Рішення

від 04.01.2016 по справі 910/27682/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2016Справа №910/27682/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Приватного підприємства "Бельтінг"

про стягнення 15 616,34 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився,

Від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Бельтінг" про стягнення 15 616,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у порушення умов Договору банківського обслуговування від 18.04.2011 відповідачем у строки, передбачені умовами цього договору, не погашена заборгованість за кредитом у сумі 10 000,00 грн., не сплачені проценти за користування кредитом у сумі 3 289,21 грн. та комісія у сумі 360,00 грн. З огляду на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, позивачем нараховано відповідачу 1 967,13 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 порушено провадження у справі № 910/27682/15 та призначено її до розгляду на 19.11.2015 року.

За наслідками розгляду справи 19.11.2015 суд відклав розгляд справи на 17.12.2015, про що виніс відповідну ухвалу.

Розгляд справи 17.12.2015 у зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному не відбувся, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 28.12.2015 розгляд справи призначений на 04.01.2016 року.

До судового засідання 04.01.2016 сторони не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає у межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, поданої 18.04.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю БЕЛЬТІНГ , Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" здійснювалось обслуговування поточного рахунку №26005544046001 з встановленим кредитним лімітом, в електронному вигляді, через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Зазначені правила розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт підписуючи заяву у відділенні банку.

У розділі 1 (відкриття рахунку) поданої до банку Відповідачем заяви відзначено: "підписавши цю заяву, погоджуюсь із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua, http://сlient-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування".

Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів врегульовані п. 3.2.1. Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками, де у п. 3.2.1.1.1. визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно з п. 3.2.1.1.3. кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.6. Умов та Правил передбачено, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку в разі зменшення надходжень на поточний рахунок або наступу інших факторів, визначених нормативними документами банку. Підписавши угоду Клієнт виражає своє згоду на те, що зміна ліміту здійснюється Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms -повідомлення або інших).

Відповідно до п.3.2.1.2.3.6. Умов та Правил, банк на свій розсуд має право списувати грошові кошти з поточних рахунків клієнта, згідно з п.3.2.1.2.2.8, при настанні термінів будь-якого з платежів, в межах що підлягають сплаті банку сум.

Порядок розрахунків між Позивачем та Відповідачем визначений у п. 3.2.1.4. Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками (Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів), і порушення такого порядку з боку відповідача мало місце станом на 17.09.2015 року. Внаслідок порушення зазначених умов обслуговування кредитних лімітів, у відповідача виникла сума заборгованості розміром 15 616,34 грн., що також підтверджується наданою до суду банківською випискою про рух коштів на рахунку відповідача.

З метою вирішення питання про погашення заборгованості позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №10221К2НСS1КІ від 08.09.2015, у якій просив перерахувати суму заборгованості, однак коштів в оплату заборгованості позивачем так і не отримано, у зв'язку із чим Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до суду із даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору банківського обслуговування, у вигляді заяви на відкриття рахунку від 18.04.2011, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

У силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються із нормами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до умов п.3.2.1.2.2. Умов та Правил, клієнт зобов'язується виробляти погашення кредиту, отриманого в межах встановленого Ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п.3.2.1.1.11., а також повернути кредит у строки, встановлені п.п.3.2.1.1.10., 3.2.1.2.2.17.

За умовами п.3.2.1.2.2.8. Умов та Правил, клієнт доручає банку списувати грошові кошти з усіх поточних рахунків, у валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту, а також відсотків за його використання та інше.

Пунктом 3.2.1.2.2.15. визначено, що клієнт зобов'язується письмово повідомляти банк про незгоду із запропонованим банком відповідно до п.3.2.1.2.3.2. лімітом, у термін не пізніше 2 (двох) банківських днів від дати отримання від банку повідомлення про перерахунок ліміту. У разі неотримання банком від клієнта письмового повідомлення про згоду або при незгоді з величиною пропонованого банком ліміту, отриманого в результаті перерахунку, банк має право на свій розсуд або продовжувати обслуговування в рамках знов встановленого ліміту, або припинити обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнту, про що банк повідомляє клієнта за 3 (три) дні до припинення кредитування на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронних зв'язку банку і клієнта.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідачем порушені договірні зобов'язання у частині своєчасного повернення кредитних коштів, жодних повідомлень/претензій щодо незгоди із умовами надання грошових коштів не висувалось, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 10 000,00 грн., яка підлягає стягненню з останнього.

Пунктом 3.2.1.4.1.3. Умов та Правил обслуговування погоджено, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Сума нарахованих та несплачених відсотків за обслуговування рахунку відповідача, згідно приведеного банком та перевіреного судом розрахунку заборгованості станом на 17.09.2015 складає 3 289,21 грн., і при відсутності доказів погашення зазначеного вище боргу, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з п. 3.2.1.4.4. Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками (Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів) обов'язком клієнта визначено сплату Банку винагороди відповідно до п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2.

Через порушення зобов'язань щодо оплати за здійснення банківського обслуговування відповідачу здійснено нарахування комісії у сумі 360,00 грн. накопичувальним підсумком, у зв'язку з чим, через непогашення відповідачем зазначеної суми грошових коштів, вимоги позивача про її стягнення у судовому порядку підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Про відповідальність у вигляді пені погоджено у розділі 3.2.1.5.1. Умов та Правил, а згідно з п. 3.2.1.5.1. при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3. термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (в % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А у разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Так, перевіривши розрахунок пені, поданий позивачем, суд визнав його обґрунтованим, а суму пені такою, що підлягає стягненню у розмірі 1 967,13 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, відповідачем доказів сплати коштів на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу, відповідачем суду також не надано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 1 004 729,03 грн., з яких 10 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 3 289,21 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 967,13 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором та 360,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю БЕЛЬТІНГ про стягнення заборгованості у розмірі 15 616,34 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БЕЛЬТІНГ (03115, місто Київ, вулиця Львівська, будинок 24, кв. 30; ідентифікаційний код 31956767) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код 14360570) 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок заборгованості за кредитом, 3 289 (три тисячі двісті вісімдесят дев'ять) гривень 21 копійку заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 967 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят сім) гривень 13 копійок пені, 360 (триста шістдесят) гривень 00 копійок заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 04.01.2016 року. Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 11.01.2016 року

Суддя К.В. Полякова