Рішення

від 14.12.2015 по справі 924/1620/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2015 р.Справа № 924/1620/15

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Музика М.В. при секретарі судового засідання Виноградову Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс", м. Київ

до приватного підприємства "Назар", м. Хмельницький

про стягнення штрафу в розмірі 21 565 865,00 грн.,

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - згідно довіреності №8 від 19.10.2015 року

відповідача: ОСОБА_2 - згідно довіреності №1 від 09.11.2015 року

Рішення приймається 14.12.2015 року, оскільки в судовому засіданні 09.12.2015 року оголошувалась перерва

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.09.2015 року порушено провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Делюкс", м. Київ до приватного підприємства "Назар", м. Хмельницький про стягнення 1000 000,00 грн. штрафу за порушення умов попереднього договору щодо укладення Договору оренди нерухомого майна від 25.10.2013 року. Ухвалою суду від 02.11.2015 року прийнято заявлене позивачем збільшення розміру позовних вимог до 21 565 865,00 грн.

Повноважний представник позивача в судових засіданнях позов підтримала в повному обсязі, вважає його обґрунтованими та підтвердженим належними доказами. Під час судового розгляду справи 14.12.2015 року подала суду уточнення до заяви про збільшення розміру позовних вимог №11 від 27.10.2015 року, у якій, у зв'язку із допущенням технічної помилки у п. 2 прохальної частини заяви про збільшення позовних вимог з вих. №11 від 27.10.2015 року, просить суд стягнути з ПП "Назар" 21 565 865,00 грн. (двадцять один мільйон п'ятсот шістдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять грн. 00 коп.). Судом подане уточнення приймається.

Представником позивача також надано клопотання про залучення письмових пояснень №19 від 14.12.2015 року, у яких наголошує на зверненні до суду з даним позовом в межах строку позовної давності, оскільки вважає, що такий строк сплив лише 01.12.2015 року, в той час, як розглядувана позовна заява була подана до суду 29.09.2015 року

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов від 14.12.2015 року проти позову заперечив, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень вказує, що ПП "Назар" не мало наміру та можливості укладати попередній договір із умовою укладення договору оренди в строк до одного року, тому вважає, що зобов'язання укласти основний договір в строки, визначені п.1.3. попереднього договору, суперечать вимогам закону та не можуть застосовуватись для врегулювання правовідносин між сторонами.

Звертає увагу суду на положення ст. 182 ГК України, наголошуючи, що жодна із сторін не направила іншій стороні пропозицію про укладення договору, тому зобов'язання, встановлене попереднім договором, припинилося.

Акцентує увагу на відсутності у передбаченому попереднім договором договорі оренди всіх необхідних для вказаного типу договорів істотних умов. Зазначає, що у відповідності до ст. 635 ЦК України попередній договір не може створювати для сторін будь-яких матеріальних прав та обов'язків, крім обов'язку укласти в майбутньому попередній договір.

Окрім того, посилається на позицію Верховного Суду України у справі №6-226цс14, зазначаючи, що норми ст. 635 ЦК України не передбачають такого правового наслідку як стягнення штрафу за порушення умов попереднього договору.

Із вказівкою на положення Закону України "Про основи містобудування", Порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури доводить, що ПП "Назар" не допустив безпідставного ухиляння від укладення основаного договору.

Поряд з цим відповідач просить суд застосувати положення ст. 233 ГК України та звільнити ПП "Назар" від сплати штрафу, оскільки вважає, що його розмір неспіврозмірно великий та суперечить загальним засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Додатково обґрунтував заявлене в судовому засіданні 17.11.2015 року клопотання про застосування строку позовної давності, наголосивши, що строк звернення до суду із даним позовом сплив 01.02.2015 року.

В судовому засіданні 14.12.2015 року представник відповідача подав суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із можливістю мирного врегулювання спору.

Судом враховується, що норми статті 22 ГПК України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 Рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, зважаючи на неодноразове відкладення розгляду справи для надання можливості учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права, а також сплив строку розгляду спору, передбачений ст. 69 ГПК України, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача та, відповідно, повторного відкладення розгляду справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

25 жовтня 2013 року приватне підприємство „Назар» (Потенційний орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю „Спорт-Делюкс» (Потенційний орендар) уклали попередній договір щодо укладення договору оренди нерухомого майна (далі - договір), предметом якого, згідно п.1.1.договору, є зобов'язання сторін укласти і належним чином оформити у майбутньому, в обумовлений п.1.3. ст. 1 цього договору строк, основний договір: договір оренди нерухомого майна, на умовах, викладених в цьому договорі, в редакції, викладеній в додатку №1, який, як і інші додатки до цього договору, є його невід'ємною частиною.

