Рішення

від 05.01.2016 по справі 908/6061/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 29/85/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2016 Справа № 908/6061/15

м. Запоріжжя

Позивач - Приватне підприємство Агрофірма Семенівка , код з ЄДР-31176904 (72355 с.Семенівка Мелітопольського району Запорізької області вул. Першотравнева, 62)

Відповідач - 1 - Приватне підприємство Молокозавод-ОЛКОМ , код з ЄДР - 31176910 (03039 м. Київ проспект Науки, 3)

Відповідач - 2 - Приватне підприємство Мирненський хлібозавод , код з ЄДР - 35319466 (смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області вул. Шкільна, 22)

про стягнення заборгованості

Суддя В.А. Кричмаржевський

За участю представників :

- позивача - ОСОБА_1

- відповідача - 1 - ОСОБА_2

- відповідача - 2 - не з'явився

Установив:

До господарського суду Запорізької області 11.12.2015 року звернулось Приватне підприємство Агрофірма Семенівка з позовом до Приватного підприємства Молокозавод-ОЛКОМ та Приватного підприємства Мирненський Хлібозавод про солідарне стягнення заборгованості за договором поставки молока №1-М від 03.01.2012р. в розмірі - 309.910,28 грн.

Ухвалою господарського суду від 14 грудня 2015р. порушено провадження у справі № 908/6061/15, судове засідання призначене на 28 грудня 2015р. о 10-00 год., яке було відкладене до 05 січня 2016р. на 10-00 год. за клопотанням представника відповідача-1 згідно з ухвалою суду від 28 грудня 2015р.

Представником відповідача-1 безпосередньо перед судовим засіданням - 05 січня 2016р. подана заява про ознайомлення з матеріалами справи, у зв'язку з чим в судовому засіданні сторонам було роз'яснено про те, що сторони зможуть ознайомитись зі справою відповідно до статті 22 ГПК України після закінчення розгляду справи по суті.

Представник позивача позовну заяву підтримав у повному обсязі, просить її задовольнити.

Відповідачем-1 надано відзив, згідно з яким ПП Молокозавод-ОЛКОМ заперечує проти позову, вважає його безпідставним, а зобов'язання ПП Молокозавод-ОЛКОМ за договором поставки молока № 1-М перед позивачем припиненим, враховуючи зарахування зустрічних однорідних вимог, яке було запропоновано ПП Агрофірма Семенівка листом № 24 від 28 січня 2015р. Свою позицію обґрунтовує статтею 601 Цивільного кодексу України. Також відповідач-1 у відзиві на позовну заяву зазначив про пропущення позивачем строку позовної давності.

Представник цього відповідача підтримав наданий відзив на позов.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічних засобів.

Відповідач-2 не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про час та місце проведення якого повідомлений в установленому законом порядку, відзиву на заяву не надав.

З огляду на обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду та прийняття відповідного рішення, враховуючи те, що розгляд справи уже судом відкладався, судове засідання відбулося за відсутності представника відповідач-2, згідно зі статтею 75 ГПК України.

В судовому засіданні, що відбулося 05 січня 2015р., на підставі статті 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши діюче законодавство та оцінивши доводи присутніх представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Між Приватним підприємством Агрофірма Семенівка та Приватним підприємством Молокозавод-ОЛКОМ 03 січня 2012р. укладено договір поставки молока № 1-М (Договір), за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався систематично постачати відповідачеві - 1 (покупцеві) молоко коров'яче цільне, виготовлене постачальником (далі - сировина), а відповідач - 1 приймати та своєчасно оплачувати постачальнику за сировину.

Згідно з п.2.1 Договору кількість поставленої сировини визначається відповідно до товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

За умовами п.4.1 Договору з урахуванням додаткової угоди до нього №5483 від 01.11.2013р. договірна вартість сировини, яка постачається у листопаді 2013р., була встановлена таким чином:

Вищий сорт - 3.2049 грн. за 1 фіз. кг базової жирності 3,4% +/- 0.02289грн. за кожні 0,1 % вмісту жиру - 5% (t ° › 8 °C);

Перший сорт - 2.7470 грн. за 1 фіз. кг базової жирності 3,4% +/- 0.02289грн. за кожні 0,1 % вмісту жиру - 5% (t ° › 10°C);

Другий сорт - 2.3655 грн. за 1 фіз. кг базової жирності 3,4% +/- 0.02289грн. за кожні 0,1 % вмісту жиру - 5% (t ° › 10 °C).

