Постанова

від 10.12.2015 по справі 917/2015/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. Справа № 917/2015/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 26 від 08.09.2015 р.;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 1 від 10.11.2015 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. № 5041П/1-28) на рішення господарського суду Полтавської області від 06 жовтня 2015 року у справі № 917/2015/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Полтавтрансбуд", м. Полтава,

до 1) Товариства з додатковою відповідальністю "Полтавтрансбуд", м. Полтава,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ОСОБА_3", м. Полтава,

про визнання недійсним договору та визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 р. ТОВ "Компанія з управління активами "Полтавтрансбуд" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТЗДВ "Полтавтрансбуд" та ТОВ "Компанія "ОСОБА_3", в якому просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 07.12.2011 р., укладений між 1-м та 2-м відповідачами; визнати за позивачем право власності на нежитлове приміщення, розташоване на 1-му поверсі будинку в осях будинку А-Е16-ІІ загальною площею 82,9 кв.м. за адресою: м. Полтава, вул. Панянка, 65Б; витребувати від 1-го та 2-го відповідачів на користь позивача вищезазначене нерухоме майно з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.10.2015 р. у справі № 917/2015/15 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 07.12.2011 р., укладений між відповідачами. Витребувано від 1-го та 2-го відповідачів на користь позивача нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, розташоване на 1-му поверсі будинку в осях будинку А-Е16-ІІ загальною площею 82,9 кв.м., за адресою: м. Полтава, вул. Панянка, 65Б. Визнано за позивачем право власності на зазначене нежитлове приміщення. Стягнуто солідарно з відповідачів судовий збір в сумі 6112,50 грн.

Другий відповідач - ТОВ "Компанія "ОСОБА_3" звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї (вх.№16455 від 07.12.2015 року) обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність акту приймання - передачі майнових прав по договору купівлі-продажу майнових прав від 24.11.2011 року, укладеному між ТДВ "Полтавтрансбуд" та ТОВ КУА "Полтавтрансбуд", та не надання позивачем доказів (платіжних документів ) здійснення покупцем -ТОВ КУА Полтаватрансбуд оплати по вказаному договору, тоді як в матеріалах справи наявний акт приймання - передачі тих же майнових прав по договору купівлі - продажу майнових прав від 07.12.20111 року, укладеному між ТДВ "Полтавтрансбуд" та ТОВ "Компанія "АВМ ОСОБА_3". Зазначає , що здійснений сторонами договору купівлі-продажу майнових прав від 24.11.2011 року залік взаємних вимог не є належним доказом проведення оплати позивачем за придбання майнових прав, так як не тягне за собою відображення відповідної операції в податковому обліку.

Також місцевим господарським судом не звернуто уваги на лист ТДВ Полтаватрансбуд на адресу ТОВ КУА Полтаватрансбуд від 12.05.2015 року за вих. № 522/1, в якому вказано про відсутність у ТДВ Полтаватрансбуд (першого відповідача) змоги надати правовстановлюючі документи для оформлення права власності на нежитлове приміщення, так як майнові права були вже передані ТОВ Компанія АВМ Інтернешнл .

Отже, як вважає апелянт, у позивача на момент укладення спірного договору не виникло права власності на обвЂ�єкт майнових прав, стосовно якого укладалися як спірний договір, так і договір купівлі - продажу майнових прав від 24.11.2011 року. Вважає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про відсутність у ТДВ Полтаватрансбуд при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав від 07.12.2011 року необхідного обсягу цивільної дієздатності для продажу вказаних майнових прав ТОВ "Компанія "АВМ ОСОБА_3 . До того ж, місцевий господарський суд в порушення вимог статті 84 ГПК України не вказав у рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін спірного договору та яким нормам законодавства такий договір не відповідає .

Крім того, звертає увагу на те, що на час подання позову у даній справі спірні майнові права на приміщення в будинку по вул. Панянка.65 б у м.Полтава належали ОСОБА_4, яка не є стороною спірного договору, а тому за наслідками визнання недійсним спірного правочину на вказану особу не може бути покладено обов'язку повернення майна за цим правочином.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. апеляційну скаргу 2-го відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.11.2015 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 розгляд справи було відкладено на 10.12.2015 року на 11:30 год.