Об'єктом нерухомого майна за основним договором будуть нежилі приміщення (надалі - приміщення) розташовані в будівлі - приміщення магазинів, залів для публічних виступів та спортивних залів за адресою: місто Хмельницький, вулиця Старокостянтинівське шосе, 2/1Б (надалі - будівля). Орієнтовна загальна площа приміщення 3000 кв.м. Після розробки потенційним орендодавцем проектної документації щодо приміщення, потенційний орендодавець обов'язково погоджує з потенційним орендарем нову площу приміщення та укладають відповідні зміни до цього договору (п.1.2. договору).

Площа приміщення підлягає уточненню після закінчення потенційним орендодавцем ремонтних та будівельних робіт, у відповідності до свідоцтва про право власності (технічного паспорту будівлі), яке потенційний орендодавець зобов'язується отримати до дати укладення основного договору, але не пізніше терміну, вказаного в п.1.3. цього договору. Площа приміщення не може бути збільшена за рахунок приміщень технічного призначення, в яких розміщене технічне та допоміжне обладнання.

Будівництво будівлі здійснюватиметься на земельній ділянці загальною площею 15 668 кв.м., кадастровий номер: 6810100000:17:004:0014, за адресою: м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 2/1Б, яка знаходиться в користуванні потенційного орендодавця на підставі договору оренди землі №681010004000136 від 06.07.2011 року, укладеного між потенційним орендодавцем та Хмельницькою міською радою (п. 1.2.1. договору).

Сторони, відповідно до п. 1.3 договору, зобов'язуються укласти основний договір в строк не пізніше 01 грудня 2014 року. Потенційний орендодавець зобов'язується до вказаного строку забезпечити наявність всіх необхідних документів, у тому числі документів, які підтверджують право власності на приміщення та право володіння ними, для укладення основного договору, також потенційний орендар зобов'язується забезпечити зі своєї сторони наявність всіх документів необхідних для укладення основного договору. При цьому, потенційний орендодавець зобов'язаний за шість календарних місяців до орієнтовної дати укладання основного договору в письмовій формі повідомити потенційного орендаря про таку дату укладення основного договору.

Потенційний орендодавець має право в односторонньому порядку перенести термін укладення основного договору, але на строк не більший, ніж п'ять місяців. Про перенесення терміну укладення основного договору потенційний орендодавець зобов'язаний не пізніше, ніж до 31 березня 2014 року повідомити потенційного орендаря шляхом направлення (вручення) йому письмового повідомлення із зазначенням в ньому зміненого терміну укладення основного договору. Після 31 березня 2014 року потенційний орендодавець не має права на пересення (зміну) терміну укладення основного договору в односторонньому порядку (п.1.3.1. договору).

До строку, вказаного в п. 1.3. даного договору, потенційний орендодавець зобов'язаний закінчити будівельні та ремонтні роботи, а також привести приміщення до стану, передбаченого технічними вимогами для приміщення (додаток №2 до договору) та ввести його в експлуатацію, що підтверджується відповідними документами. Технічні вимоги до приміщення включають в себе планування приміщення та відомість оздоблення (технічне завдання) (п. 1.3.2. договору).

У п. 1.4 договору сторони погодили, що строк основного договору становитиме 180 календарних місяців.

До часу, визначеному у п. 1.3. договору, потенційний орендодавець зобов'язаний привести приміщення у стан, який відповідає технічним вимогам до приміщення, які є додатком №2 до цього договору. Наявність дефектів (недоліків) виявлених в будівельних та ремонтних роботах, станом на дату, визначену згідно п.1.3. договору, вважається порушенням обов'язку потенційного орендодавця привести приміщення у стан, який відповідає технічним вимогам до приміщення, які є додатком №2 до цього договору. До 01 лютого 2014 року потенційний орендодавець повинен завершити розробку та затвердження проектної документації щодо приміщення, після чого сторони розроблять нові редакції планування приміщення та відомості оздоблення (технічне завдання), і після їх погодження з потенційним орендарем сторони укладають відповідні зміни до цього договору. Одночасно з укладанням таких змін сторони погоджують та підписують графік будівельних робіт за строками та етапами їх виконання (п. 2.1. договору).

