Рішення

від 28.12.2015 по справі 607/12568/15-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.12.2015 Справа №607/12568/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого-судді Стельмащука П.Я.

при секретарі Гудима Н.І.,

за участю позивача та її представника - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Тернопіль вечірній про стягнення заробітної плати та інших виплат пов'язаних із нею, моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю Тернопіль вечірній про стягнення 42107,28 грн. заборгованості із заробітної плати за період з 23.07.2012р. по 10.07.2015р., 2887,20 грн. компенсації за невикористану відпустку, 1796,69 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості із зарплати, 23066,67 грн. - інфляційних. Також просить стягнути із відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки виплати з розрахунку 64,10 грн. за день за період з 11.07.2015р. по день фактичного розрахунку або по день рішення суду (в залежності від того, яка подія настане раніше). Окрім того, просить зобов'язати відповідача видати їй довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.11.1993р. до 10.07.2015р. включно та стягнути 1000,00 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.11.1993р. між позивачем та кооперативом Тернопіль Вечірній виникли трудові правовідносини. В подальшому ТзОВ Тернопіль Вечірній стало правонаступником кооперативу. В якості доказів існування трудових правовідносин посилається на копію трудової книжки, аудиторський висновок від 22.03.2001р. за наслідками перевірки фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.1998р. по 01.01.2001р., а також ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 07.05.2002р. 24.06.2015р. позивач звернулась до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням з посади комерційного директора з 10.07.2015р., яку відповідач отримав 02.07.2015р., а тому на підставі статті 38 КЗпП України, позивач вважає, що трудові правовідносини між сторонами припинились 10.07.2015р. Заробітну плату просить стягнути за період з липня 2012р. по липень 2015р. в розмірі однієї встановленої законом мінімальної заробітної плати за кожен місяць, що в сумі складає 42107,28 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку і середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. На підставі ч. 2 статті 625 ЦК України просить стягнути 1796,69 грн., в якості 3% річних від простроченої суми заборгованості із зарплати, і 23066,67 грн. - інфляційних. Посилається на те, що внаслідок неправомірних дій роботодавця вона пережила моральні страждання, хвилювання, зумовлені постійною невиплатою заробітної плати, вимушеним звільненням, втратою роботи та необхідністю пошуку нової, порушились нормальні життєві зв'язки, що вимагало додаткових зусиль для організації її життя. Нанесену відповідачем моральну шкоду оцінює в 1000,00 грн. Так як позивач на момент звернення до суду досягла пенсійного віку, а також зважаючи на те, що відповідач заперечує існування трудових правовідносин, просить зобов'язати відповідача видати їй довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.11.1993р. до 10.07.2015р.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов з підстав наведених у позовній заяві та наданих суду усних поясненнях, просили його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог. Надала суду письмові та усні заперечення, суть яких зводиться до наступного. Відповідач заперечує перебування позивача у трудових відносинах з ним як у період з 23.07.2012р. по 10.07.2015р., так і в будь-який інший період. Стверджує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили ті обставини, на які посилається позивач. Вказує на те, що згідно копії трудової книжки, 01.11.1993р. до неї було внесено запис про прийняття на роботу в ТзОВ Тернопіль вечірній на посаду комерційного директора. Однак, станом на цю дату, такої юридичної особи не існувало. ТзОВ Тернопіль вечірній створено лише у липні 1994р. шляхом реорганізації кооперативу Тернопіль вечірній в однойменне товариство. Також, трудова книжка, яка, з не зрозумілих для відповідача причин, знаходиться на руках у позивача, не містить запису про переведення на роботу у ТзОВ Тернопіль вечірній . Окрім того, на руках у позивача знаходиться інша трудова книжка із записом про роботу в Тернопільському міському РЕМ, при тому, що період роботи збігається із тим періодом, за який позивач просить стягнути заборгованість із зарплати з відповідача. У зв'язку із тим, що твердження позивача про перебування у трудових відносинах із відповідачем є неправдивими, не підтвердженими належними і допустимими доказами, усі позовні вимоги є безпідставні. Просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

Згідно наданої позивачем копії трудової книжки, позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 01.11.1993р. прийнята на роботу на посаду комерційного директора ТОВ Тернопіль вечірній (наказ №12 від 01.11.93р.).

