Ухвала

від 30.07.2015 по справі 2н-419/10

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 2н-419/10

Провадження №2-с/405/3/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року. Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Береді Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 19 березня 2010 року по справі 2н-419/10 за заявою ПАТ КБ ПриватБанк про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором,

-

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу. На обґрунтування заяви вказав, що 19 березня 2010 року Ленінський районний суд м. Кіровограда видав судовий наказ про стягнення з нього (ОСОБА_1В.) заборгованості. Вважає, що виданий Ленінським районним судом м.Кіровограда судовий наказ від 19 березня 2010 року був виданий незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального цивільного законодавства України, а тому підлягає скасуванню, з тих підстав, що як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ Приватбанк звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з заявою про стягнення з нього (ОСОБА_1В.) заборгованості по кредитному договору № PLOXR514852678 від 21 серпня 2008 року, тобто вимогою, яка не передбачена ст. 96 ЦПК України. Крім того, в заяві про видачу судового наказу та в судовому наказі місце проживання боржника зазначено за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Павлиш, вул. Леніна, 2-а, а тому порушено вимоги ст. 97 ЦПК України, за якими заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими ЦПК України. При цьому, ПАТ КБ Приватбанк не звертався до нього (ОСОБА_1В.) з вимогами про погашення заборгованості, а в матеріалах справи відсутні докази про отримання ним вимог від стягувача. Крім того, зазначив, що судовий наказ він отримав лише 10 квітня 2015 року, при цьому, в матеріалах справи є повідомлення про начебто вручення йому судового наказу, однак дана інформація не відповідає дійсності, так як, із поштової розписки-повідомлення не зазначено, що судовий наказ хтось отримав, і в порушення вимог щодо передачі листа, на розписці-повідомленні не зазначено хто (прізвище та ініціали) отримав лист, не зазначено документа, що посвідчує особу, відсутній підпис листоноші, який засвідчив підпис отримувача, більш того, в період часу оскарження судового наказу у березні-квітні, 2010 року, він перебував на лікарняному.

З огляду на викладене вище, заявник ОСОБА_1 просить скасувати судовий наказ від 19.03.2010 року по справі 2н-419/10 за заявою ПАТ КБ ПриватБанк про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 30 липня 2015 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання заяви про скасування судового наказу від 19 березня 2010 року по справі №2н-419/10 за заявою ПАТ КБ ПриватБанк про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні заяву про скасування судового наказу підтримав з підстав, зазначених у ній, просив її задовольнити.

Представник стягувача ПАТ КБ ПриватБанк заперечив щодо задоволення заяви про скасування судового наказу від 19 березня 2010 року по справі 2н-419/10, вважаючи заяву необґрунтованою та безпідставною.

Заслухавши пояснення сторін, зваживши доводи, викладені в заяві про скасування судового наказу, дослідивши матеріали справи №2н-419/10, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу підлягає задоволенню, а судовий наказ скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи №2н-419/10 судом встановлено, що судовим наказом Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 березня 2010 року по справі № 2н-419/10 за заявою ПАТ КБ ПриватБанк про видачу судового наказу з ОСОБА_1, який проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк стягнуто заборгованість відповідно до договору № PLOXR514852678 від 21 серпня 2008 року в розмірі 22 792 грн. 20 коп., судовий збір в розмірі 113 грн. 96 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Судом також встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №PLOXR514852678 від 21 серпня 2008 року в розмірі 22 792 грн. 20 коп. складається з заборгованості за кредитом в розмірі 7 388 грн. 38 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 05 грн. 97 коп., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 13 836 грн. 32 коп., а також штрафів відповідно до п. 6.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам: 500 грн. фіксована частина та 1 061 грн. 53 коп. процентна складова.

Відповідно до ст.540 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2, 3 ст.549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Заявлені в заяві вимоги про одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені за прострочення сплати суми кредиту та відсотків переконливо свідчать про безпідставне намагання кредитора застосувати до боржника (відповідача) подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З огляду на викладене, між сторонами вбачається спір про право, а тому суд вважає, що є об'єктивні підстави для скасування судового наказу.

Крім того, відповідно до роз'яснень, зазначених в п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 23.12.2011 року Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження наявність спору про право є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, при цьому наявність спору про право можна встановити відсутністю у заявника документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником та із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Окрім того, відповідно до ст.97 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду заяви про скасування судового наказу, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими ЦПК України, при цьому, згідно з ч.1 ст.109 ЦПК позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Крім того, положеннями ст.112 ЦПК України в редакції станом на 05 червня 2010 року, а так само на час звернення заявника з заявою до суду про видачу судового наказу, що мало місце16 березня 2010 року, сторони мали право визначити територіальну підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна підсудність.

В подальшому зазначена стаття 112 ЦПК України виключена на підставі Закону №2453-6 від 07.07.2010 року.

В свою чергу, як вбачається з копії паспорту серії ЕА 697052, виданого Онуфріївським РВ УМВС України в Кіровоградській області 10 грудня 1999 року, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 значиться за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Павлиш, вул. Леніна, 2-а.

Крім того, в заяві позичальника від 21.08.2008 року сторони погодили та визначили територіальну підсудність справи, зокрема, позичальник висловив згоду з тим, що місце вирішення спорів за послугою Кредитка товари у розстрочку , Кредитка Подія , Кредитка Універсальна розглядаються у Червоногвардійському районному суді Дніпропетровської області або у суді за місцем реєстрації філії ПриватБанку, з діяльності якої виникає спір.

Окрім того, судом встановлено, що кредитно-заставний договір на підставі заяви позичальника ОСОБА_1 укладався в Кременчуцькій філії ПАТ КБ ПриватБанк , про що маються відповідні відмітки на копії паспорта останнього, посвідчені працівником зазначеної філії банку, на підставі чого, провадження у справі про видачу судового наказу було відкрито з порушенням правил підсудності.

Відповідно до ч. 8 ст. 105-1 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу, суд має право скасувати судовий наказ та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.

Керуючись ст. 105-1 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 19 березня 2010 року по справі 2н-419/10 за заявою ПАТ КБ ПриватБанк про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Судовий наказ по справі 2н-419/10, виданий 19 березня 2010 року Ленінським районним судом м.Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованості за кредитним договором №PLOXR514852678 від 21 серпня 2008 року в розмірі 22 792 грн. 20 коп., судового збору в розмірі 113 грн. 96 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. 00 коп., - скасувати.

Роз'яснити ПАТ КБ ПриватБанк , що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда Л.А. Іванова