З урахуванням додаткової угоди № 5516 від 01.12.2013р. договірна вартість сировини, яка поставляється у грудні 2013р., була встановлена таким чином:

Вищий сорт - 3.2815 грн. за 1 фіз. кг базової жирності 3,4% +/- 0.02344грн. за кожні 0,1 % вмісту жиру - 5% (t ° › 8 °C);

Перший сорт - 2.8127 грн. за 1 фіз. кг базової жирності 3,4% +/- 0.02344грн. за кожні 0,1 % вмісту жиру - 5% (t ° › 10°C);

Другий сорт - 2.4221 грн. за 1 фіз. кг базової жирності 3,4% +/- 0.02344грн. за кожні 0,1 % вмісту жиру - 5% (t ° › 10 °C).

Крім того, за договором Покупець сплачує Постачальнику 20% податку на додану вартість та компенсацію згідно з П1 підр.2 розділу ХХ НКУ №2755-VI від 02.12.2010р.

Відповідно до п.4.5 Договору розрахунки за поставлену сировину здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника. Періодичність оплат встановлюється один раз на місяць.

Згідно з п.5.9 Договору сторони зобов'язуються своєчасно і в повному обсязі надавати документи і проводити щомісяця звіряння взаємних розрахунків за даним договором, складаючи акти звірок.

За пунктом 5.10 Договору Покупець за даним договором зобов'язується щодня робити звірку з Постачальником шляхом передачі факсом розшифровки до приймальної квитанції № ЗПК (МС) за попередній день, в якій вказуються обсяг поставленої сировини, ціна поставленої сировини та вартість за поставлену сировину.

Відповідно до пункту 5.11 Договору покупець надає Постачальнику в двох примірниках приймальну квитанцію (зведену за місяць) за формою №3-ПК (МС), затверджену наказом Мінагрополітики України від 01.07.2002 року №176, до 20 числа місяця, наступного за звітним. Один підписаний примірник квитанції Постачальник зобов'язується повернути Покупцеві разом з актом звірки до 25 числа місяця, наступного за звітним. Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві податкову накладну шляхом передачі факсограми до 12 числа місяця наступного за звітним, передача оригіналу - до 18 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 5.12 Договору визначено, що кількість і якість переданої сировини вказується в накладних на кожну її партію.

Разом з тим в судовому засіданні встановлено, що позивачем помилково вказано розмір поставки сировини за листопад - грудень 2013р., про що позивачем надані додаткові пояснення.

Так, у позові зазначено, що позивач передав ПП Молокозавод-ОЛКОМ молочної сировини в листопаді 2013р. на суму - 205.098,50 грн., яка отримана за довіреністю № Дов-001018 від 01.11.2013р., виданій ОСОБА_3, та у грудні 2013р. на суму - 278.240,79грн., яка отримана за довіреністю № Дов-001123 від 01.12.2013р., виданій ОСОБА_3, а всього - 483.339,29грн.

Але при перерахуванні судом сум поставок сировини за товарно-транспортними накладними розмір поставок сировини за листопад 2013р. становить - 205.094,28грн., за грудень 2013р. - 278.271,11грн., а всього - 483.365,39грн.

З цієї суми частково було сплачено - 138.749,73грн . (100.000грн. + 150.000грн. - 111.250,27грн. залишку заборгованості за поставки за попередні періоди станом на 31.10.2013р.), а також виплачено позивачеві компенсації з державного бюджету у розмірах: 17.297,54грн . та 17.381,74грн. , які зараховані позивачем в рахунок погашення відповідачем-1 боргу за вищезгаданим договором, що підтверджується банківськими виписками від 20.12.2013р., 16.01.2014р., 17.12.2013р. та 15.01.2014р. відповідно.

Таким чином, залишок боргу складає - 309.936,38грн. , яка є більшою, ніж заявив позивач.

Враховуючи те, що позивач заяви (клопотання) про збільшення розміру позовних вимог в порядку статей 22, 83 ГПК України не подавав, то суд не вправі самостійно виходити за межі позовних вимог, а тому розглядає спір в межах заявленої суми позову - 309.910,28грн.