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №329108, копії яких містяться в матеріалах справи, ТзОВ Тернопіль вечірній зареєстровано як юридичну особу 28.06.1994р.

Додатком №5 до Статуту ТзОВ Тернопіль вечірній , затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства №4 від 13.11.1999р., передбачено, що ТзОВ Тернопіль Вечірній є правонаступником майнових прав та зобов'язань кооперативу Тернопіль Вечірній .

Рішенням Тернопільського міського суду Тернопільської області від 06.02.2002р. по справі №2-234/2002, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 07.05.2002р., за позовом ОСОБА_3 до приватного малого підприємства Вест , ОСОБА_4 про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди встановлено, що з 01.06.1998р. ОСОБА_3 була прийнята (призначена) на посаду директора ПМП Вест за сумісництвом без виплати зарплати і основне її місце праці з 01.11.1993р. по даний час являється ТОВ Тернопіль вечірній , де вона займає посаду комерційного директора .

В ухвалі апеляційного суду Тернопільської області від 07.05.2002р. також вказано про те, що не можуть прийматись до уваги твердження ОСОБА_3 про те, що вона не перебувала в трудових відносинах з ТОВ Тернопіль вечірній , як такі, що спростовуються матеріалами справи: копією трудової книжки позивачки, наказом від 01.11.93р. товариства Тернопіль вечірній про прийняття позивачки на посаду комерційного директора, а також аудиторським висновком перевірки фінансово-господарської діяльності зазначеного товариства. Відповідно до даного висновку, розрахунково-платіжних відомостей товариства позивачці нараховувалась заробітна плата за її основним місцем праці у товаристві Тернопіль вечірній .

Згідно до ч. 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини .

Відповідно до аудиторського висновку від 12.03.2001р. за наслідками тематичної перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ Тернопіль вечірній , виконаного аудиторською фірмою Тер аудит станом на 01.01.2001р., у розрахунково-платіжних відомостях за вересень, жовтень, грудень 1998р., січень, листопад 1999р. вказується про нарахування заробітної плати ОСОБА_3

На виконання ухвали суду від 02.12.2015р. про витребування доказів, управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі листом від 16.12.2015р. повідомило суд про те, що ТзОВ Тернопіль вечірній не сплачувались відрахування із заробітної плати та/або іншого доходу на користь ОСОБА_3 за період з 2000 по 2015 рік. Згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування станом на 14.12.2015р. по ТзОВ Тернопіль вечірній ОСОБА_3 12 місяців 2000 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.

24.06.2015р. позивач поштою скерувала на адресу відповідача заяву про звільнення із посади комерційного директора ТОВ Тернопіль вечірній за власним бажанням з 10.07.2015р.

Листом від 03.07.2015р. ТОВ Тернопіль вечірній , розглянувши заяву від 24.06.2015р. про звільнення з роботи, повідомив позивачу наступне. Відповідно до даних бухгалтерського обліку та іншого документообліку ТОВ Тернопіль вечірній відсутня будь-яка інформація щодо перебування позивача на посаді комерційного директора ТОВ Тернопіль вечірній .

Листом від 04.08.2015р. за №12 ТОВ Тернопіль вечірній у відповідь на заяву позивача від 20.07.2015р. висловило аналогічну позицію.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про необхідність частково задовольнити позовні вимоги з наступних мотивів.

Згідно із статтею 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Згідно статті 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Про це ж йдеться і в ч. 1 статті 3 ЦПК України, у якій вказано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При розгляді даної справи судом, з огляду на положення ч. 3 статті 61 ЦПК України, встановлено лише ту обставину, що основне місце праці позивача з 01.11.1993р. по день ухвалення рішення Тернопільського міського суду (06.02.2002р.) являлось ТОВ Тернопіль вечірній , де вона займала посаду комерційного директора. Дана обставина вже встановлена щодо позивача судовим рішенням і не потребує доказування.

Інша ж обставина, на яку посилається позивач, а саме наявність трудових правовідносин з відповідачем після лютого 2002р., не підтверджена належними та допустимими доказами.