На підтвердження дійсного взаємного наміру сторін щодо укладення основного договору, потенційний орендар зобов'язується протягом 10 календарних днів з моменту отримання від потенційного орендодавця повідомлення, передбаченого в. п. 1.3. договору, щодо орієнтовної дати укладення основного договору, сплатити потенційному орендодавцеві гарантійний платіж у розмірі однієї орендної плати за умови чіткого дотримання графіку будівельних робіт, який повинен бути затверджений сторонами. Несплата гарантійного платежу, крім випадку порушення графіку робіт, у строки та розмірі, визначеному у цьому договорі, є достроковою відмовою потенційного орендаря від укладення основного договору (п.2.2. договору).

Потенційний орендодавець, зобов'язується, зокрема, укласти з потенційним орендарем основний договір у строк (термін), місці та на умовах, встановлених цим договором у редакції, визначеній додатком №1 до цього договору; не змінювати в односторонньому порядку умов цього договору та терміну укладення основного договору, крім випадків, передбачених цим договором; завчасно повідомити потенційного орендаря про точну дату, час та місце укладення основного договору. Потенційний орендодавець самостійно обирає нотаріуса серед нотаріусів Хмельницького міського нотаріального округу; для нотаріального посвідчення основного договору з'явитися або забезпечити явку свого повноважного представника до нотаріуса, який буде посвідчувати основний договір, у дату, час та місце, визначені, як це передбачено п.6.1. цього договору, з усіма документами, необхідними для їх нотаріального посвідчення, а саме - правовстановлюючий документ, довідку-характеристику, установчі документи (п.п. 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3., 3.1.4. договору).

Потенційний орендар, в свою чергу, зобов'язується, укласти з потенційним орендодавцем договір у строк (термін), місці та на умовах, встановлених цим договором у редакції, визначеній у додатку №1 до цього договору; не змінювати в односторонньому порядку умов цього договору та строку (терміну) укладення основного договору; для нотаріального посвідчення основного договору з'явитися або забезпечити явку свого повноважного представника до нотаріуса, який буде посвідчувати основний договір, у дату, час та місце, визначені, як це передбачено п. 1.6. цього договору, з усіма документами, необхідними для їх нотаріального посвідчення (п.п. 4.1.1., 4.1.2., 4.1.3. договору).

У випадку відмови потенційного орендодавця від укладення основного договору з потенційним орендарем після спливу дати, зазначеної у п. 1.3. ст. 1 цього договору, потенційний орендодавець протягом 7 робочих днів з дати пред'явлення потенційним орендарем відповідної вимоги, сплачує потенційному орендареві штраф у гривні, що буде еквівалентний 1 000 000,00 доларів США на дату виставлення вимоги, щодо оплати штрафу, по курсу Національного банку України (п.5.1. договору).

У випадку відмови потенційного орендаря від укладення основного договору з потенційним орендодавцем після спливу дати, зазначеної у п. 6.2. ст. 6 та п. 1.3. ст.1 цього договору, або дострокової відмови від укладення основного договору, потенційний орендар протягом 7 робочих днів з дати пред'явлення потенційним орендодавцем відповідної вимоги, сплачує потенційному орендодавцеві штраф у гривні, що буде еквівалентно 1 000 000,00 доларів США на дату виставлення вимоги, щодо оплати штрафу, по курсу НБУ (п.5.2. договору).

Порушення сторонами зобов'язань та строків, передбачених п.1.3, 2.1. або 2.2. цього договору, буде вважатися відмовою від укладення основного договору стороною, яка порушила зазначені пункти, з настанням усіх наслідків, передбачених розділом 5 даного договору (п.5.3. договору).

Про точну дату, місце і час нотаріального посвідчення Основного договору потенційний орендодавець зобов'язаний завчасно повідомити потенційного орендаря у письмовій формі у спосіб, визначені сторонами для надання повідомлень у додатку №1 до цього договору (п. 6.1. договору).

Повідомлення, передбачене п.6.1 ст. 6 цього договору, надсилається або передається потенційному орендарю не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до строку, визначеного згідно п. 1.3 даного договору (п.6.2. договору).

У разі не отримання від потенційного орендодавця повідомлення, передбаченого у п. 6.1 цього договору, потенційний орендар на свій власний розсуд має право надіслати або передати потенційному орендодавцю повідомлення про точну дату, місце і час нотаріального посвідчення основного договору (п. 6.3. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення, і діє до дати укладення основного договору. Закінчення дії договору у відповідності до норм чинного законодавства не звільняє сторони від відповідальності за правопорушення, які мали місце під час його дії в т.ч. за відмову від укладення основного договору (п.6.4. договору).

