Рішення

від 22.12.2015 по справі 400/1125/15-ц

ПЕТРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 400/1125/15-ц

Провадження № 2/400/394/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Жушмана О. М.

при секретарі - Комишовій С.В.

та адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петрове справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з участю третьої особи Петрівської районної державної нотаріальної контори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та визнання недійсним свідотства про прийняття спадщини та державного акта на право приватної власності на землю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, мотивуючи це тим, що 27 грудня 1997 року померла її матір ОСОБА_5, яка на час смерті була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 б , але постійно проживала біля неї по вулиці Ілліча, будинок № 104, в смт. Петрове Кіровоградської області.

Вона являється спадкоємцем першої черги за законом і заяву про відмову від прийняття спадщини, до Петрівської державної нотаріальної контори не подавала.

На час смерті у ОСОБА_5 було спадкове майно у вигляді - житлового будинку за № 144 б по вулиці Леніна в смт. Петрове. Дане спадкове майно, до цих пір, ніким із спадкоємців не прийняте та не переоформлене. Про існування іншого спадкового майна їй ,а ні її матері - ОСОБА_5 нічого відомо не було.

Нещодавно вона , випадково, дізналася про існування спадкового майна ОСОБА_5 у вигляді - земельної ділянки за № 845, розташованої на території Петрівської селищної ради, яку відповідач у 2000 році переоформив на своє ім'я.

15 липня 2015 року у Петрівській державній нотаріальній конторі вона дізналася про заведення спадкової справи №69/2000 за заявою ОСОБА_4, та що 31 березня 2000 року на ім'я відповідача було видано свідотство про право на спадщину за реєстраційним номером 610, на земельний пай КСП ім. Леніна смт. Петрове, Петрівського району, Кіровоградської області.

На протязі останніх років свого життя ОСОБА_5 проживала разом з нею та знаходилася на повному її утриманні, була при здоровому глузді, їй нічого не було відомо про існування права на земельну ділянку яке, на той час, посвідчувалося сертифікатом про право на земельну частку (пай) . Відповідач - ОСОБА_4, на час смерті матері, працював на керівних посадах в КСП ім. Леніна (місцезнаходження спірного спадкового майна), мав відомості про право матері на земельну частку (пай) і приховав, як від матері - ОСОБА_5, так і від неї (спадкоємця першої черги) наявність вищезазначеного спадкового майна.

Розпорядженням голови Петрівської районної державної адміністрації, від 14 березня 2002 року, № 129-р, ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку № 845, площею 7,32 га, яка розташована на території Петрівської селищної ради, та посвідчено державним актом 11-КР № 009932. Даний акт порушує її право щодо володіння, користування та розпорядження належною часткою земельної ділянки і, відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України, такий акт визнається недійсним.

На час відкриття спадщини (1997 рік) на території України діяв Цивільний кодекс УРСР, а з 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України: Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності .

Часом відкриття спадщини, відповідно до вимог статті 525 ЦК УРСР, визнається день смерті спадкодавця (27.12.1997 року).

Статтею 4 ЦК УРСР зазначено, що - цивільні права і обов'язки виникають внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно - правових наслідків. Тобто, в даному випадку, цивільно - правові наслідки незаконного переоформлення ОСОБА_4 являються протиправними - такими, що порушують встановлений Законом порядок оформлення спадкового майна і відповідно, підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 86 ЦК УРСР - Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини, щодо володіння, користування і розпорядження майном .

Відповідно до вимог ст. 529 ЦК УРСР - ... при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частинах, діти спадкодавця ... . Відповідач ввівши в оману нотаріальну контору, приховавши від спадкодавця та спадкоємців наявне спадкове майно, в односторонньому порядку, нехтуючи законами та порушуючи корми Цивільного кодексу УРСР, оформив спадкове майно на себе, без дотримання вимог діючого законодавства України.

Статтею 71 ЦК УРСР встановлено трирічний строк для захисту порушеного права. Разом з тим, ст. 76 ЦК УРСР зазначає, що - право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Про порушення свого права, стосовноно прийняття частки спадкового майна, вона дізналася влітку 2015 року.

Станом на час відкриття спадщини вона являлася пенсіонеркою (59 років), мала похилий вік, доглядала за спадковим майном матері - житловим будинком № 144 б по вулиці Леніна в смт. Петрове (близько двох років тому в даному будинку почала проживати її онука), за усною домовленістю спадкоємців дане спадкове майно ніким не переоформлялося, підстав для звернення до нотаріальної контори у неї не було.

Вважає причини пропуску нею строку позовної давності поважними і такими, що підлягають поновленню судом.