На запитання суду до позивача чи є свідки, які б підтвердили факт виконання нею посадових обов'язків протягом вищевказаного періоду, чи перешкоджання (не допуск) позивачу з боку посадових осіб відповідача у виконання посадових обов'язків, позивач повідомила, що таких немає. Також позивач не заперечувала того, що вона не виконувала посадових обов'язків, так як у неї з керівництвом відповідача був конфлікт.

Окрім того, позивач повідомила, що з 2008 по 2011 рік працювала в Тернопільському міському РЕМ, як за основним місцем праці.

На запитання суду, чи мінявся статус її роботи у ТОВ Тернопіль вечірній з основного місця праці на місце за сумісництвом, позивач обґрунтованої відповіді не надала.

Суд також враховує наступне. Трудова книжка із записом про прийняття на роботу до відповідача знаходиться на руках у позивача, записів про звільнення, переведення, чи будь-яких інших немає. На руках у позивача знаходиться також інша трудова книжка із записами про роботу в Тернопільському міському РЕМ.

Беручи до уваги усе вищевказане в сукупності суд відхиляє позовну вимогу про стягнення 42107,28 грн. заборгованості із заробітної плати за період з 23.07.2012р. по 10.07.2015р., так як жодних належних та допустимих доказів перебування у трудових відносинах із відповідачем у період з 23.07.2012р. по 10.07.2015р. позивач не надала, і судом при розгляді даної справи не здобуто.

Також суд відхиляє позовні вимоги про стягнення 2887,20 грн. компенсації за невикористану відпустку, 1796,69 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості із зарплати, 23066,67 грн. - інфляційних, та середній заробіток за весь час затримки виплати з розрахунку 64,10 грн. за день за період з 11.07.2015р. по день фактичного розрахунку або по день рішення суду (в залежності від того, яка подія настане раніше), як такі, що є похідними від безпідставної позовної вимоги про стягнення зарплати.

Згідно п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. за №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014р. за №13-1), до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Відповідно до п. 3. Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993р. за №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи , для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки , виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи .

Так як позивач досягла пенсійного віку, а судом встановлено наявність трудових правовідносин між сторонами у період з 01.11.1993р. по лютий 2002р., які відповідачем заперечуються, суд прийшов до висновку про наявність порушеного права позивача на отримання від відповідача довідки про заробітну плату за вищевказаний період.

У задоволенні цієї ж вимоги за період після лютого 2002р. слід відмовити за безпідставністю, у зв'язку із вищевикладеними мотивами.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач обґрунтовує вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн. неправомірними діями роботодавця, внаслідок яких вона пережила моральні страждання, хвилювання, зумовлені постійною невиплатою заробітної плати, вимушеним звільненням, втратою роботи та необхідністю пошуку нової, порушились нормальні життєві зв'язки, що вимагало додаткових зусиль для організації її життя.

Однак, жодного обґрунтування нанесеної їй моральної шкоди ненаданням довідки позивач не вказала і не підтвердила жодним доказом. Позивачем не обґрунтовано оцінений нею розмір моральної шкоди, не надано належних та допустимих доказів.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом відхилено усі позовні вимоги, задоволення яких, з огляду на викладені в позові обставини (в частині моральної шкоди), передбачало б стягнення моральної шкоди.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги те, що основною підставою для часткового задоволення позову стали встановлені по іншій цивільній справі обставини (при цьому суд враховує те, що позивач при розгляді іншої справи займала діаметрально протилежну позицію, тобто заперечувала будь-які трудові правовідносини із ТОВ Тернопіль вечірній ), суд не вважає за необхідне задовольняти позовні вимоги позивача з відшкодування моральної шкоди.

Так як рішення ухвалено на користь звільненого від сплати судового збору позивача лише частково, відповідно до статті 88 ЦПК України, із відповідача слід стягнути в дохід держави 243,60 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60-62, 88, 209, 212-215, 223, 294 Цивільно-процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Тернопіль вечірній про стягнення заробітної плати та інших виплат пов'язаних із нею, моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю Тернопіль вечірній видати ОСОБА_3 довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01 листопада 1993 року по лютий 2002 року включно .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю Тернопіль вечірній на користь держави 243,60 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий П.Я.Стельмащук