Факт поставки позивачем сировини відповідачеві-1 у листопаді-грудні 2013р. підтверджується товарно-транспортними накладними:

- ПНС-007594 від 01.11.2013 р. , на суму 7 103,55 грн.;

- ПНС-007610 від 02.11.2013 р., на суму 6 581,55 грн.;

- ПНС-007638 від 03.11.2013 р., на суму 6 307,20 грн.;

- ПНС-007667 від 04.11.2013 р., на суму 6 229,20 грн.;

- ПНС-007691 від 05.11.2013 р., на суму 6 732,06 грн.;

- ПНС-007725 від 06.11.2013 р., на суму 6 681,60 грн.;

- ПНС-007752 від 07.11.2013 р., на суму 6 872,22 грн.;

- ПНС-007777 від 08.11.2013 р., на суму 6 828,42 грн.;

- ПНС-007802 від 09.11.2013 р., на суму 6 951,30 грн.;

- ПНС-007826 від 10.11.2013 р., на суму 7 060,56 грн.;

- ПНС-007847 від 11.11.2013 р., на суму 7 152,54 грн.;

- ПНС-007884 від 12.11.2013 р., на суму 7 262,04 грн.;

- ПНС-007907 від 13.11.2013 р., на суму 6917,52 грн.;

- ПНС-007933 від 14.11.2013 р., на суму 6 933,90 грн.;

- ПНС-007955 від 15.11.2013 р., на суму 6 403,56 грн.;

- ПНС-007988 від 16.11.2013 р., на суму 6 495,54 грн.;

- ПНС-008006 від 17.11.2013 р., на суму 6 123,24 грн.;

- ПНС-008037 від 18.11.2013 р., на суму 6 163,95 грн.;

- ПНС-008059 від 19.11.2013 р., на суму 6 399,18 грн.;

- ПНС-008089 від 20.11.2013 р., на суму 6 254,64 грн.;

- ПНС-008109 від 21.11.2013 р., на суму 6 548,10 грн.;

- ПНС-008134 від 22.11.2013 р., на суму 6 666,36 грн.;

- ПНС-008160 від 23.11.2013 р., на суму 6 916,02 грн.;

- ПНС-008185 від 24.11.2013 р., на суму 6 631,32 грн.;

- ПНС-008205 від 25.11.2013 р., на суму 7 685,64 грн.;

- ПНС-008232 від 26.11.2013 р., на суму 7 494,18 грн.;

- ПНС-008253 від 27.11.2013 р., на суму 7 494,18 грн.;

- ПНС-008270 від 28.11.2013 р., на суму 7 064,94 грн.;

- ПНС-008288 від 29.11.2013 р., на суму 7 402,20 грн.;

- ПНС-008309 від 30.11.2013 р., на суму 7 737,57 грн.;

- ПНС-008326 від 01.12.2013 р. , на суму 7 527,87 грн.;

- ПНС-008352 від 02.12.2013 р., на суму 7 292,14 грн.;

- ПНС-008367 від 03.12.2013 р., на суму 7 624,86 грн.;

- ПНС-008382 від 04.12.2013 р., на суму 8 040,84 грн.;

- ПНС-008404 від 05.12.2013 р., на суму 7743,96 грн.;

- ПНС-008427 від 06.12.2013 р., на суму 8 024,16 грн.;

- ПНС-008443 від 07.12.2013 р., на суму 8 564,32 грн.;

- ПНС-008457 від 08.12.2013 р., на суму 8 668,02 грн.;

- ПНС-008477від 09.12.2013 р., на суму 8 488,44 грн.;

- ПНС-008491 від 10.12.2013 р., на суму 8 257,59 грн.;

- ПНС-008511 від 11.12.2013 р., на суму 8 609,16 грн.;

- ПНС-008529 від 12.12.2013 р., на суму 8 700,93 грн.;

- ПНС-008548 від 13.12.2013 р., на суму 8 491,29 грн.;

- ПНС-008558 від 14.12.2013 р., на суму 8 846,46 грн.;

- ПНС-008575 від 15.12.2013 р., на суму 8 738,10 грн.;

- ПНС-008594 від 16.12.2013 р., на суму 8 514,72 грн.;

- ПНС-008612 від 17.12.2013 р., на суму 10 253,58 грн.;

- ПНС-008630 від 18.12.2013 р., на суму 9 259,32 грн.;

- ПНС-008649 від 19.12.2013 р., на суму 10 018,05 грн.;

- ПНС-008665 від 20.12.2013 р., на суму 9 127,92 грн.;

- ПНС-008686 від 21.12.2013 р., на суму 9 504,75 грн.;

- ПНС-008698 від 22.12.2013 р., на суму 9 903,18 грн.;

- ПНС-008719 від 23.12.2013 р., на суму 9 811,20 грн.;

