Рішення

від 18.12.2015 по справі 621/2734/15-ц

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 621/2734/15-ц

Провадження № 2/621/1280/15

РІШЕННЯ

іменем України

18.12.2015 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Бережної Н.М.,

за участю секретаря - Кошевої А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист права спадкоємця за заповітом, шляхом тлумачення заповіту та про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

09.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, Зміївської районної державної адміністрації Харківської області про продовження строку для прийняття спадщини.

11.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся з уточненим позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист права спадкоємця за заповітом, шляхом тлумачення заповіту та про встановлення факту, що має юридичне значення, в якому зазначив, що 11 червня 2014 року у віці 89 років помер його батько ОСОБА_4.

Батько проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19.07.2011 року по 11.06.2014 року (день смерті).

Крім нього за даною адресою на час смерті більше ніхто не був зареєстрований, в т. ч. малолітні та неповнолітні діти, але фактично за даною адресою проживав з 03.07.2012 року - позивач, його син ОСОБА_1

Батько був похилого віку, інвалідом 2 групи, отримав поранення на фронті Великої Вітчизняної війни, був слабий, немічний, хворів, сам себе обходити не міг та потребував постійного стороннього догляду, піклування та допомоги, і саме позивач - його син доглядав його, надавав йому необхідну допомогу, проживаючи разом з ним за адресою: село Соколове Зміївського району Харківської області, вул. 40 років Перемоги буд. № 5, до самої його смерті, поховав його і до теперішнього часу постійно проживає за вказаною адресою.

Актом обстеження № 59 від 20 серпня 2015 року, складеним депутатом Соколівської сільської ради Зміївського району Харківської області, в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, підтверджено, що ОСОБА_1 не зареєстрований, а фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з 03.07.2012 року по теперішній час.

Перша дружина спадкодавця - ОСОБА_7 померла 18.10.1994 року. Вдруге батько зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 27 лютого 2012 року, яка є пережившою дружиною спадкодавця. В інших зареєстрованих шлюбах він не перебував.

Проживаючи разом з батьком, з морально - етичних міркувань, маючи гарні відносини, маючи намір підтримати батька, доглянути його та створити належні умови його життя - позивач не ставив перед ним питання про реєстрацію його разом з ним за його життя.

Крім того батько не був власником житлового будинку в якому до самої смерті проживав та був зареєстрований, власником цього будинку є його дружина ОСОБА_2, яка поселилася в будинок та зареєструвала своє місце проживання в ньому вже після смерті батька 10.07.2014 року.

Внаслідок смерті відкрилася спадщина.

Спадщина складається із: земельної ділянки, розміром 4.16 га, у межах згідно з планом (кадастровий номер земельної ділянки 1422482500:22:000:0062), що розташована: Донецька область Костянтинівський район Іванопільська сільська рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Спадкування за законом - було змінено заповітом, оскільки на випадок своєї смерті ОСОБА_4 залишив заповіт, який був посвідчений Соколівською сільською радою Зміївського району Харківської області 24 червня 2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 32, який не змінювався та не скасовувався (про що є відповідна відмітка на заповіті), згідно якого зробив таке розпорядження::

Земельний пай, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ДН № 049909, яка розташована в Донецькій області Костянтинівського р-н Іванопільській сільській раді, я заповідаю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3. .

Таким чином, ОСОБА_1 - є спадкоємцем за заповітом, що не позбавляє його права успадковувати спадкове майно, як спадкоємець першої черги за законом, в разі відмови від заповіту.

Спадщину позивач прийняв, відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Інших спадкоємців, передбачених чинним законодавством України, що прийняли спадщину немає. До державної нотаріальної контори чи до приватного нотаріуса (за місцем відкриття спадщини (Зміївський районний нотаріальний округ) з заявами про прийняття спадщини чи відмовою від спадщини ніхто із спадкоємців не звертався.

Відповідачі по справі - спадкоємці за законом (непрацездатні на час відкриття спадщини) (що закликалися до спадкування, мали право на обов'язкову частку в спадщині, відповідно до ст. 1241 ЦК України) переживша дружина спадкодавця - ОСОБА_2 та донька спадкодавця - ОСОБА_3 до нотаріуса з будь - якими заявами (про прийняття спадщини, про відмову від спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину та іншими) не зверталися, положення ч. 3, ч. 4 ст. 1268 ЦК України на них не поширюються, таким чином вони спадщину не прийняли, оскільки не здійснили жодної, передбаченої законом дії, що свідчать про їх волевиявлення щодо прийняття ними спадщини і вважаються відпавши ми спадкоємцями та такими, що пропустили строк на прийняття спадщини. Але наслідки пропуску ними строку на прийняття спадщини позивачу не відомі, оскільки вони не позбавлені права на звернення до суду з позовними заявами про визначення їм додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відповідно до вимог ст. 1272 ЦК України.

