Рішення

від 17.12.2015 по справі 922/5697/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.2015 Справа № 922/5697/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Мальцева М.Ю., при секретарі судового засідання Гусакові О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м.Київ

до відповідача 1: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Імпекс-Енерго» , м.Єнакієве

до відповідача 2: ОСОБА_2 підприємства Виробничо-комерційна фірма ОСОБА_3К» , м.Луганськ

про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг №00005764 від 20.09.2012 р.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_4 - за довіреністю від 27.07.2015 р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю « Порше Лізинг Україна » , м.Київ звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Імпекс-Енерго» , м.Єнакієве та відповідача 2 : ОСОБА_2 підприємства Виробничо-комерційна фірма ОСОБА_3К» , м.Луганськ про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг №00005764 від 20.09.2012 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.10.2015 на підставі статей 15, 17 Господарського процесуального кодексу України передано справу №922/5697/15 до господарського суду Донецької області за територіальною підсудністю.

23.10.2015р. справа №922/5697/15 увалою господарського суду Донецької області прийнята до свого провадження.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на копію договору фінансового лізингу №00005764 від 20.09.2012р., додаткову угоду №47 від 09.06.2010 р; копії рахунків фактур №00200029 від 05.05.2014 р.; №00205877 від 03.06.2014 р.; №00212636 від 02.07.2014 р.;№ 464 від 07.11.2014 р.; №00208077 від 05.06.2014 р.; №00209146 від 17.06.2014 р.; №00210433 від 03.07.2014 р.; копія акту про надання послуг № 464 від 07.11.2014 р.; №608 від 17.09.2015 р.; копія вимоги про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору; копія виконавчого напису нотаріуса №1809 від 10.11.2014 р.; копія платіжного доруження №50020177 від 20.11.2014 р.

01.12.2015 р. позивачем через канцелярію суду було надане клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 50124662 від 25.09.2015р.

17.12 2015 р. позивачем через канцелярію суду було надана заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ

20 вересня 2012 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " Порше Лізинг Україна", (Лізингодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Імпекс-Енерго» , м.Єнакієво (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №00005764 (далі - Договір).

Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма ОСОБА_3К , м . Луганськ (відповідач 2) виступило поручителем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Імпекс-енерго , м. Єнакієве (відповідач 1) згідно із умовами поруки зазначеними у Договорі фінансового лізингу №00005764 від 20.09.2012 р.( п.7.2 Договору), та додатку (Умови поруки Договору), відповідач 2 підтверджує своє ознайомлення з умовами Договору про фінансовий лізинг №00005764 від 20.09.2012 р. шляхом підписання Договору.

Відповідно до умов п.п.1.1. договору, Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування Предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектації, рік випуску, ціна одинці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку «Специфікаціях» , а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством.

Об'єктом договору про фінансовий лізинг є транспортний засіб VW Passat B7 2,0 I TDI 2012 року виробництва, вартістю 40 071,00 дол. США, авансовий платіж складає 12 021,30 дол. США, кількість лізингових платежів складає 60, строк лізингу 60 місяців, лізинговий платіж - 724,73 дол. США.

Проценти, комісії, інші платежі: у відповідності до Загальних умов внутрішнього фінансового лізингу, рахунків для лізингових платежів/Графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів. Усі платежі, що підлягають сплаті повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку відповідно до пунктів 6.3., 6.4. загальних умов.

До укладеного договору між сторонами були складені та підписані Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу та Графік покриття витрат та виплат лізингових платежів, які є невід'ємними частинами договору та являють собою угоду між сторонами щодо придбавання ТОВ «Порше Лізинг України» , а також передачу об'єкту лізингу Лізингоодержувачу.

Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. загальних умов предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті. Об'єкт лізингу був обраний у відповідності до специфікації Лізингоодержувачем. Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу та передає Лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями заснованого українського законодавства та цього контракту. Лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкту лізингу у відповідності до цього контракту.

За п.6.1. загальних умов для експлуатації об'єкту лізингу Лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме ТОВ «Порше Лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, що являє собою невід'ємну частину цього контракту та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки за користування обсягом фінансування; сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкту лізингу; комісії; покриття витрат, витрати пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Згідно п.6.4. загальних умов у графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.