У п. 8.2 договору сторони погодили, що невідповідність дійсності (порушення) гарантій, визначених у п.8.1. ст. 8 та/або порушення обов'язків, визначених п.п. 1.1. та/або 2.1. цього договору вважаються відмовою потенційного орендодавця від укладення основного договору, з настанням відповідальності, визначеної у ст. 5 цього договору, та всіх передбачуваних цим договором наслідків.

Попередній договір щодо укладення Договору оренди нерухомого майна від 25.10.2013 року підписаний сторонами, скріплений їхніми печатками та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

У Додатку №1 до Попереднього договору щодо укладання договору оренди нерухомого майна від 25.10.2013 року сторонами погоджено проект договору оренди нерухомого майна із додатками; у Додатку №2 - технічні вимоги до приміщення (план приміщення та технічне завдання); у Додатку №3 - протокол допуску до приміщення (зразок); у Додатку №4 - зобов'язальну безвідзивну оферту із формою повідомлення про акцепт; у Додатку №4/1 - зобов'язальну безвідзивну оферту із формою повідомлення про акцепт; у Додатку №5 - зразок договору про відшкодування комунальних та надання експлуатаційних послуг.

ТОВ „Спорт-Делюкс» 06.08.2015 року надіслало директору ПП „Назар» вимогу №8 від 06.08.2015 року щодо сплати штрафних санкцій, у якій вимагає протягом 7 робочих днів з дати отримання даної вимоги сплатити потенційному орендареві штраф у розмірі 21 565 865,00 грн., що еквівалентний 1 000 000,00 дол. США за курсом НБУ 21,565865 грн. за 1 дол. США на дату виставлення даної вимоги, за вказаними у вимозі реквізитами.

Вказана вимога, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана відповідачем 14.08.2015 року.

Проте, оскільки відповідачем в добровільному порядку не виконано вимоги позивача та не сплачено суму штрафу, ТОВ „Спорт-Делюкс» звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язок сторін щодо обов'язкового виконання його умов сторонами договору.

Відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

З огляду на наведене, у випадку, коли одна із сторін попереднього договору необґрунтовано (без поважних причин) ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право звернутися з вимогою, по-перше, про спонукання до укладення договору і, по-друге, про відшкодування збитків, завданих простроченням укладення основного договору, якщо інше не встановлене самим попереднім договором або актами цивільного законодавства.

ОСОБА_3 висновків Верховного Суду України, викладених у листі ВСУ від 01.03.2013 року, вбачається, що за змістом ст. ст. 629, 635 ЦК України при вирішенні спору про повернення авансу та відшкодування збитків, завданих одній із сторін попереднього договору, суду необхідно встановити причину не укладення основного договору, чи мало місце необґрунтоване ухилення однієї із сторін від укладення договору, а також з'ясувати умови відповідальності, встановлені попереднім договором (Постанова Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 р. у справі N 6-119цс12).

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, що порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.

Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Так, укладеним між сторонами та нотаріально посвідченим попереднім договором щодо укладення договору оренди нерухомого майна передбачено, зокрема, обов'язок відповідача укласти у строк до 01.12.2014 року основний договір, до вказаного строку забезпечити наявність всіх необхідних документів, у тому числі документів, які підтверджують право власності на приміщення та право володіння ним, для укладення основного договору (п.1.3. попереднього договору); до 01.12.2014 року привести приміщення у стан, який відповідає технічним вимогам до приміщення, які є Додатком №2 до цього договору (п.2.1. договору).

Проте, матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано жодних доказів виконання ПП "Назар" взятих на себе згідно попереднього договору щодо укладення договору оренди нерухомого майна зобов'язань. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено ухиляння від укладення основного договору, зокрема, порушено п.1.3. та п.2.1. попереднього договору від 25.10.2013 року.

Позивач у даній справі звернувся з позовом про стягнення штрафу в розмірі 1 000 000,00 дол. США, що станом на дату виставлення вимоги становить 21 565 865,00 грн. як відповідальності за невиконання відповідачем умов Попереднього договору щодо укладення договору оренди нерухомого майна, зокрема ухилення від укладення Основного договору.