Представник апелянта - ТОВ "Компанія "ОСОБА_3" в судових засіданнях 17.11.2015 року та 10.12.2015 року підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Позивач - ТОВ "Компанія з управління активами "Полтавтрансбуд" у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 15485 від 16.11.2015 р.) та представник позивача в судових засіданнях 17.11.2015 р. та 10.12.2015 року із доводам, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу 2-го відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що підставою для виникнення права власності є не акт приймання-передачі майнових прав, а відповідний договір, у зввЂ�язку з чим позивач вважає безпідставними посиланнями другого відповідача в апеляційній скарзі на наявний в матеріалах справи акт приймання- передачі майнових прав по договору купівлі -продажу майнових прав від 07.12.20111 року.

Крім того, позивач зазначає, що з урахуванням обставини щодо приналежності спірного приміщення позивачу на підставі договору від 24 листопада 2011 року, договір купівлі-продажу майнових прав від 07.12.2011 р., укладений між ТДВ "Полтаватрансбуд" та ТОВ "Компанія "АВМ ОСОБА_3", є таким, що суперечить приписам ст. ст. 317, 319, 321, 658 Цивільного кодексу України, а також статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", оскільки розпорядження першим відповідачем належним позивачу майном, було вчинено без згоди і без відома позивача як власника. Більш того, укладення оспорюваного договору порушує права і охоронювані законом інтереси позивача та позбавляє його можливості набути у власність нерухомість після прийняття об*єкта в експлуатацію.

Перший відповідач - ТДВ "Полтавтрансбуд" у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 15469 від 16.11.2015 р.) не погоджується з доводами другого відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, але доказів та обґрунтувань в підтвердження своєї позиції не надає, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, та, без зазначення причин неможливості представника позивача прибути в судове засідання, просить розглядати справу за його відсутністю.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника першого відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, додаткових письмових поясненнях до апеляційної скарги та відзивах на апеляційну скаргу доводи першого і другого відповідачів та позивача, заслухавши усні пояснення представників позивача та другого відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 24 листопада 2011 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Полтаватрансбуд", продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Полтавтрансбуд", покупцем, було укладено договір купівлі-продажу майнових прав (далі договір від 24.11.2011 року), за умовами якого (пункт 1.1 договору) продавець продав, а покупець купив майнові права на нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі будинку в осях А-Е16-П загальною площею 82,9 м 2 за адресою: м. Полтава, вул. Панянка, 65Б ( об'єкт).

Відповідно до пункту 1.4 вказаного договору, предметом цього договору є майнові права на обвЂ�єкт, які після набуття покупцем його у власність реалізуються шляхом набуття права власності (володіння, користування та розпорядження) на обвЂ�єкт після введення обвЂ�єкта в експлуатацію та оформлення покупцем відповідних правовстановлюючих документів.

За умови виконання своїх зобоввЂ�язань за цим договором покупець одержує від продавця документи, необхідні для оформлення правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності покупця на обвЂ�єкт.

Згідно з пунктом 1.5 зазначеного договору майнові права на обвЂ�єкт за цим договором одержуються покупцем від продавця з моменту підписання цього договору.

У пункті 3.1 договору від 24.11.2011 року встановлено, що вартість майнових прав на обвЂ�єкт становить 245100,00 грн.

Як передбачено пунктами 3.4,3.5 договору від 24.11.2011 року, покупець здійснює за цим договором оплату на поточний рахунок продавця, вказаний в реквізитах цього договору, до 30 вересня 2013 року.

З наданого позивачем до суду апеляційної інстанції копії протоколу про залік взаємних вимог та проведення розрахунків за договором б/н купівлі-продажу майнових прав від 24.11.2011 року вбачається, що сторони договору від 24.11.2011 року дійшли згоди про залік взаємних однорідних грошових вимог .

Так, відповідно до пункту 1 протоколу сторона -2 (ТДВ "Полтаватрансбуд") має заборгованість перед стороною - 1 (ТОВ КУА "Полтаватрансбуд") на загальну суму 290000,00 грн. відповідно до договору позики №12 від 02.12.2009 року.

Згідно з пунктом 2 протоколу сторона-1 (ТОВ КУА "Полтаватрансбуд") має заборгованість перед стороною-2 (ТДВ "Полтаватрансбуд") відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення площею 82,9 кв. м. Полтави, вул. Панянка,65 б.

З умовами пункту З протоколу з моменту набуття чинності даного протоколу сторона-2 (ТДВ "Полтаватрансбуд") має заборгованість перед стороно-1 (ТОВ КУА "Полтаватрансбуд") в сумі 44900.00 грн. (сорок чотири тисячі дев'ятсот грн. 00 коп.) згідно з договором позики №12 від 02.12.2С09р.