- ПНС-008732 від 24.12.2013 р., на суму 10 092,00 грн.;

- ПНС-008756 від 25.12.2013 р., на суму 10 179,00 грн.;

- ПНС-008769 від 26.12.2013 р., на суму 9 663,84 грн.;

- ПНС-008786 від 27.12.2013 р., на суму 9 604,80 грн.;

- ПНС-008801 від 28.12.2013 р., на суму 9 678,75 грн.;

- ПНС-008819 від 29.12.2013 р., на суму 9 840,96 грн.;

- ПНС-008834 від 30.12.2013 р., на суму 9 643,95 грн.;

- ПНС-008859 від 31.12.2013 р., на суму 9 556,95 грн.,

та приймальними квитанціями на закупівлю сировини в період з 01.11.2013р. по 30.11.2013р., з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. з додатками до них, довіреностями № Дов-001018 від 01.11.2013р. і № Дов-001123 від 01.12.2013р. на отримання сировини, виданими відповідачем-1 на ім'я ОСОБА_3

Усі товарно-транспортні накладні, приймальні квитанції підписані представниками позивача та відповідача-1.

Оригінали цих документів, а також первинних документів, які підтверджують утворення заборгованості у відповідача-1 за попередній період - станом на 31.10.2013р., досліджені в судовому засіданні.

Щодо залучення позивачем в якості відповідача-2 Приватного підприємства Мирненський Хлібозавод , то судом встановлено наступне.

Між Приватним підприємством Мирненський Хлібозавод - відповідачем - 2 (Поручителем) та Приватним підприємством Агрофірма Семенівка - позивач (Кредитором) 30 грудня 2013р. укладено договір поруки, за умовами якого (п.1) Поручитель зобов'язується перед Кредитором нести зобов'язання:

- за виконання Приватним підприємством Молокозавод-ОЛКОМ , код з ЄДРПОУ - 31176910), іменований далі БОРЖНИК , своїх зобов'язань з постачання молока, в т.ч. за договором продажу молока №1-М від 03.01.2012р., укладеного між Кредитором та Боржником,

- по сплаті БОРЖНИКОМ платежів, пов'язаних з контрактом у повному обсязі згідно з контрактом;

- щодо відшкодування збитків, завданих простроченням виконання БОРЖНИКОМ контракту;

- по сплаті повної суми санкцій, передбачених контрактом, - пені, штрафів, за порушення умов контракту БОРЖНИКОМ у повному обсязі.

Згідно з пунктом 2 договору поруки у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за контрактом Боржник і Поручитель відповідають як солідарні боржники.

Внаслідок порушення відповідачем - 1 умов договору в частині оплати товару позивач за захистом своїх порушених прав і законних інтересів звернувся з позовом до суду про стягнення боргу в солідарному порядку з ПП Молокозавод-ОЛКОМ та ПП Мирненський Хлібозавод .

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

А відтак позивач правомірно вимагає стягнення заборгованості також і з відповідача-2 як солідарного з відповідачем-1 боржника.

Суд дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини з поставки товару.

Приписами статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач - 1 покладеного на нього обов'язку про оплату поставленого позивачем товару на суму - 309.910,28грн. у встановлений договором строк не виконав, факт порушення відповідачем - 1 умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Суд не погоджується з доводами відповідача про припинення зобов'язань сторін за договором поставки молока № 1-М від 03.01.2012р. через здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі такого.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічності вимог, однорідності вимог, дозрілості вимог та ясності вимог.

Якщо одна сторона звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду.

Представник відповідача - 1 помилково вважає зарахування зустрічних однорідних вимог одностороннім правочином та необов'язковою згоду іншої сторони у зобов'язанні на застосування зарахування вимог.

Сторони у справі не дійшли згоди щодо застування до правовідносин, що між ними існують, зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: - бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Також важливе значення має те, що між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання, і якщо одна сторона звернулася із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду (господарського суду) . Особливість зарахування полягає в тому, що воно може припинити одразу два зустрічних зобов'язання.

Можливість заліку за заявою однієї зі сторін означає неприпустимість заперечування зарахування за мотивом незгоди іншої сторони.

Про це свідчать як заперечення ПП Молокозавод-ОЛКОМ , які зазначив його представник при розгляді справи № 908/5172/14 про банкрутство ПП Агрофірма Семенівка в попередньому судовому засіданні, що відбулось 03 лютого 2015р., в якому розглядалися кредиторські вимоги до ПП Агрофірма Семенівка , в тому числі вимоги і відповідача - 1, так і відсутність будь-яких дій з боку відповідача-1, спрямованих на здійснення запропонованого зарахування.