Пунктом 6.5. договору передбачено лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок зазначений ТОВ «Поршу Лізинг Україна» у графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів не пізніше дати, вказаної в графіку.

Пунктом 6.16. загальних умов встановлено, що зобов'язання по сплаті всіх та будь-яких платежів за контрактом покладаються на лізингоодержувача, якщо прямо не передбачено контрактом. Лізингоодержувач зобов'язався сплатити всі та будь-які платежі протягом п'яти робочих днів з моменту відправлення ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідної вимоги та/або рахунку, якщо інший термін не обумовлений в контракті або погоджено сторонами додатково. Якщо Лізингоодержувач не сплатить платежі у вказаний строк ТОВ Порше Лізинг Україна має право застосувати санкції за прострочення відповідно до 8 Контракту.

Лізингоодержувач зобов'язаний негайно повідомляти ТОВ Порше Лізинг Україна про будь-яку передбачувану затримку сплати платежів або прострочення, що відбулося. Вищезгадане повідомлення як таке не вважається підставою для продовження строку здійснення платежу. (п.8.1. договору).

Відповідно до умов п.8.2. договору у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно несплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу; штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані ТОВ Порше Лізинг Україна (п. 8.3.1. договору): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами був складений та підписаний Графік покриття витрат та виплат лізингових платежів. Факт передачі об'єкту лізингу від Лізингодавця Лізингоодержувачу підтверджується актом приймання-передачі.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу предмет лізингу належить позивачу.

У період з травня 2014р. по липень 2014р. позивачем були виставлені до оплати рахунки-фактури, а саме рахунок-фактура №00200029 від 05.05.2014. на суму 8 353,00 грн., №00205877 від 03.06.2014 р. на суму 8 667,77 грн., №00212636 від 02.07.2014 р. на суму 8 624,29 грн. Всього на загальну суму 25645,06 грн.

У зв'язку із несплатою лізингових платежів позивачем на адресу відповідача були надіслані нагадування про несплату.

03 липня 2014 р. позивачем була надіслана вимога про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору та зобов'язання повернути об'єкт лізингу.

10 листопада 2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис про повернення Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця об'єкт фінансового лізингу - автомобіль марки Volkswagen, модель - VW Passat B7 2,0 I TDI 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору у період з жовтня 2012р. по січень 2013р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 25645,06 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором фінансового лізингу №00005764 від 20.09.2012 р. щодо сплати лізингових платежів.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобоввЂ�язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обоввЂ�язків.

Відповідно до приписів ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (частина друга цієї статті).

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, приписи частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 189 ГК України передбачено, що тариф у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціна у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до положень частини 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

У той же час, сторони не позбавлені права визначити у договорах фінансового лізингу грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, як це передбачено приписами ст. 524 ЦК України.

За приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно вимог передбачених частиною 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України «Про фінансовий лізинг» .

Частиною 2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до вимог передбачених ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 3 частини 2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами в розділі №6 договору про фінансовий лізинг №00005764 від 20.09.2012 р.

Таким чином, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по сплаті лізингових платежів, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором про фінансовий лізинг №00005764 від 20.09.2012 р. за період з травня 2014р. по липень 2014 р. належним чином не виконав, лізингові платежі, сплата яких встановлена графіком сплати лізингових платежів відповідачем у спірний період не сплачені, у зв'язку з чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 25 645,06 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в загальній сумі 25 645,06 грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 969,61 грн. за період прострочення сплати лізингових платежів суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 969,61 грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 1 278,74 грн. на підставі умов п.8.2.1 договору та штрафу в сумі 1 278,74 грн. на підставі умов п.8.2.2. договору суд зазначає наступне:

Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем у розмірі 10% річних від вчасно несплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу, що не суперечить свободі укладання договорів, передбаченої вимогами ст. 627 ЦК України, суд дійшов висновку, що наданий розрахунок є арифметично вірними, обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Втрати від інфляційних нарахувань за період прострочення з 15.05.2014 р. по 17.09.2015 р.- 5 190,95 грн.; з 15.06.2014 р. по 17.09.2015 р.- 4 872,05 грн.; з 15.07.2014 р. по 17.09.2015 р. - 4 714,22 грн., що у загальному розмірі становить 14 777,22 грн. За перерахунком інфляційних нарахувань, сума інфляційних нарахувань, становить: 15 706,93 грн., хоча позивач заявляє суму 14 777,22 грн.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст.83 ГПК господарський суд може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 14 777,22 грн. задовольнити повністю.