У пункті 4 протоколу сторони зазначили, що зобов'язання з моменту набуття чинності даного протоколу в частині оплати Сторони-1 перед Стороною-2, згідно договору №б/н від 24.11.2011р. купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення площею 82,9кв.м. в м. Полтава, вул. Панянка, 65Б, виконані в повному обсязі.

Окрім цього, 07 грудня 2011 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» , продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «АВМ ОСОБА_3» , покупцем, було укладено договір купівлі-продажу майнових прав (далі договір від 07.12.2011 року), згідно з умовами якого (пункт 1.1 договору) продавець продав, а покупець купив майнові права на нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі будинку в осях А-Е16-П загальною площею 82,9 м 2 за адресою: м. Полтава, вул. Панянка, 65Б, ( Об'єкт).

Як встановлено пунктом 1.3 договору від 07.12.2011 року, покупець за цим договором одержує майнові права продавця на обвЂ�єкт, який належатиме останньому на праві власності згідно з актом приймання-передачі завершеного будівництвом обвЂ�єкту та відповідних рішень виконкому.

Відповідно до пункту 1.4 договору від 07.12.2011 року його предметом є майнові права на обвЂ�єкт, які після набуття покупцем його у власність реалізуються шляхом набуття права власності (володіння, користування та розпорядження) на обвЂ�єкт після введення обвЂ�єкта в експлуатацію та оформлення покупцем відповідних правовстановлюючих документів

За умови виконання своїх зобоввЂ�язань за цим договором покупець одержує від продавця документи, необхідні для оформлення правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності покупця на обвЂ�єкт.

Згідно з пунктом 1.5 зазначеного договору майнові права на обвЂ�єкт за цим договором одержуються покупцем від продавця шляхом підписання акта приймання-передачі майнових прав. Акт приймання-передачі майнових прав підписується сторонами протягом шістдесяти календарних днів з дати одержання

продавцем від Полтавського БТІ технічного паспорту на будинок, в якому знаходиться об'єкт, але не раніше здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав.

Право власності на майнові права на об'єкт переходить від продавця до покупця після підписання акта приймання-передачі майнових прав.

Як свідчать матеріали справи, на виконання договору від 07.12.2011 року його сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі майнових прав в житловому будинку по вул. Панянка, 65 Б в м. Полтава (а.с. 16).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що ТЗДВ Полтавтрансбуд , здійснюючи продаж майнових прав на підставі договору від 07.12.2011 р на користь ТОВ Компанія АВМ ОСОБА_3 , не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності для їх правомірного відчуження, оскільки вказані майнові права на момент укладання цього договору вже було продано на користь позивача згідно з договором від 24.11.2011 р.

А тому, за висновком позивача, такий договір суперечить приписам ст. ст. 317, 319, 321, 655, 658 Цивільного України та вчинений першим відповідачем без достатнього обсягу цивільної дієздатності, у зв язку з чим має бути визнаним недійсним на підставі статей 203 та статті 215 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, погодився із доводами позивача та виходив з того, на підставі договору від 24 листопада 2011 року позивач став власником майнових прав, купівля-продаж яких була предметом договору. Однак ТДВ "Полтаватрансбуд" здійснив продаж майнових прав на користь ТОВ «Компанія «АВМ ОСОБА_3» , не будучі власником цих майнових прав, оскільки на момент укладення вказаного договору їх вже було продано на користь ТОВ КУА "Полтавтрансбуд" згідно з договором від 24.11.2011 р.

Таким чином, за висновком господарського суду, перший відповідач не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності для укладення договору від 07.12.2011 року.

Однак, колегія суддів не може погодитися із таким висновком господарського суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 2 вказаної статті також встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частиною 1 статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу, встановлених законом, належить власникові товару.

Відповідно до пункту 1.4 договору від 24.11.2011 року, предметом договору є майнові права на обвЂ�єкт, які після набуття покупцем його у власність реалізуються шляхом набуття права власності (володіння, користування та розпорядження) на обвЂ�єкт після введення обвЂ�єкта в експлуатацію та оформлення покупцем відповідних правовстановлюючих документів.

За умови виконання своїх зобоввЂ�язань за цим договором покупець одержує від продавця документи, необхідні для оформлення правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності покупця на обвЂ�єкт.

Згідно з пунктом 1.5 зазначеного договору майнові права на обвЂ�єкт за цим договором одержуються покупцем від продавця з моменту підписання цього договору.

Отже, договір від 24.11.2011 року містить суперечливі умови та передбачає перехід майнових прав до покупця з моменту підписання цього договору, в той же час вказані права не можуть бути реалізовані покупцем до отримання права власності на обвЂ�єкт цих майнових прав після введення цього обвЂ�єкта в експлуатацію та оформлення на нього правовстановлюючих документів.