Так, в судовому засіданні у справі про банкрутство позивача представник ПП Молокозавод-ОЛКОМ (відповідач-1 у цій справі) не погоджувався на зарахування зустрічних однорідних вимог з ПП Агрофірма Семенівка , пояснюючи це тим, що заборгованість ПП Молокозавод-ОЛКОМ перед ПП Агрофірма Семенівка повинна стягуватись в порядку позовного провадження . Це також встановлено господарським судом Запорізької області і надана ним правова оцінка в ухвалі від 03 лютого 2015р. у справі № 908/5172/14 про банкрутство Приватного підприємства «Агрофірма «Семенівка» , код з ЄДР- 31176904, де зазначено, що суд не вирішує спір по суті, а лише надає правову оцінку доказам, наданим сторонами, а тому цей спір повинен розглядатися в межах окремого позовного провадження, і твердження боржника про зменшення розміру кредиторських вимог ПП Молокозавод-ОЛКОМ не приймаються до уваги .

Про відсутність наміру здійснювати зарахування зустрічних вимог з боку ПП Агрофірма Семенівка також свідчить і подання цього позову.

Отже, в судовому порядку не розглядалися вимоги про застосування зарахування зустрічних однорідних вимог (взаємозалік), та, відповідно, і не ухвалювалось судове рішення щодо цього.

Стосовно твердження відповідача-1 та його представника про сплив позовної давності, то суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки .

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість у відповідачів перед позивачем виникла за поставки молока згідно з договором №1-М від 03.01.2012р. у листопаді-грудні 2013р. , що підтверджується вищезгаданими товарно-транспортними накладними та довіреностями, які свідчать про фактичну поставку молока та його отримання представниками відповідача-1. Згідно з п. 7.2 цього договору він вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо ні від однієї із сторін не надійшло письмової відмови від виконання договірних зобов'язань за один місяць до закінчення строку цього договору. Такої відмови від договору не надходило на адресу позивача, а відтак договір діяв і в 2013р., тобто трирічний строк позовної давності не сплинув.

Також суд зазначає і про те, що відповідно до ч.4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови у позові, але відповідачами, у тому числі і представником відповідача-1, така заява суду взагалі не подавалась .

У відзиві на позовну заяву представник відповідача-1 і в судовому засіданні лише зазначив про зміст цієї норми (ч.4 статті 267 ЦК України), просить суд прийняти відзив , врахувати наведені доводи під час прийняття рішення у справі , та у позові відмовити .

А оскільки заява про застосування позовної давності фактично не надходила до суду, то й підстави для її застосування відсутні.

Таким чином вимога позивача про стягнення з ПП Молокозавод-ОЛКОМ 309.910,28 грн. заборгованості є цілком обґрунтованою та правомірною.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи наявність договору поруки від 30.12.2013р., укладеного ПП Мирненський Хлібозавод (поручителем) та ПП Агрофірма Семенівка (кредитором), відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем за договором поставки №1-М від 03.01.2012р., тобто, заявлений борг в розмірі - 309.910,28грн. підлягає стягненню з Приватного підприємства Молокозавод-ОЛКОМ та Приватного підприємства Мирненський Хлібозавод в солідарному порядку.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі - 4.648,65 грн. покладається на відповідачів у солідарному порядку.

Керуючись статтями 49, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Вирішив :

Позов задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з Приватного підприємства «Молокозавод-ОЛКОМ» , код з ЄДР - 31176910 (03039 м.Київ проспект Науки, 3, р/р - 2600130542201 в ПАТ ОСОБА_4 Дніпро ) та Приватного підприємства Мирненський Хлібозавод , код з ЄДР - 35319466 (72350 Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Мирне, вул. Шкільна, 22, р/р - 2600710583401 в АТ МетаБанк , м.Запоріжжя) на користь Приватного підприємства Агрофірма Семенівка , код з ЄДР - 31176904 (72355 Запорізька область, Мелітопольський район, с.Семенівка) заборгованість в розмірі - 309.910 (триста дев'ять тисяч дев'ятсот десять) грн. 28 коп. та судовий збір в розмірі - 4.648 (чотири тисячі шістсот сорок вісім) грн. 65 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.А. Кричмаржевський

Рішення оформлене згідно зі статтею 85 ГПК України та підписане 05.01.2016р.