяр К.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи - комунальне підприємство Водоканал , Запорізька міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Управління Держземагенства у Запорізькому районі Запорізької області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вчинення певних дій та встановлення земельного сервітуту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи - комунальне підприємство Водоканал , Запорізька міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Управління Держземагенства у Запорізькому районі Запорізької області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вчинення певних дій та встановлення земельного сервітуту.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником 43/100 частини житлового будинку № 20 по вулиці Нижній у місті Запоріжжі. Вказана частина фактично являє собою окрему ізольовану квартиру. На цю частину будинку було виготовлено технічну документацію та виконано роботи з забезпечення подання холодної води у будинок; при цьому водопостачальна труба до частини будинку позивачці проходить через частину будинковолодіння відповідача ОСОБА_5 Будинок позивачці розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0593 га та їй на праві приватної власності належить 506/1000 часток цієї площі, або 0,0300 га. Інші частини будинку належать співвласникам ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством Водоканал 25 жовтня 2012 року було укладено договір № 900100313 про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Також позивачка зазначила, що приблизно у листопаді - грудні 2014 р. відповідач ОСОБА_5 самовільно відрізав відвід труби, якою надходила вода до належної позивачці частини будинку. Тобто, як вказує ОСОБА_1 ОСОБА_5 незаконно позбавив її права на отримання води.

Крім того, позивачка вказує, що відповідачем вчиняються інші дії, які суттєво порушують її право власності.

Так, відповідачем самовільно і протиправно встановлено (виведено) труби для вентиляції належного йому гаража на територію її земельної ділянки, а саме: на доріжку, яка веде до її частини будинку. Таким розміщенням вентиляційних труб ОСОБА_5 не тільки порушує її право власності на земельну ділянку, але й ускладнив прохід до будинку. Також, відповідач без належних на те підстав користується хвірткою у паркані, який розділяє їхні ділянки, що надає йому можливість безперешкодно заходити на територію позивачки. 2 березня 2015 р. відповідачем було зрізано замок з вхідної хвіртки - з метою безперешкодного доступу на належну їй земельну ділянку.

З метою захисту своїх інтересів позивачка неодноразово зверталась з письмовими заявами до органів влади та управління. Однак, по суті її інтереси захищені не були. Вважає, що її порушені права можна захистити у спосіб встановлення земельного сервітуту та усунення перешкод у користуванні власністю.

У судовому засіданні позивач, її представник позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вчинення певних дій, а саме в частині демонтування хвіртки у паркані, що розділяє частини земельних ділянок, які знаходяться, відповідно, у власності та користуванні позивача і відповідача, відновивши суцільність (цілісність) паркану та про встановлення земельного сервітуту підтримали та просили їх задовольнити. Позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вчинення певних дій в частині демонтування вентиляційних труб з гаража, належного відповідачу, які розміщені на земельній ділянці позивачки - позивачка, її представник просили залишити без розгляду на підставі ч. 5 ст. 207 ЦПК України, в зв'язку з чим суд постановив відповідну ухвалу.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений судом належним чином. Його інтереси в суді представляє ОСОБА_3, повноваження якого перевірено судом. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, судові пояснив, що відповідач ОСОБА_5 є власником 2/5 (двох п'ятих) частини житлового будинку № 20 по вулиці Нижній у місті Запоріжжя, розташованих на земельній ділянці площею 0,0593 га. Земельна ділянка, на якій знаходиться зазначена частина будинку не приватизована, перебуває у користуванні відповідача. Зазначив, що водопостачальна труба проходить під капітальною забудовою, тобто під будинком відповідача, строк експлуатації цієї труби більш 35 років, взагалі відсутня технічна можливість здійснення водопостачання до частини будинку позивачці без порушень норм ДБН. Щодо паркану пояснив, що паркан з хвірткою є власністю позивачки, відповідач ним не користується. У позові просив відмовити в повному обсязі.