При цьому слід зазначити, що обвЂ�єкти цивільного обороту, в тому числі майнові права, мають бути оборотоздатними, у зввЂ�язку з чим самостійним незалежним від речі обвЂ�єктом цивільного права майнове право виступати не може. Законодавець ставить перехід таких прав (тобто їхній оборот ) у залежність від передачі речей (частина 1 статті 334 Цивільного кодексу України).

Окрім цього, за договором від 24.11.2011 року майнові права, які передаються покупцеві, полягають у володінні, користуванні та розпорядженні обвЂ�єктом цих прав, і з урахуванням положень частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, вони в сукупності утворюють зміст права власності.

Проте право власності, будучі правом майновим, речовим, не є оборотоздатним обвЂ�єктом, його не можна продати, подарувати тощо. Продається і купується річ, тому обвЂ�єктом права власності є річ, а не майнове право (право власності) на неї.

Таким чином, позивач як покупець за договором від 24.11.2011 року не може отримати майнові права за цим договором, не набувши право власності на сам обвЂ�єкт майнових прав після введення цього обвЂ�єкта в експлуатацію та оформлення на нього правовстановлюючих документів.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем права власності на обвЂ�єкт майнових прав за договором від 24.11.2011 року. Разом з цим, відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлове приміщення , (офіс №3), розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Панянка, буд. 65 б, приміщення 3, належить на праві приватної власності першому відповідачу.

Отже обвЂ�єкт майнових прав за договором від 24.11.2011 року залишився у власності продавця за цим договором та не є власністю позивача..

Таким чином є безпідставними твердження позивача про те, що на момент укладення спірного договору від 07.12.2011 року майнові права, продаж яких складає предмет цього договору, вже було продано на користь ТОВ КУА "Полтавтрансбуд" згідно з іншим договором - від 24.11.2011 р.

Разом з цим, спірні майнові права були передані ТДВ "Полтавтрансбуд" на користь ТОВ «Компанія «АВМ ОСОБА_3» за актом приймання-передачі майнових прав від 20.09.2013 року, складеним на виконання пункту 1.5 договору від 07.12.2011 року, за умовами якого право власності на майнові права на обвЂ�єкт переходять від продавця (ТДВ "Полтавтрансбуд" ) до покупця (ТОВ «Компанія «АВМ ОСОБА_3» ) після підписання акта приймання - передачі майнових прав.

Продаж ТДВ "Полтавтрансбуд" майнових прав на користь ТОВ «Компанія «АВМ ОСОБА_3» , після укладення з ТОВ КУА "Полтавтрансбуд" договору від 24.11.2011 року стосовно цих же майнових прав, може свідчити лише про неналежне виконання ТДВ "Полтавтрансбуд" своїх обов*язків сторони по договору - продавця.

При цьому, статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України, як і іншими статтями цього Кодексу, не передбачено такої підстави для визнання договору недійсним, як невиконання стороною договору його умов, оскільки це не може вважатися певною валою (недоліком) самого правочину.

Правові наслідки порушення умов договору сторони обумовили в пункті 6.1 договору, передбачивши, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх обоввЂ�язків за даним договором, винна сторона відшкодовує потерпілій стороні збитки, спричинені її винними діями (бездіяльністю).

Проте стягнення збитків не входить до предмету позову у даній справі.

Таким чином, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання договору недійсним.

Також, позивач заявив позовну вимогу про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення, розташоване на 1-му поверсі будинку в осях будинку А-Е16-ІІ загальною площею 82,9 кв.м. за адресою: м. Полтава, вул. Панянка, 65Б; витребувати від 1-го та 2-го відповідачів на користь позивача вищезазначене нерухоме майно з чужого незаконного володіння.

Пунктом 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У разі порушення цього права, на підставі ч. 1 ст. 387 ЦК України, власник може витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зі змісту вказаних норм випливає, що позов про визнання права власності та позов про витребування безпідставно набутого майна може предвЂ�явити лише власник такого майна.

Однак, як вже було встановлено, позивач не є власником спірного майна, у зввЂ�язку з чим місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову про визнання за ним права власності на це майно та про витребування вказаного майна у першого та другого відповідачів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Судові витрати в порядку статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06 жовтня 2015 року у справі № 917/2015/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Полтавтрансбуд" (вул. Старий Поділ, 4, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 34204745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "АВМ ОСОБА_3" ( вул. Героїв Сталінграда,3, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 21071240) 6723,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений та підписаний 15.12.2015 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.