Рішення

від 25.12.2015 по справі 212/7942/15-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/7942/15-ц

2/212/3311/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2015 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Колочко О.В.,

секретарі судового засідання - Деменко А.С.,

за участі сторін:

представника позивача-відповідача - ОСОБА_1,

представника відповідача-позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Аваль до ОСОБА_4, ОСОБА_5 з обмеженої відповідальністю Кармен про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором , та за зустрічним позовом ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Аваль , третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Кармен про розірвання кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2015 року позивач ОСОБА_6 акціонерне товариство ОСОБА_3 Аваль (далі - Позивач, ПАТ ОСОБА_3 Аваль звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - Відповідач-1, ОСОБА_4С.), ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Кармен (далі - Відповідач-2, ТОВ Кармен ) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача за первісним позовом посилався на те, що відповідно до Договору про видачу траншу Кредиту № 014/03-03/1719/1 від 26.05.2006, укладеного на основі Кредитного договору № 011/03-03/384/5 від 26.05.2005 (далі - Кредитний договір) Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль , правонаступником якого з 06.06.2012 є позивач ПАТ ОСОБА_7 Аваль , ОСОБА_4 було надано кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 24 000,00 дол. США на строк 72 місяці із сплатою 14% річних, а позичальник зобов'язалась належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.

З метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України 25.01.2010 була укладена Додаткова угода № 014/03-03/1719/2, згідно якої сторони дійшли згоди про збільшення строку надання кредиту до 15.05.2015, починаючи з 25.01.2010 встановлено процентну ставку 15% річних, в зв'язку з чим Графік погашення кредиту та сплати інших платежів було викладено в новій редакції в Додатку № 1,2, що є невід'ємною частиною додаткової угоди.

В забезпечення належного виконання Відповідачем-1 умов кредитного договору було укладено Договір поруки № 12/110-40/384/4 від 01.04.2009 (далі - Договір поруки), згідно якого ТОВ Кармен виступило поручителем Відповідача-1 і взяло на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням Відповідача-1, що виникають з умов кредитного договору в повному обсязі.

Станом на 08 травня 2015 року, в зв'язку з невиконанням Відповідачем-1 умов кредитного договору, а саме не здійснюється щомісячна сплата кредиту, процентів, утворилася заборгованість по кредиту в сумі 1820,59 дол.США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 37727,10 гривень, заборгованість по сплаті процентів в сумі 182,62 дол.США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 3784,96 гривень. Крім того, позивачем нарахована позичальнику пеня в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, яка становить 375,77 дол.США, в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку 7786,88 гривень, і саме ці суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідачів солідарно, а також витрати по оплаті судового збору в сумі 492,99 гривень.

13 листопада 2015 року відповідачем ОСОБА_4, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов, в якому просила розірвати кредитний договір, посилаючись на те, що всесвітня фінансова криза та економічна криза в Україні, унеможливила виконання нею взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, таким чином з незалежних від неї причин, які вважає істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні кредитного договору, вона не може сплачувати щомісячні платежі. Вважає, що якби вона знала про настання фінансової кризи напередодні укладення Договору, то не уклала би його на існуючих умовах, а зміна курсу гривні по відношенню до іноземних валют, зокрема до долару США, яка відбулася з моменту укладення договору і була такою, що не могла бути передбачена Позичальником на момент його укладення, стала настільки істотною, що робить виконання Договору для Відповідача-1 неможливим, тому вона просить розірвати Договір і як наслідком розірвання договору зобов'язати її сплатити Банку лише заборгованість по кредиту в сумі 1820,59 доларів США, що становить 37727,10 гривень.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, пояснив, що фінансова криза у світі та в Україні не є тими істотними змінами обставин, що обумовлюють розірвання договору, також заперечив проти застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом, оскільки Відповідачем-1 проведено було останній платіж в квітні 2015 року, протягом всього періоду користування кредитним коштами Відповідачем-1 були порушення графіку їх погашення, однак загалом повернення коштів відбувалося або частинами або в повному обсязі, навіть були деякі переплати щомісячних платежів, які перекривали попередні платежі, здійснені в не повному обсязі, що давало підстави Банку сподіватися на повне погашення кредиту, і тільки після настання строку, передбаченого Договором, у якій Відповідач-1 повинна була сплатити кредит з процентами, і за відсутності з квітня 2015 року будь-яких платежів, спонукало банк звернутися з позовом до суду. Також, пояснив, що пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів нараховувалася банком протягом усього періоду, а не за рік, як це передбачено законодавством, у вирішенні питання про застосування позовної давності до вимог в цій частині поклався на розсуд суду.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, посилався на правові позиції судів України вищої ланки, зокрема Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Крім того, просив суд застосувати позовну давність до позовних вимог, оскільки вважає, що з огляду на правову позицію Верховного Суду України, строк позовної давності повинен відраховуватися з часу першої несплати щомісячного платежу, тобто з листопада 2009 року, коли Відповідачем-1 не сплачувалися щомісячні платежі вісім разів поспіль. Зазначив, що саме перша несплата платежу і є тією точкою відрахування строку позовної давності, а те, що відповідачем згодом все ж такі сплачувалися платежі не має істотного значення, і не впливають на цей строк.

Суд, вислухавши представника сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до Договору про видачу траншу Кредиту № 014/03-03/1719/1 від 26.05.2006, укладеного на основі Кредитного договору № 011/03-03/384/5 від 26.05.2005 Позивачем було надано кредит ОСОБА_4 (Позичальник) у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 24 000,00 дол. США на строк 72 місяці із сплатою 14% річних, який Позичальник зобов'язалася належним чином повернути одержаний кредит та сплатити нараховані відсотки в повному обсязі в строк, встановлений договором, для чого Відповідачу-1 було складено Графік погашення Кредиту, який був Додатком № 1 до Договору (а.с. 14-17).