Частиною 2 статті 635 Цивільного кодексу України передбачено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Розділом 5 Попереднього договору щодо укладення Договору оренди нерухомого майна від 25.10.2013 року сторонами врегульовано, що у випадку відмови потенційного орендодавця від укладення Основного договору з Потенційним орендарем після спливу дати, зазначеної у п. 1.3. ст.1 цього договору, потенційний орендодавець протягом семи робочих днів з дати пред'явлення потенційним орендарем відповідної вимоги, сплачує потенційному орендареві штраф у гривні, що буде еквівалентний 1 000 000,00 доларів США на дату виставлення вимоги, щодо оплати штрафу, по курсу Національного банку України.

В той же час, порушення сторонами зобов'язань та строків передбачених п.1.3., 2.1. або 2.2. цього договору буде вважатися відмовою від укладання основного договору стороною, яка порушила зазначені пункти, з настанням усіх наслідків, передбачених розділом 5 даного договору (п.5.3. договору).

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеної у Постанові від 22.11.2010 № 14/80-09-2056, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (Інформаційний лист ВГСУ від 15.03.2011р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті, за результатами перегляду судових рішень господарських судів").

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, уклавши Попередній договір на умовах, визначених в договорі, сторони саме в такій редакції досягли згоди відносно усіх умов зазначеного договору, зокрема і стосовно порядку застосування та розміру штрафних санкцій. Отже, підписавши цей договір, відповідач погодився з таким розміром санкцій та усвідомлював потенційну можливість настання таких наслідків у випадку невиконання умов договору.

Отже, застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання та відповідальності за його невиконання як стягнення неустойки у вигляді штрафу є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає нормам Цивільного кодексу України.

Наведеним спростовуються відповідні доводи ПП "Назар", викладені у відзиві на позов від 14.12.2015 року.

Враховуючи те, що матеріалами справи доведено факт ухиляння ПП „Назар» від укладання Основного договору без поважних причин, зокрема, порушення ним п.п.1.3. та 2.1. попереднього договору, обґрунтованість заявленої до стягнення суми штрафу, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про звільнення від сплати штрафу в порядку статті 233 ГК України, суд зазначає наступне.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною першою статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Як вбачається із поданого відповідачем клопотання, останнє обґрунтоване відсутністю заподіяних позивачу збитків та значною сумою штрафу. В обґрунтування наведеного відповідачем надано фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва за 2013-2014 роки.

Оцінивши надані відповідачем докази, враховуючи положення ст. 233 ГК України, ст. 33, 34 ГПК України, приймаючи до уваги винятковість випадків зменшення розміру штрафних санкцій, усвідомленість відповідача щодо можливості настання саме таких негативних наслідків, про що свідчить його підпис під текстом попереднього договору, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами наявність обставин, які могли б слугувати підставою для застосування судом положень ст. 233 ГК України.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, судом враховується, що згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Скорочена позовна давність, зокрема, до вимог про стягнення неустойки, (штрафу, пені) становить один рік (п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідач зазначає, що про порушення умов попереднього договору, зокрема, п. 2.1., позивач дізнався 01.02.2014 року, з огляду на що вважає, що позовна давність за вимогою про стягнення штрафу спливла, відповідно, 01.02.2015 року.

Проте, з такими доводами ПП „Назар» погодитись не можна з врахуванням наступного.

Так, п.3.1 попереднього договору передбачено обов'язок відповідача укласти Основний договір в строк до 01.12.2014 року, а п. 2.1 попереднього договору покладає на відповідача обов'язок привести до 01.12.2014 року приміщення у стан, який відповідає технічним вимогам.

Порушення вказаних пунктів тягне за собою, в свою чергу, стягнення штрафу, що є предметом даного позову.

Таким чином, позовна давність за вимогами про стягнення штрафу за порушення вказаних вище пунктів попереднього договору на час звернення до суду із даним позовом не спливла, тому у суду відсутні підстави для відмови в позові у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі зазначеного вище, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 34, 43, 49, 82, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства „Назар» (м. Хмельницький, Старокостянтинівське шосе, 2/1Б, код 23836675) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Спорт-Делюкс» (м. Київ, вул. Катерини Білокур, 1, офіс 23, код 38705301) 21 565 865,00 грн. (двадцять один мільйон п'ятсот шістдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять грн. 00 коп.) штрафу, 182 700,00 грн. (сто вісімдесят дві тисячі сімсот грн. 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 18.12.2015 року

Суддя М.В. Музика