Щодо нарахованого штрафу в сумі 875,79 грн. на підставі умов п.8.2.2. договору суд зазначає наступне:

За приписами п.8.2.2. договору у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані ТОВ Порше Лізинг Україна (п. 8.3.1. договору): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу.

Як вбачається із позовної заяви та наданих доказів позивач просить суд застосувати до відповідача штрафні санкції за надіслані на його адресу нагадування щодо несплаченого платежу та рахунків №00208077 від 05.06.2014 р.- 228,96 грн.; № 00209146 від 17.06.2014 р.- 267,46 грн.; №00210433 від 03.07.2014 р.- 379,37 грн. у загальній сумі - 875,79 грн..

Заявлені позивачем вимоги щодо застосування до відповідача штрафних санкцій, відповідно до умов п. 8.2.2. договору в сумі 875,79 грн. підлягають задоволенню повністю.

Щодо застосування до відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 916,19 грн. суд задовільняє ці вимоги позивача з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за коритування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.Оскільки проценти за користування чужими грошовими коштами не є відповідальністю за порушення цивільно-правового зобов'язання і необхідність їх сплати може виникнути навіть без порушення цивільно-правового зобов'язання. Така позиція підтверджується також практикою Вищого господарського суду, зокрема постановою №20-9/024 від 04.10.2005 року.

Крім того позивачем були заявлені вимоги про стягнення збитків в сумі 274 371,46 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Приписами статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно ст.623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки.

Як вбачається з матеріалів справи у зв'язку із несплатою відповідачем лізингових платежів, позивачем в односторонньому порядку було розірвано договір фінансового лізингу, у зв'язку із чим за відповідачем виникло зобов'язання щодо повернення об'єкту лізингу. Даний обов'язок відповідачем виконано не було. Відповідно позивач повинен компенсувати позивачу упущену вигоду у вигляді процентів та комісій за фактичне користування об'єктом лізингу у період с серпня 2014 року по вересень 2015 року в розмірі еквівалентному у гривні 4 985,79 дол. США. Тобто відповідач мав би сплатити 4985,79*21.580, станом на 17.09.2015 року курс ПАТ Креді ОСОБА_5 складав 21,580 грн. за 1 долар США ,що складає 107 593,35 грн.

Враховуючи протиправну поведінку відповідача 1 та його явне небажання виконувати умови договору, позивач з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором звернувся до спеціалізованих організацій ТОВ Юридична компанія Тріпл Сі , ТОВ Юридична фірма Вернер з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження та супроводження повернення об'єкту лізингу підготовки процесуальних документів подання позовної заяви що підтверджується наявними документами у матеріалах справи. Вартість послуг ТОВ Юридична компанія Тріпл Сі , ТОВ Юридична фірма Вернер на підставі рахунка-фактури №464 від 07.10.2014 р., актом адання послуг №464 від 07.11.2014 р.; платіжним доруженням № 50020177 від 20.11.2014 року та договору про надання юридично-консультативних послуг від 21.06.2012 року становить з урахуванням податку на додану вартість 4 200,00 грн.

Та рахунком фактурою №64 від 17.03.2015 р.; актом про надання послуг № 65 від 17.03.2015 р. та додатковими угодами № 47 від 15.01.2013 р., №141 від 06.03.2015 р. до договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 року позивач підтвердив вартість послуг ТОВ Юридичної фірими Вернер . Які були пов'язані з підготовкою процесуальних документів, поданнім позовної зави до суду та участю у судовому засіданні по розгляду справи, що становить з урахуванням податку ина додану вартість - 12 000,00 грн.

