Рішення

від 22.12.2015 по справі 925/1837/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р. Справа № 925/1837/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

представник відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом приватного акціонерного товариства "МТС Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс"

про стягнення 4 358,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством "МТС Україна" пред'явлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс" 4 358,66 грн боргу за надані послуги стільникового зв'язку протягом січня 2014 року.

Відповідач не подав суду відзив на позов, не направив свого представника у судові засідання. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, без відзиву на позов, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке. Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду від 20.11.2015, від 08.12.2015 надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також за адресою, вказаною на рахунках позивача. Надіслання ухвал суду оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому повернення до суду ухвал суду від 20.11.2015 та від 08.12.2015 з довідкою пошти про повернення ухвали у зв'язку із закінченням терміну зберігання не впливає на висновок суду щодо повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи в установленому законом порядку.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Відповідно до приписів статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Згідно пункту 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї з сторін справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка такого представника не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справи суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.89 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав повністю підтримав позов з підстав, викладених у ньому, просив задовольнити позов та прийняти рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 22.12.2015 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, суд встановив таке.

На підставі заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс" від 28.02.2012 № 5716742, № 5716732, № 5716735 Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" (позивач у справі) надало ТОВ "Плюс-Сервіс" (відповідач у справі) послуги рухомого (мобільного) телефонного зв'язку/ безпроводного доступу до мережі Інтернет на особистий рахунок 5.17680.14.00.100001.

За доводами позивача ним протягом тривалого часу надавалися послуги стільникового зв'язку товариству з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс", перелік та вартість яких вказувалися у рахунках, що передавалися відповідачу. Надані послуги стільникового зв'язку відповідач приймав, рахунки отримував і оплачував. Таким чином, відповідач частково оплатив надані позивачем послуги стільникового зв'язку за період з 01.01.2013 по 05.01.2014, що підтверджується банківською випискою (а. с. 17-18).

Борг відповідача за надані позивачем телекомунікаційні послуги за період з 04.01.2014 по 01.02.2014 становить 4 358,66 грн, що підтверджується платежами та балансом абонента. В зв'язку з наявною заборгованістю позивач відключив відповідача від мережі стільникового зв'язку.

25 лютого 2014 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію, якою просив сплатити борг у сумі 4 358,66 грн. Відповідач залишив без задоволення дану претензію та не сплатив позивачу заборгованість за надані телекомунікаційні послуги. Тому позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача на його користь 4 358,66 грн. боргу.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд приходить до такого.

В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статей 193, 202 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем доведено наявність між сторонами угоди про надання позивачем відповідачу послуг мобільного зв'язку та телекомунікаційних послуг, відповідно до якої позивач надав послуги відповідачу, а останній їх отримував та оплачував. За доводами позивача, відповідач отримав послуги стільникового зв'язку в січні 2014 року, але їх не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 4 358,66 грн.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати наданих йому телекомунікаційних послуг, не заперечив факт несплати ним вартості наданих послуг та існування простроченої заборгованості в сумі 4 358,66 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 358,66 грн боргу з оплати вартості наданих позивачем послуг є законною, обґрунтованою, підтвердженою належними доказами у справі, не запереченою та не спростованою відповідачем, отже підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 218 грн.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс" (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 118, ідентифікаційний код 32076086) на користь приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 14333937) - 4 358,66 грн (чотири тисячі триста п'ятдесят вісім гривень 66 копійок ) боргу, 1 218 грн (тисячу двісті вісімнадцять гривень) витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 28.12.2015 (понеділок).

Суддя А.Д. Пащенко