Постанова

від 28.03.2007 по справі 12/74-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/74-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

28 березня 2007 р.                                                                                   № 12/74-06  

       Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМиргородського підприємства технічноїінвентаризації і експертиз “Інвентаризатор”

на постановуКиївського міжобласного апеляційногогосподарського суду від 30.11.2006 р.

у справі№ 12/74-06

господарського судуПолтавської області

за позовомМиргородського підприємства технічної інвентаризації і експертиз “Інвентаризатор”

доВідкритого акціонерного товариства “Полтаваавтотранс”

простягнення 194 190,36 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Бікеєв Р.В., дов. № 7 від 12.01.2006 р.;

відповідача:Скриль С.В., дов. № 1 від 27.03.2007 р.;

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2006 р. Миргородське підприємство технічної інвентаризації і експертиз “Інвентаризатор” (далі –Підприємство) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Полтаваавтотранс” (далі –Товариство)  збитки (неотриманий прибуток) у розмірі 196 371,63 грн.

Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що через неправомірні дії Товариства, які полягали в утриманні комп'ютерної техніки, воно не могло здійснювати свою господарську діяльність, внаслідок чого зазнало збитків у вигляді неотриманого прибутку у розмірі 196 371,63 грн., які підлягають стягненню на підставі норм ЦК України та ГК України.

Заявою № 361 від 26.09.2006 Р. (т. 2, а. с. 9) Підприємство зменшило позовні вимоги та просило господарський суд Полтавської області стягнути з Товариства 194 190,36 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.10.2006 р. (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги Підприємства (з урахуванням уточнення до них) задоволено з мотивів, викладених у позовній заяві.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.11.2006 р. (колегія суддів: Зеленіна Н.І., Поліщук В.Ю., Швець В.О.) рішення господарського суду Полтавської області від 13.10.2006 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено. Постанова мотивована відсутністю причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків Підприємству Товариством як юридичною особою та недоведеністю обставин, на які посилалось Підприємство у позовній заяві.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.11.2006 р. скасувати, а рішення господарського суду Полтавської області від 13.10.2006 р. залишити в силі. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Підприємство обґрунтовує тим, що господарський суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, яка оскаржується, порушив ст. ст. 34, 105 ГПК України і надав неправильну оцінку обставинам та доказам по справі.

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових актів, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Господарським судом другої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– юрисконсульт Товариства Твердохліб О.К. 23.01.2003 р. разом з вантажником та охороною прийшла до службового приміщення Підприємства і наказала його звільнити, оскільки договір оренди цього приміщення закінчився, а також наказала винести майно, яке знаходилось у приміщенні, у коридор, що і було зроблено;

– юрисконсультом Товариства Твердохліб О.К. з приміщення офісу Підприємства вилучено майно, яке перебувало на його балансі;

– у вироку Миргородського міського суду Полтавської області від 29.10.2003 р. у справі № 1-172-2003 зазначено, що юрисконсульт Товариства Твердохліб О.К. скоїла злочин не у зв'язку з виконанням трудових обов'язків.

Остання обставина, відповідно до частини третьої ст. 35 ГПК України, є обов'язковою для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що у такому випадку Товариство не несе відповідальності за дії його юрисконсульта Твердохліб О.К., і, відповідно, не повинно на підставі частини першої ст. 1172 ЦК України відшкодовувати шкоду, завдану вказаним працівником.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що апеляційним господарським судом була дана належна юридична оцінка іншим доказам по справі, а саме –висновку № 322 судово-економічної експертизи та статуту Підприємства, та обґрунтовано зроблено висновок про недоведеність Підприємством розміру понесених збитків (неотриманого доходу).

Відповідно ж до частини першої ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання Підприємства у касаційній скарзі на те, що господарський суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку доказам по справі, не можуть бути прийняті Вищим господарським судом України до уваги, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 1115 та 1117 ГПК України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.11.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства не спростовують висновку господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миргородського підприємства технічної інвентаризації і експертиз “Інвентаризатор” залишити без задоволення,  а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.11.2006 р. у справі № 12/74-06 господарського суду Полтавської області –без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

 Суддя                                                                          В.І. Шаргало