Вона має право на визнання права власності на ? частину земельної ділянки № 845, кадастровий № 3524955100:02:000:0845, яка розташована на території Петрівської селищної ради Кіровоградської області. А тому просить визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та поновити їй строк на звернення до суду. Визнати за нею - ОСОБА_3, як спадкоємцем першої черги за законом, право власності ? частину земельної ділянки № 845, кадастровий № 3524955100:02:000:0845, площею 3,66 га. Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_4, за реєстровим № 610, на пай землі КСП ім. Леніна смт. Петрове Петрівського району Кіровоградської області. Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, серії 11-КР № 009932, виданий на ім'я ОСОБА_4 розпорядженням голови Петрівської районної державної адміністрації, від 14 березня 2002 року, № 129-р, про передачу у приватну власність земельної ділянки № 845, площею 7,32 га, кадастровий № 3524955100:02:000:0845, яка розташована на території Петрівської селищної ради.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав і вказував на наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Представник Петрівської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області в судове засідання не з'явився, але звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 27 грудня 1997 року померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідотства про смерть серії І-ОЛ №061152 виданого 29 грудня 1997 року Петрівською селищною радою Кіровоградської області (а.с.53). Після її смерті , залишилочся спадкове майно, що складається з житлового будинку з надвірними будівлями №144 Б по вулиці Леніна в смт. Петрове, Петрівського району Кіровоградської області та права на земельну частку пай землі КСП імені Леніна на території Петрівської селищної ради, Петрівського району, Кіровоградської області, яке належало спадкодавцю на підставі сертифікату серія КР №0107484 виданого 20 березня 1997 року головою Петрівської районної державної адміністрації. При житті ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений нотаріусом Петрівської районної державної нотаріальної контори 13 травня 1994 року в якому заповіла належний їй житловий будинок відповідачу, що підтверджується копією заповіту (а.с.58), рішенням Петрівського районного суду від 23 березня 2015 року (а.с.68), технічним паспортом на будинок (а.с.63-66), домовою книгою (а.с.60-62) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 67).

Після смерті матері відповідач відповідно до п.1 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) прийняв спадщину та отримав свідотство про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), що підтверджується копією спадкової справи (а.с.50-57).

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст. 549 ЦК Української РСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин), що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння

спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем

відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач вчинив всі передбаченні законом дії для прийняття спадщини та в подальшому її оформлення.

При видачі свідотство про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) державним нотаріусом Петрівської державної нотаріальної контори дотримані всі вимоги закону, а також п.113 інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року №18/5, яка діяла на час виникнення вказаних правовідносин, де зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу) . Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої ОСОБА_3 народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Відповідачем було надано сертифікат про право на земельну частку (пай) серії КР №0107484 виданого 20 березня 1997 року головою Петрівської районної державної адміністрації на ім'я ОСОБА_5, що підтверджується заявою (а.с. 52).

Допущена нотаріусом механічна помилка в даті видачі свідотства про право на спадщину за законом, де зазначено 31 березня 2000 року замість 04 квітня 2000 року, якою подана заява відповідачем та оплачене державне мито, не є підставою для визнання свідотства про право на спадщину за законом недійсним, так як дана помилка не порушує права як відповідача так і позивача.

Позивачка в шестимісячний строк не подала державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, а також не надала в судовому засіданні належних та допустимих доказів, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном. Тобто позивач фактично відмовилася від прийняття спадщини, що відповідає вимогам ч.2 ст. 553 ЦК Української РСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Крім того згідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

На пред'явлення позову про витребування належного громадянину майна, інших вимог про захист приватної власності поширюється встановлений ст.71 ЦК УРСР (діючих на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом. Оскільки право на позов у позивача виникло ще в 2000 році, то трирічний строк позовної давності минув ще до набрання чинності ЦК України 2004 року.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін (ст.75 ЦК УРСР).

Позивач звернувся в суд з пропуском строку позовної давності, оскільки незнала про існування спадкового майна у виді права на земельну частку пай, а дізналася лише 15 липня 2015 року. Але як вбачається з довідки (а.с.55), матір позивача отримала сертифікат про право на земульно частку (пай) в березні 1997 року, тобто при житті, що об'єктивно може свідчити про обізнаність сторони про наявність вказаного спадкового майна, так як в позовній заяві позивачка зазначає, що останні роки свого життя мама прожила разом з нею. Але до суду звернулася лише у вересні 2015 року (а.с.2), будь-яких належних доказів чинення перешкод подачі позову до суду з 2000 року по вересень 2015 року сторона ненадала та не навела причин поважності пропуску строку позовної давності.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з наведенного суд вважає, що позивачем та її представниками не доведено позовні вимоги в повному обсязі, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11,57, 60, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст.71, 75, 524, 525, 527, 529, 548, 549, 550, 553, 560 ЦК Української РСР в редакції 1963 року суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 10-ти днів через Петрівський райсуд.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно

Суддя Петрівського районного суду О. Жушман