Вирок

від 15.08.2014 по справі 200/14022/14-к

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Провадження № 1-кп/200/563/2014 Справа № 200/14022/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2014 року серпня 15 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді ОСОБА_1 ,

за секретаря ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

у підготовчому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 1 2014 04 064 0002745, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, народженого у м. Дніпропетровську, українця за національністю, з повною вищою освітою, розлученого, працюючого директором ТОВ "Літан-1", який утримує двох неповнолітніх дітей, мешкає в м. Дніпропетровську за місцем реєстрації на АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 366 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 з 23.07.2008 обіймає посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Літан-1» (код ЄДРПОУ 36160836), будучи його єдиним учасником на підставі рішення № 1 про його створення, з місцезнаходженням Товариства за місцем реєстрації проживання керівника на АДРЕСА_1 . При здійсненні фінансово-господарської діяльності Товариства ОСОБА_4 у відповідності до п.п. 4.5, 5.3, 6.2, 6.5 Статуту виконував обов`язки керівництва поточною діяльністю Товариства з організацією бухгалтерського обліку і був наділений правом представництва Товариства без довіреності у відносинах з іншими особами, правом прийому на роботу за штатним розписом і звільнення з виданням про це наказів (розпоряджень).

Тим самим, виконуючи за посадою постійно організаційно-розпорядчі функції керівника суб`єкта господарювання, ОСОБА_4 умисно скоїв протиправне службове підроблення рівня доходів, начебто отриманих найманим працівником товариства, за наступних обставин.

Так, у денний час доби п`ятого червня 2014 року в м. Дніпропетровську на АДРЕСА_2 , в приміщені офісу ТОВ «Літан-1» ОСОБА_4 , використовуючи своє службове становище керівника товариства, з мотивів оманливої товариськості власноруч з дотриманням визначеної законом форми умисно заповнив і виконав підписи у довідці під № 23 про доходи ОСОБА_5 , що містила завідомо неправдиву інформацію про начебто нараховані і виплачені 56 538 гривень 60 коп. заробітної плати за роботу на посаді заступника директора з грудня 2013 року до травня 2014 року, що не відповідає дійсності, чим склав завідомо для нього, ОСОБА_4 , підроблений офіційний документ і видав до установи банка з метою оформлення кредиту.

В судовому засіданні прокурор повідомив про укладену з обвинуваченим угоду про визнання винуватості за ч. 1 ст. 366 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 472 КПК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, та погодився на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, у виді штрафу в сумі 850 гривень з позбавленням на один рік права обіймати певні посади. Угода не містить жодних домовленостей про будь-які обов`язки і умови співпраці обвинуваченого у викритті будь-якої іншої особи у вчиненні кримінального правопорушення. Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченим зобов`язань, які він, очевидно, не мав би можливості виконати.

Сторони обвинувачення і захисту скріпили своїми підписами угоду 15 серпня 2014 року в приміщенні суду, підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України. Обвинувачений письмово відмовився від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на його користь, а також від права вимагати від прокурора доведення під час судового розгляду кожної обставини злочину, поставленої йому за вину, про що власноруч розписався в цій угоді. Як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч. 1 ст. 26 КПК України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачений в судовому засіданні пояснив суду, що угоду він уклав добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Стверджував, що скарги на органи досудового розслідування та прокурора під час кримінального провадження не подавав і нині таких не має. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило його свободу від самовикриття, не заявив. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди за відсутності, поза всяким сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Як вбачається з долучених до кримінальної справи за клопотанням прокурора документів, на коло обов`язків ОСОБА_4 за посадою і саму посаду директора ТОВ «Літан-1», яку він обіймав на час події злочину, вказують фактичні дані рішення № 1 про створення товариства і Статуту Товариства (т. 1 а.с. 26, 35-48). Речовим доказом визнана довідка ТОВ «Літан-1» № 23 від 05.06.2014 про доходи ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 34), що містить інформацію про його працевлаштування на посаді, яка не передбачена штатним розкладом (т. 1 а.с. 27), і про отриману заробітну плату, що не відповідає дійсним даним податкового обліку ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів в області (т. 1 а.с. 19), чим прямо доводиться предмет злочину. В причетності до складання і видачі цієї довідки ОСОБА_4 викриває висновок експерта № 62/04-336 від 26.06.2014 про приналежність йому підпису від імені ТОВ «Літан-1», що заснований на описаному в ньому судово-почеркознавчому дослідженні (т. 1 а.с. 30-33).

Суд, оцінивши джерела добутих відомостей про предмет злочину і про обстановку його виявлення, за стійким внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному та всебічному дослідженні в судовому засіданні в сукупності обставин, визнаних учасниками судового провадження істинними, дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання ОСОБА_4 винуватості у скоєному, яке згідно з ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України не викликає сумнівів у свободі самовикриття.

Умисні дії ОСОБА_4 , що виразилися у складанні і видачі службовою особою документа за визначеною законом формою, що містить завідомо неправдиву інформацію про місце роботи особи і право на отриманий дохід, тобто офіційного, правильно сторонами угоди кваліфіковані злочином невеликої тяжкості за ч. 1 ст. 366 КК України, яким завдано шкоди лише суспільним інтересам, а забезпечення його швидкого розслідування і судового розгляду в цьому кримінальному провадженні згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України допускає укладення угоди про визнання винуватості.

Вивченням особи обвинуваченого з`ясовано, що ОСОБА_4 своїми щирими показаннями активно сприяв проведенню кримінального провадження стосовно нього та швидкому розслідуванню всіх обставин вчиненого ним злочину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Таким чином, прокурор при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахував характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, як того вимагає ст. 470 КПК України, і чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження.

Суд, перевіривши законність угоди, за стійким внутрішнім переконанням вважає за можливе її затвердити з ухваленням цього вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розв`язуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про визнання винуватості, з урахуванням ступеня тяжкості злочину, його етіології та відомостей про особу винного суд, керуючись правосвідомістю, в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити основне і обов`язкове додаткове покарання, що узгоджені сторонами угоди.

Керуючись ст.ст. 368, 475 КПК України,

З А С У Д И В:

Затвердити укладену прокурором 15 серпня 2014 року угоду з ОСОБА_4 про визнання винуватості за ч. 1 ст. 366 КК України під страхом скасування цього вироку протягом трьох років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

ОСОБА_4 визнати винуватим за пред`явленим обвинуваченням у вчинені передбаченого за ч. 1 ст. 366 КК України службового підроблення з призначенням узгодженого покарання у виді штрафу в сумі 850 гривень з позбавленням права обіймати посади керівника господарських товариств на строк в один рік.

Речові докази:

довідку ТОВ "Літан-1" про доходи ОСОБА_5 , копії паспорта і картки ідентифікаційного податкового номера, завірені ОСОБА_4 , протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, зберігати у кримінальній справі.

З віднесенням на рахунок обвинуваченого процесуальних витрат стягнути з ОСОБА_4 на користь держави на розрахунковий рахунок 31118115700004, відкритий УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (код ЄДРПОУ 37989274) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012), 393 гривень 12 коп. з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 62/04-336 від 26.06.2014».

Вирок з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, із плином яких набирає законної сили.

Копію вироку вручити підсудному та прокурору негайно.

Головуючий