Представники третіх осіб - Запорізької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Управління Держземагенства у Запорізькому районі Запорізької області у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, надали судові заяву з проханням розглянути справу за їх відсутність відповідно до вимог діючого законодавства. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в їхню відсутність на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи - КП Водоканал - ОСОБА_4, повноваження якої судом перевірені в судовому засіданні пояснила, що комунальне підприємство Водоканал обслуговує мережі водопроводу, які знаходяться у нього на балансі. Ввід водопроводу холодної води до приватного домоволодіння № 20 по вулиці Нижній в м. Запоріжжі на балансі підприємства не перебуває. Вказаний ввід водопроводу підключений до міських мереж водопроводу. Питання щодо експлуатації, ремонту вказаного вводу водопроводу, а також відновлення водопостачання повинно вирішуватись співвласниками спірного будинку.

Заслухавши позивачку ОСОБА_1, представника позивачці ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи КП Водоканал ОСОБА_4, дослідивши письмові докази, обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником 43/100 частини житлового будинку № 20 по вулиці Нижній у місті Запоріжжі, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок, яке видано Запорізьким міськкомунгоспом виконавчого комітету Запорізької міської Ради депутатів від 3 травня 1982 року на підставі рішення виконкому Орджонікідзевської районної Ради депутатів № 78 від 18 березня 1982 року на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.1978 року р№ 3-5934. Вказана частина будинку фактично являє собою окрему ізольовану квартиру. На цю частину будинку було виготовлено технічну документацію та виконано роботи з забезпечення подання холодної води у будинок; при цьому водопостачальна труба до частини будинку позивачці проходить через частину будинковолодіння відповідача ОСОБА_5

Будинок позивачки розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0593 га та їй на праві приватної власності належить 506/1000 часток цієї площі, або 0,0300 га., що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 273412 від 21.05.2008 року. Інші частини будинку належать співвласникам ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_5 є власником 2/5 (двох п'ятих) частини житлового будинку № 20 по вулиці Нижній у місті Запоріжжя, розташованих на земельній ділянці площею 0,0593 га. Земельна ділянка, на якій знаходиться зазначена частина будинку не приватизована та має кадастровий номер 2310100000:05:002:0267, що підтверджується договором дарування частини житлового будинку, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу від 02.12.2013 року, зареєстрованим в реєстрі № 2985 з відповідною у встановлений законом спосіб державною реєстрацією, згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Однак, судові не надано належних документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою відповідачем.

Також встановлено, що між ОСОБА_1 та комунальним підприємством Водоканал 25 жовтня 2012 року було укладено договір № 900100313 про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Як зазначила позивач, що приблизно у листопаді - грудні 2014 р. відповідач ОСОБА_5 самовільно відрізав відвід труби, якою надходила вода до належної позивачці частини будинку. Тобто, як вказує ОСОБА_1 ОСОБА_5 незаконно позбавив її права на отримання води.

З метою захисту своїх інтересів позивачка неодноразово зверталась з письмовими заявами до органів влади та управління. Так, 03 березня 2015 р. Вона зверталась до КП Водоканал ; 3 березня 2015 р. - в Орджонікідзевський РВ ГУМВС України в Запорізькій області, 10 березня 2015 р. - до міського голови міста Запоріжжя. Однак, по суті її інтереси захищені не були, в зв'язку з чим вона звернулась до суду.

Також судом перевірено, що позивачка ОСОБА_1 намагалася домовитися з відповідачем щодо порядку користування земельною ділянкою, надсилала пропозицію про встановлення земельного сервітуту, однак від добровільного вирішення спору відповідач відмовився.

Поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 Цивільного кодексу України (статті 401 - 406) та главою 16 Земельного кодексу України (статті 98- 102).

Відповідно до ч.1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до пункту г ст. 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право прокладати на свою земельну ділянку водопровід через чужу земельну ділянку. Стаття 99 ЗК України встановлює види права земельного сервітуту, які не є вичерпними.