25 січня 2010 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 уклали Додаткову угоду № 014/03-03/1719/2 до договору про видачу траншу Кредиту від 26.05.2006, відповідно до умов якої п.1.1 договору було викладено у новій редакції, а саме з 25.01.2010 процентна ставка складатиме 15,00% річних та строк надання споживчого кредиту встановлено до 15.05.2015 з погашенням відповідно до Графіка погашення, що є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 22-26).

Між Банком та ТОВ Кармен 01 квітня 2009 року було укладено Договір поруки № 12/110-40/384/4, відповідно до умов якого у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки (а.с. 20-21).

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вимогами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Вимогами ч.1,2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору, позивач надав ОСОБА_4 передбачені кредитним договором кошти, однак відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту в повній мірі не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, розрахунок якої надано позивачем (а.с. 7-13).

Із наданого представником банку розрахунку видно, що заборгованість по кредитному договору № 014/03-03/1719/1 від 26.05.2006 станом на 08.05.2015 становить заборгованість по кредиту в сумі 1820,59 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 37727,10 гривень, заборгованість по сплаті процентів в сумі 182,62 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 3784,96 гривень, пеня за прострочення сплати платежів 375,77 доларів США, в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку 7786,88 гривень.

Судом встановлено, що сторони визначили строк дії договору до 15.05.2015, а також пунктом 2.5 договору визначено, що повернення Кредиту та сплата відсотків за нього здійснюється в порядку і строки відповідно до Графіка погашення Кредиту (Додаток № 1 до цього Договору та Додаток № 1 (нова редакція від 25.01.2010), тобто щомісячна сума мінімально необхідного платежу відповідно до Графіка погашення складала до 25.01.2010 - 495 доларів США, а з 25.01.2010 - 326,53 долари США, який повинен бути внесений Позичальником до 15 числа поточного місяця (а.с. 16-17, 24-25).

Отже, поряд із встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії договору, як з певними моментами, які свідчать про порушення прав особи.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Положеннями ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Із наданих розрахунку заборгованості, що відповідач ОСОБА_4 з моменту отримання кредиту, щомісячно здійснювала проплати, які періодично були різними по сумі, і остання проплата за кредитним договором була здійснена 22.04.2015 (а.с 12), тобто боржник визнавала борг і відповідно мало місце переривання перебігу позовної давності.

Таким чином, суд вважає, що позивачем за первісним позовом строк позовної давності не пропущено і відповідно солідарному стягненню з боржників підлягає вся нарахована сума заборгованості за кредитом та за процентами.

Що стосується вимог про стягнення з відповідачів пені за несвоєчасну сплату кредиту, суд при вирішення цього питання виходить з наступного.

У відповідності до п. 7.1 Договору у випадку не надходження на рахунок Банку платежу в термін відповідно до Графіка погашення кредиту, Позичальник сплачує Банку неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми відповідного платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (а.с. 15).

До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст.258 ЦК України).

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем (місяцем), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму.

Отже, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед звернення кредитора до суду, а починається з дня (місяця) з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою, а відтак з відповідачів підлягає солідарному стягненню пеня за несвоєчасну сплату кредиту, починаючи з жовтня 2014 року по 08.05.2015 (дата розрахунку) в сумі 5842,70 гривень, що відповідає 281,95 доларам США за курсом НБУ, і повинна бути стягнута в гривневому еквіваленті.

Таким чином, враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а з відповідачів підлягає солідарному стягненню заборгованість за кредитом в сумі 1820,59 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 08.05.2015 становить 37727,10 гривень, заборгованість по сплаті процентів в сумі 182,62 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 08.05.2015 становить 3784,96 гривень, пеня за прострочення сплати платежів в сумі 5842,70 гривень.

Щодо зустрічних позовних вимог суд вважає, їх такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У постанові від 20 лютого 2012 р. у справі № 6-93цс11 Верховним Судом України був зроблений правовий висновок, що настання світової фінансової кризи не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, у зв'язку з тим, що економічна криза має загальний характер та стосується обох договірних сторін, відтак це не може бути підставою для зміни або розірвання договору в судовому порядку.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин визначено, що при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини, суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.

Крім того, у п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин визначено, що саме по собі зростання/коливання/ курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 погодилася із умовами надання кредиту, про що свідчить її особистий підпис на договорі та Додаткової угоди до нього.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги за зустрічною позовною заявою необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_4 та ТОВ Кармен підлягають стягненню судові витрати, понесені ПАТ ОСОБА_3 Аваль при сплаті судового збору (а.с. 1), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі по 236,78 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 253, 254, 256, 258, 261, 264, 526, 530, 536, 553, 554, 625, 627, 628, 638, 652, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Аваль до ОСОБА_4, ОСОБА_5 з обмеженої відповідальністю Кармен про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором , задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Кармен ЄДРПОУ 19308002, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Аваль , р/р 29091000000002, МФО 305653, ЄРДПОУ 19358201, заборгованість за кредитним договором № 014/03-03/1719/1 від 26.05.2006 в сумі 2003,24 (дві тисячі три) долари США 24 центів, що за курсом НБУ станом на 08.05.2015 становить 41512,06 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 1820,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.05.2015 становить 37727,10 гривень; заборгованість по сплаті відсотків - 182,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.05.2015 становить 3784,96 гривень; а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків в сумі 5842 (п'ять тисяч вісімсот сорок дві) гривні 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Кармен на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Аваль судовий збір по 236,78 з кожного.

В іншій частині позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Аваль , третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Кармен про розірвання кредитного договору, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 28 грудня 2015 року.

Суддя: О. В. Колочко