Таким чином, при відмові позивача від заповіту (волевиявлення спадкодавця), та наданні згоди на спадкування, як спадкоємець першої черги за законом дружина та донька померлого, що закликають ся до спадкування, набувають рівних прав з ним на спадкування (1/3 частка кожному), тобто їх право на спадщину значно збільшується.

В разі спадкування позивачем за заповітом, їх право (частка в спадщині), як спадкоємців за законом зменшується і вони матимуть право лише на обов'язкову частку в спадщині, що становитиме 1/2 з 1/3 частки спадщини).

З цього приводу виникає спір про право, оскільки відповідачі можуть бути не згодні з заповітом, в якому допущена описка, що впливає на законні права позивача, а для нього юридичне значення має обсяг (розмір) його частки в спадщині, саме як спадкоємця за заповітом.

Тому, з метою врегулювання цього спору, захисту прав ОСОБА_1, не порушення законних прав та інтересів відповідачів, доцільно здійснити тлумачення заповіту, посвідченого Соколівською сільською радою Зміївського району Харківської області 24 червня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 32, згідно якого спадкодавець зробив таке розпорядження:

Земельний пай, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ДН № 049909, яка розташована в Донецькій області Костянтинівського р-н Іванопільській сільській раді, я заповідаю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3. .

Але зазначений державний ОСОБА_8 на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом на спадкове майно і підтверджує право власності спадкодавця саме на земельну ділянку, яке вже була виділена в натурі, а не на земельний пай.

Тобто поняття земельний пай та земельна ділянки - це різні об'єкти спадкування.

Батьком під час посвідчення заповіту 24.06.2011 року надавався цей документ і підтверджував волю заповідача та його право власності саме на земельну ділянку, і реквізити цього документу вірно зазначені в заповіті.

З огляду на зазначене, враховуючи, що заповідач помер, і його правоздатність передбачена ст. 25 ЦК України припинилася внести якість зміни, чи доповнення до заповіту неможливо.

За таких обставин, позивач змушений був звернутися до суду, за захистом своїх прав спадкоємця, шляхом тлумачення заповіту, а тому просив відтворити витлумачений судом заповіт наступного змісту:

Земельну ділянку, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ДН № 049909, яка розташована в Донецькій області Костянтинівського р-н Іванопільській сільській раді, я заповідаю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3. .

Крім того, позивач просив встановити факт його постійного проживання з спадкодавцем на момент відкриття спадщини, вказуючи на те, що встановлення зазначеного факту йому потрібно для того, щоб звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини за видачею свідоцтва про право на спадщину. ОСОБА_1 має довести факт прийняття ним спадщини, але встановлення такого факту, який має для нього юридичне значення, це виключна компетенція суду, і такий факт він повинен встановити рішенням суду, оскільки позивач постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, але без реєстрації, що змусило його звернутися до суду із даною заявою.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на задоволенні позову наполягав, посилаючись на обставини, викладені в ньому, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, надали заяви, в яких вказують, що вони повністю визнають позовні вимоги ОСОБА_1, заперечень не мають, вважають позов обґрунтованим, підтвердженим доказами, в якому правдиво зазначені всі обставини, що мають істотне значення по справі та просили справу розглянути за їх відсутності.

Суд, заслухавши позивача , дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку:

11 червня 2014 року у віці 89 років помер батько позивача - ОСОБА_4, про що 17 числа червня місяця 2014 року складено відповідний актовий запис за № 19, місце смерті Україна, Харківська область Зміївський район, село Соколово, місце державної реєстрації та орган державної реєстрації актів цивільного стану, що видав свідоцтво: виконком Соколівської сільської ради Зміївського району Харківської області 17 червня 2014 року свідоцтво про смерть серії I- ВЛ № 441184, про що свідчить копія цього свідоцтва (а.с. 10).

Як слідує з копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії ГД № 315872, виданим 29 серпня 1956 року Клебанбикським с/РАЦС Костянтинівського району Донецької області, в графі батьки зазначено: батько - ОСОБА_4 (а.с. 50).

Мати позивача - ОСОБА_7, перша дружина спадкодавця померла 18 жовтня 1994 року у віці 64 років, про що свідчить копія свідоцтва про смерть І-НО № 019434, виданого Іванопольською сільською радою Константинівського району Донецької області 19 жовтня 1994 року (а.с. 14).

Вдруге померлий ОСОБА_4 одружився з ОСОБА_2 27 лютого 2012 року, актовий запис № 02, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії І-ВЛ № 182666, виданого Соколівською сільською радою Зміївського району Харківської області 27.02.2012 року (а.с. 15).

