Ухвала

від 23.12.2015 по справі 676/1577/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/1577/15-ц

Провадження № 22-ц/792/2327/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Власенка О.В.,

суддів: Юзюка О.М., Ярмолюка О.І.,

секретар: Шевчук Ю.Г.

з участю: позивача ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільськвибухпром» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 2 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільськвибухпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

В лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільськвибухпром» (далі - ТОВ «Подільськвибухпром» ) про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що 18.04.2005 року її було прийнято на посаду головного бухгалтера ТОВ «Подільськвибухпром» . Згідно з наказом № 21 від 03.03.2014 року її звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Однак в день звільнення розрахунок з позивачем не проведено. Загальна сума невиплаченої заробітної плати з червня 2013 року по лютий 2014 року складає 17002 грн. 55 коп., розмір компенсації заборгованості із заробітної плати - 4300 грн. 12 коп., 14939 грн. - компенсація за невикористану відпустку, 25300 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 5000 грн. моральної шкоди, які й просила стягнути позивач на свою користь.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 2 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_2 Провадження № 22-ц/792/2327/15

Доповідач -Власенко О.В. Категорія № 53,55

Стягнуто з ТОВ «Подільськвибухпром» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 16961 грн. 58 коп. без врахування податків і зборів, які підлягають відрахуванню із заробітної плати, середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20960 грн., компенсацію у зв'язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати в сумі 98 грн. 50 коп., компенсацію за невикористану відпустку - 4939 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ТОВ «Подільськвибухпром» на користь держави судовий збір в сумі 1016 грн. 45 коп.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми виплати заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі ТОВ «Подільськвибухпром» вважає, що рішення суду в частині стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20960 грн., компенсації за невикористану відпустку - 4939 грн. та 3000 грн. моральної шкоди, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить змінити його і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Представник відповідача в засідання апеляційного суду не з'явився, надіславши на адресу суду письмове клопотання про відкладення справи, оскільки його представник зайнятий в іншому процесі, а відкласти справу немає можливості. Враховуючи те, що представником відповідача не вказано поважних причин для відкладення розгляду справи, колегія суддів, виходячи з вимог ст. 305 ЦПК України, вирішила розглядати справу без участі представника відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ »Подільськвибухпром» підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом правильно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що згідно з наказом № 34 від 18.04.2005 року позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера ТОВ »Подільськвибухпром» з 18.04.2005 року з оплатою праці згідно з штатним розкладом (а.с.5).

Встановлено також, що 28.02.2014 року позивач подала директору ТОВ »Подільськвибухпром» заяву про звільнення з посади головного бухгалтера за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням на підприємстві законодавства про працю, з 03.03.2014 року. Відповідно до наказу № 2 від 03.03.2014 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного бухгалтера з 03.03.2014 року за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, розрахунок при звільненні позивача проведено не було (а.с.6,7).

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до правової позиції, наведеної у Постанові Верховного Суду України № 6-144 від 29.01.2014 року, яка згідно з ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктами 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року »Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановлено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до п.п. 5, 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Встановлено, що в уточненій позовній заяві позивач просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з листопада 2014 року по вересень 2015 року включно.

Виходячи з наведеного, та враховуючи наведений судом в рішенні суду розрахунок середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, який відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20296 грн.

Встановлено, що в період з 2005 року по березень 2014 року позивач перебувала у відпустці 17 днів в серпні 2006 року та в серпні 2010 року, термін щорічної оплачуваної відпустки позивача на даному підприємстві становив 24 календарних дні, що підтверджується розрахунково-платіжними відомостями № НЗП-000008 за серпень місяць 2006 та 2010 років.

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з п.п. 2. 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року »Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» , обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Отже, враховуючи наведений в рішенні суду розрахунок компенсації за невикористані відпустки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в цій частині і стягнув з відповідача на її користь компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 14939 грн., оскільки крім цього, обов'язок по виплаті компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про виплату такої компенсації.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлено, що невчасна виплата заробітної плати, несвоєчасна виплата належних позивачу сум при звільненні, призвела до заподіяння їй моральних страждань, вона повинна була вживати додаткових зусиль для організації свого життя, вимушена була позичати кошти для оплати комунальних послуг тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вказаними неправомірними діями відповідача позивачу було завдано моральної шкоди, яка підлягає стягненню з нього в розмірі 3000 грн.

Основними доводами апеляційної скарги ТОВ »Подільськвибухпром» , в якій відповідач оспорює рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди, є те, що суд першої інстанції не врахував специфіку роботи підприємства, яке в 2013 році фактично припинило свою діяльність у зв'язку з подіями в країні, позивач не використовувала відпустки з 2005 року, оскільки не потребувала цього, а розмір моральної шкоди є занадто великим, оскільки позивач не надала суду доказів того, що вона вимушена була позичати гроші на оплату комунальних послуг, однак ці доводи не приймаються колегією суддів, у зв'язку з тим, що вони є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи, закону, і зібраним у справі належним доказам.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

В частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації в зв'язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати судове рішення не оскаржується, апеляційна скарга таких доводів не містить, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю »Подільськвибухпром» відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 2 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_3

Судді: /підпис/ ОСОБА_4

/підпис/ ОСОБА_5

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.В. Власенко