Також позивачеві відповідно до плану відшкодування витрат, який є невід'ємною частиною Договору, відповідачем залишається не виплаченими проценти і комісії за лізинговими платежами ( не враховуючи заборгованість за Договором за платежами, вартості комісій та процентів за фактичний період користуванням об'єктом лізингу) з жовтня 2015 року по вересень 20117 року в розмірі еквівалентному у гривні 6 977,67 дол. США. Станом на 17.09.2015 року курс ПАТ Креді ОСОБА_5 складав 21,580 грн. за 1 долар США. Тобто відповідач в період з вересня 2015 року по червень 2016 року мав би сплатити 6 977,67*21.580, що дорівнює 150 578,11 грн.

Розглянувши дані вимоги позивача про стягнення збитків на загальну суму 274 371,46 грн. суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.1. договору ТОВ «Порше Лізинг Україна» зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як Лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкту лізингу впродовж всього строку дії договору.

Відповідно до ч.2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм. Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

У зв'язку із порушенням умов договору та неповерненням відповідачем об'єктом лізингу позивач вимушений був звернутися до спеціалізованих організацій, які надавали послуги з повернення заборгованості, контактування з працівниками правоохоронних та судових органів для розшуку і повернення майна.

За приписами п.8.2.3. договору Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем у відповідності до контракту.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене господарський суд дійшов висновку, що після припинення договору і надіслання позивачем вимоги про повернення об'єкту лізингу відповідач порушив свої зобов'язання за договором лізингу та не повернув об'єкт лізингу, який є майном позивача. Дані обставини змусили позивача звернутися до спеціалізованих організацій для розшуку майна та повернення його позивачу, у зв'язку із чим позивачем були понесені витрати на оплату замовлених послуг.

За приписами ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, на кредитора, позивача по справі, що вимагає відшкодування збитків згідно зі ст. 22 ЦК України, покладається обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання відповідно до ст. 623 ЦК України.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене заявлені позивачем сума збитків у розмірі 274 371,46 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст. 192, 202, 509, 524 -526, 530, 533, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625-629, 632, 638, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 189, 193, 198, 216-218, 230, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 6, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 66, 67, 75, 77, 82-85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м. Київ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Імпекс-Енерго» , м. Єнакієве та солідарно ОСОБА_2 підприємства Виробничо-комерційна фірма Меркурій І К , м. Луганськ про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 25645,06 грн., збитків в сумі 274 371,46 грн., штрафу в сумі 875,79 грн., пені в сумі 1278,74 грн., 3% річних в сумі 969,61 грн., витрати від інфляції у сумі 14 777,22 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 916,19 грн., задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІмпексЕнерго» (86412, м. Єнакієве, вул.. Ревкомівська, буд. 12, код ЄДРПОУ 37957703) та ОСОБА_2 підприємства Виробничо-комерційна фірма ОСОБА_3К (91011, м. Луганськ, вул.. Херсонська, буд.22, код ЄДРПОУ 35773981) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини , 1В, код ЄДРПОУ 35571472) заборгованість в сумі 25645,06 грн., збитків в сумі 274 371,46 грн., штрафу в сумі 875,79 грн., пені в сумі 1278,74 грн., 3% річних в сумі 969,61 грн., витрати від інфляції у сумі 14 777,22 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 916,19 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІмпексЕнерго» (86412, м. Єнакієве, вул. Ревкомівська, буд. 12, код ЄДРПОУ 37957703) та ОСОБА_2 підприємства Виробничо-комерційна фірма ОСОБА_3К (91011, м. Луганськ, вул. Херсонська, буд.22, код ЄДРПОУ 35773981) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини , 1В, код ЄДРПОУ 35571472) витрати по сплаті судового збору в сумі 4 827,51 грн..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 17.12.2015 р.

Повне рішення складено 21.12 2015 р .

Суддя М.Ю. Мальцев

Надр.2 прим.

1-до справи

2- позивачу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» рекомендованим листом за адресою пр-т. ОСОБА_6, 1В, оф. В, м. Київ, 02152

3- відповідачу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Імпекс-Енерго» , за адресою: вул. Ревкомівська, 12, м. Єнакієво, 86412 (акт до справи)

4- відповідачу ОСОБА_2 підприємству «Виробничо-комерційна фірма «ОСОБА_3К» за адресою: вул.. Херсонська, 22,м. Луганськ, 91011 ( акт до справи)