З листа завідувача Зміївської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру слідує, що після померлого 11.06.2014 року ОСОБА_4 з заявами про прийняття або відмову від спадщини у встановлений шестимісячний термін, до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Позивачу було відмовлено в оформленні спадщини після смерті його батька з тих підстав, що ОСОБА_1 був зареєстрований за іншою адресою, ніж його батько, тому запропоновано звернутися до суду для визнання позивача особою, що прийняла спадщину, що підтверджується листом завідувача Зміївської державної нотаріальної контори (а.с. 39).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається із: земельної ділянки, розміром 4,16 га, у межах згідно з планом (кадастровий номер земельної ділянки 1422482500:22:000:0062), що розташована: Донецька область Костянтинівський район Іванопільська сільська рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкування за законом - було змінено заповітом, оскільки на випадок своєї смерті ОСОБА_4 залишив заповіт, який був посвідчений Соколівською сільською радою Зміївського району Харківської області 24 червня 2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 32, який не змінювався та не скасовувався , згідно якого зробив таке розпорядження:

Земельний пай, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ДН № 049909, яка розташована в Донецькій області Костянтинівського р-н Іванопільській сільській раді, я заповідаю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією заповіту та витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 51).

Але зазначений в заповіті державний ОСОБА_8 на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом на спадкове майно і підтверджує право власності спадкодавця саме на земельну ділянку, яке вже була виділена в натурі, а не на земельний пай (а.с. 57).

Тобто поняття земельний пай та земельна ділянки - це різні об'єкти спадкування.

ОСОБА_4 під час посвідчення заповіту 24.06.2011 року надавався ОСОБА_8 на право власності на земельну ділянку, який був виданий ще 27 квітня 2004 року і підтверджував волю заповідача та його право власності саме на земельну ділянку, і реквізити цього документу вірно зазначені в заповіті.

З огляду на зазначене, враховуючи, що заповідач помер, і його правоздатність передбачена ст. 25 ЦК України припинилася внести якість зміни, чи доповнення до заповіту неможливо.

Відповідно до ч. 2 ст. 1256 ЦК України у разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 213 ЦК України міст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

За таких обставин, з метою захисту прав позивача, не порушення законних прав та інтересів відповідачів, слід відповідно до вимог ч. 2 ст. 1256 ЦК України здійснити тлумачення заповіту, а саме наступного змісту:

Земельну ділянку, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ДН № 049909, яка розташована в Донецькій області Костянтинівського р-н Іванопільській сільській раді, я заповідаю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3. .

Згідно зі ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків ( спадщини ) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця) до інших осіб ( спадкоємців).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що її прийняв, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як слідує з акту обстеження № 59 від 20 серпня 2015 року складеним депутатом Соколівської сільської ради Зміївського району Харківської області (засвідченим в установленому законом порядку), в присутності свідків ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка мешкає за адресою: село Соколове, вул. 40 років Перемоги, буд. № 3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешкає за адресою: село Соколове, вул. 40 років Перемоги, буд. № 3 підтверджено, що ОСОБА_1 не зареєстрований, а фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з 03.07.2012 року по теперішній час (а.с. 54).

З довідки Соколівського сільського голови ОСОБА_11 за № 729 від19.11.2015 року вбачається, що батько позивача - ОСОБА_4 дійсно був зареєстрований та проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 з 19.07.2012 року по день його смерті 11.06.2014 року. Крім нього за даною адресою на час смерті більше ніхто не був зареєстрований . в тому числі малолітні та неповнолітні діти. Згідно акту депутата Соколівської сільської ради за № 59 від 20.08.2015 року фактично за даною адресою проживав з 03.07.2012 року його син - ОСОБА_1 (а.с. 53).

Той факт, що позивач постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у судовому засіданні підтвердити свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_12

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасовою.

Згідно ст. ст. 2, 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця в Україні громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, саме постійне проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця його проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З огляду на вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині встановлення факту та можливість встановити факт постійного проживання позивача разом з його батьком ОСОБА_4, який помер 11 червня 2014 року, на час відкриття спадщини.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 29, 213 ,1217, 1218, 1220, 1223, 1241, 1256, 1261, ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 256 ЦПК України, Законом України Про нотаріат , Законом України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист права спадкоємця за заповітом, шляхом тлумачення заповіту та про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Відтворити пункт 1 заповіту, посвідченого Соколівською сільською радою Зміївського району Харківської області 24 червня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 32, в наступному змісті:

Земельну ділянку, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серія ДН № 049909, яка розташована в Донецькій області Костянтинівського району Іванопільської сільської ради, я заповідаю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3. .

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на час відкриття спадщини, разом зі спадкодавцем ОСОБА_4, який помер 11 червня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: