Рішення

від 22.12.2015 по справі 514/1635/15-ц

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/1635/15-ц

Провадження по справі № 2/514/577/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - М.В. Козирєва

за участю секретаря - О.В. Терзі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації в Одеської області (далі за текстом - Тарутинська РДА), в якому просив визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно за законом - земельні ділянки, площею 0,55 га - багаторічних насаджень та площею 0,15 га - пасовищ, які розташовані на території Тарутинської селищної ради Одеської області, які належали ОСОБА_3, померлому 12 січня 2010 року згідно Сертифікату № 0535938, виданого 28 січня 1998 року на підставі рішення Тарутинської РДА від 12 січня 1998 року № 03/98 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 623.

Представник позивача обґрунтував позовні вимоги тим, 19 січня 2010 року помер батько позивача - ОСОБА_3. За життя ОСОБА_3, згідно сертифікату № 0535938, виданого 28 січня 1998 року на підставі рішення Тарутинської РДА від 12 січня 1998 року № 03/98 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 623, отримав право на земельну частку (пай) розміром 7,31 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, яка знаходилась у колективній власності колишнього ВАТ Ударний . Як зазначив представник позивача, ця земельна частка (пай) складалась з ріллі, багаторічних насаджень та пасовищ. Надалі спадкодавець ОСОБА_3 на підставі рішення XV сесії 23 скликання Тарутинської селищної ради народних депутатів Тарутинського району Одеської області від 15 червня 2001 року № 2 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 6,7843 ріллі, кадастровий номер 5124755100:01:002:0335, що підтверджувалось відповідним Державним актом на право приватної власності на землю серії РІ № 470048. Після смерті свого батька ОСОБА_3 спадкоємець ОСОБА_2 отримала зазначену земельну ділянку у спадщину. На думку представника позивача, оскільки земельна частка (пай) складалась з ріллі, багаторічних насаджень та пасовищ, розпорядженням Тарутинської РДА від 04 лютого 2008 року № 28/А-2008 померлому ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку технічної документації по виділенню в натурі (на місцевості) земельних ділянок: площею 0,55 га - багаторічних насаджень та площею 0,15 га - пасовищ, які розташовані на території Тарутинської селищної ради Одеської області. Однак, за життя ОСОБА_3 не встиг здійснити державну реєстрацію права власності на зазначені земельні ділянки, а тому в зв'язку з даними обставинами представник позивача просив прийняти рішення, яким визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на зазначені земельні ділянки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові, а також пояснив, що ОСОБА_3 отримав лише державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,7843 га, а на спірні земельні ділянки державний акт не отримував і ніяких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності покійного на спірну земельну ділянку немає, окрім розпорядження Тарутинської РДА від 04 лютого 2008 року № 28/А-2008, яким спадкодавцю ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку технічної документації по виділенню в натурі (на місцевості) земельних ділянок.

Представник відповідача - Тарутинської РДА Одеської області в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву про відсутність заперечень та про розгляд позовної заяви за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Так, встановлено, що 19 січня 2010 року помер ОСОБА_3, який є батьком ОСОБА_2 (а.с. 10, 9).

Судом встановлено і не заперечувалось представником позивача, що за життя, на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) № 0535938 від 28 січня 1998 року ОСОБА_3 отримав в червні 2001 року Державний акт на право приватної власності на землю площею 6,7843 га ріллі (а.с. 11).

Відповідно до п. 6 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року № 720/95 (станом на червень 2001 року) у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Таким чином, сертифікат на право на земельну частку (пай) був дійсний до виділення земельної ділянки в натурі та видачі на його підставі відповідного державного акту.

На підставі ст. 1261 ЦК України ОСОБА_2, як спадкоємець майна ОСОБА_3, оформила у Тарутинській районній державній нотаріальній конторі Свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 червня 2014 року року серії НАА № 349362 реєстраційний № 1141 за спадковою справою № 104/2010, згідно якого їй у власність перейшла земельна ділянка площею 6,7843 га ріллі на території Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області, що належала її покійному батьку на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РІ № 470048, виданого на підставі рішення XV сесії 23 скликання Тарутинської селищної ради народних депутатів Тарутинського району Одеської області від 15 червня 2001 року № 2 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 23 від 19 червня 2001 року (а.с. 12).

На даний час представник позивача вважає, що ОСОБА_2 має право успадкувати після померлого також земельні ділянки площею 0,55 га - багаторічних насаджень та площею 0,15 га - пасовищ, які розташовані на території Тарутинської селищної ради Одеської області, оскільки при оформленні зазначеного державного акту на право приватної власності на землю не вся площа, зазначена у Сертифікаті на право на земельну частку (пай) № 0535938 від 28 січня 1998 року була до нього включена. На підтвердження даних обставин позивач посилається на копію розпорядження Тарутинської РДА від 04 лютого 2008 року № 28/А-2008, яким спадкодавцю ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку технічної документації по виділенню в натурі (на місцевості) земельних ділянок.

Будь-яких інших доказів на підтвердження права власності покійного на спірні земельні ділянки позивачем не надано.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218, 1225 ч. 1 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

При цьому, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України та ст. 20 ЗК України органи державної влади та орган місцевого самоврядування здійснюють право власності на землю від імені Українського народу. Це означає, що лише ці органи можуть вирішувати питання про відведення земельних ділянок, передачу їх у приватну власність, визначення цільового призначення землі.

Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, розглядаються з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7, зокрема про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 125 ЗК (в редакції на день смерті спадкодавця) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

- цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

- свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК України в редакції на день смерті спадкодавця).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:

- ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;

- виготовлення технічної документації на земельні ділянки;

- визначення меж земельної ділянки в натурі;

- погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами;

- одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;

- реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, (статті 10, 11 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскільки спадкодавець ОСОБА_3 не набув право власності на конкретні земельні ділянки площею 0,55 га - багаторічних насаджень та площею 0,15 га - пасовищ, які розташовані на території Тарутинської селищної ради Одеської області, суд не може визнати право власності за законом на них за спадкоємцем ОСОБА_2, а отже позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а якщо сторони не були присутні в судовому засіданні, рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя М.В. Козирєв