Виходячи з наведеного, обов'язковою умовою встановлення сервітуту є певна потреба у користуванні чужим майном та відсутність можливості у задоволенні цієї потреби іншим способом, як встановлення сервітуту з конкретним землекористувачем.

Закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне господарське використання своєї земельної ділянки неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

При цьому слід довести, що задоволення потреб позивачці неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має врахувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання, умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, а в рішенні повинно бути зазначено чітко визначений обсяг прав особи, що звертається відносно обмеження користування чужим майном.

В даному випадку, при вирішенні цієї справи суд позбавлений можливості зазначити в рішенні чітко визначений обсяг прав особи, що звертається відносно обмеження користування чужим майном, оскільки позивачем не надано доказів технічної можливості щодо встановлення сервітуту, а саме не надано доказів того, чи можливо здійснити відновлення водопостачання до частини будинку позивачці без порушення норм ДБН, оскільки водопостачальна труба проходить через частину земельної ділянки, якою користується відповідач. Клопотання про призначення судової будівельно-технічної чи земельно-технічної експертиз позивачем не заявлялось, хоча з метою реалізації такого права позивачем, суд проводив дії у відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що комунальне підприємство Водоканал обслуговує мережі водопроводу, які знаходяться у нього на балансі. Ввід водопроводу холодної води до приватного домоволодіння № 20 по вулиці Нижній в м. Запоріжжі на балансі підприємства не перебуває. Вказаний ввід водопроводу підключений до міських мереж водопроводу.

Однак доказів того, чи є технічна можливість здійснити водопостачання до частини будинку позивачці безпосередньо від міських мереж водопроводу, тобто іншим способом, як встановлення сервітуту з конкретним землекористувачем (відповідачем), також судові не надано.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено наявність певної потреби у користуванні чужим майном та відсутність можливості у задоволенні цієї потреби іншим способом, як встановлення сервітуту з конкретним землекористувачем, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вчинення певних дій в частині демонтуванні хвіртки у паркані, що розділяє частини земельних ділянок, які знаходяться, відповідно, у власності та користуванні позивача і відповідача, відновивши суцільність (цілісність) паркану задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом, позивач та відповідач є співвласниками житлового будинку № 20 по вулиці Нижній у місті Запоріжжя. Їхні земельні ділянки розділяє паркан з хвірткою. З наданих судові письмових доказів, а також з пояснень позивачці, представника відповідача витікає, що паркан з хвірткою є власністю позивачці ОСОБА_1, тобто цей факт сторони не оспорюють.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст. 319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд, власник має права вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Зобов'язання на утримання майна, яке належить власнику, покладається саме на власника, що відповідає вимогам ст. 322 ЦК України.

Отже вимагання позивача про втручання відповідача в її власність, а саме про демонтування хвіртки паркану, що належить їй на праві власності не засновано на законі, тому задоволенню не підлягає. При цьому слід зазначити, що позивачка не вказала, чи було заподіяно їй шкоди, не ставить питання про відшкодування такої шкоди.

Аналізуючи докази, добуті в ході судового засідання в їхній сукупності, суд дійшов висновку, що позов про встановлення земельного сервітуту задоволенню не підлягає з підстав недоведеності, позов про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вчинення певних дій, а саме в частині демонтування хвіртки у паркані, що розділяє частини земельних ділянок, які знаходяться, відповідно, у власності та користуванні позивача і відповідача, відновивши суцільність (цілісність) паркану не підлягає задоволенню, як такий, що не заснований на законі.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 401 - 406, 319, 322 ЦК України , керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи - комунальне підприємство Водоканал , Запорізька міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Управління Держземагенства у Запорізькому районі Запорізької області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вчинення певних дій та встановлення земельного сервітуту - відмовити.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 29 грудня 2015 року. Повний текст рішення виготовлено протягом п'яти днів.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії рішення суду.

Суддя: І.П. Соболєва