Постанова

від 10.12.2015 по справі 812/1618/15

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1618/15

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Тихонова І.В.,

за участю

секретаря судового засідання Ларіної П.Є.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 25.12.2014 № 01-026-1848)

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 01.09.2015 № 1)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат до відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції про визнання нечинною постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15 липня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 812/1618/15 за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат до відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції, в якому позивач просить:

- скасувати постанову від 08 липня 2015 року про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Луганської області по справі № 922/2302/15;

- визнати нечинною постанову про стягнення виконавчого збору від 15 липня 2015 року.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року закрито провадження в адміністративній справі № 812/1618/15 в частині позовних вимог про скасування постанови від 08 липня 2015 року про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу, виданого господарським судом Луганської області 22 червня 2015 року у справі № 922/2302/15 про стягнення з публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат на користь товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мегадонбас боргу в сумі 736473,23 грн., з роз'ясненням позивачеві права на звернення до господарського суду Луганської області в порядку господарського судочинства.

В обґрунтування позовних вимог про визнання нечинною постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15 липня 2015 року позивач зазначив, що не отримував постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції від 08 липня 2015 року про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу, виданого господарським судом Луганської області 22 червня 2015 року у справі № 922/2302/15 про стягнення з публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат на користь товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мегадонбас боргу в сумі 736473,23 грн. Державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору не пересвідчившись в отриманні боржником копії постанови про відкриття провадження та здійснення ним дій, спрямованих на добровільне виконання рішення та закінчення добровільного строку виконання рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові.

Відділ державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення від 09 грудня 2015 року (арк. справи 58-59). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.

08 липня 2015 року державним виконавцем на підставі статей 17, 19, 25 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за судовим наказом № 922/2302/15 від 22 червня 2015 року господарського суду Луганської області, копія постанови направлена стягувачу на вказану у виконавчому листі адресу. Боржнику копія постанови про відкриття виконавчого провадження на зазначену у виконавчому листі адресу не направлялась у зв'язку з тим, що ДППЗ Укрпошта не здійснює пересилання пошти до міста Алчевськ, який знаходиться на непідконтрольній українській владі території.

15 квітня 2015 року у зв'язку з тим, що боржник добровільно не сплатив борг, у відповідності із статтею 28 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

11 листопада 2015 року відділом державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції отримані платіжні доручення по сплаті боргу на суму 736 473,23 грн. і винесена постанова про закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України Про виконавче провадження . Оскільки рішення суду не було виконано у добровільний строк, виконавчий збір був виведений в окреме виконавче провадження, постанова про відкриття виконавчого провадження вручена представнику боржника.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Абзацом 4 пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV Про виконавче провадження (тут і надалі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV Про виконавче провадження наводяться в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець у відповідності із частиною 1 статті 27 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV Про виконавче провадження на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (частина 3 статті 27 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV Про виконавче провадження ).

Згідно із статтею 28 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV Про виконавче провадження у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції від 08 липня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу, виданого господарським судом Луганської області 22 червня 2015 року у справі № 922/2302/15 про стягнення з публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат на користь товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мегадонбас боргу в сумі 736473,23 грн. (арк. справи 7-10, 62).

Вищезазначена постанова про відкриття виконавчого провадження боржнику -публічному акціонерному товариству Алчевський металургійний комбінат , не направлялась, так як місцезнаходження боржника у м. Алчевську, який знаходиться на підконтрольній українській владі території.

15 листопада 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 73 347,32 грн. (арк. справи 60).

Платіжними дорученнями від 16 жовтня 2015 року за №№ 7119, 7120 публічне акціонерне товариство Алчевський металургійний комбінат сплатило товариству з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мегадонбас борг за рішенням господарського суду Луганської області від 09 червня 2015 року у справі № 922/2302/15 в загальній сумі 736 473,23 грн. (арк. справи 18, 19).

Постановою від 11 листопада 2015 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа закінчив виконавче провадження з примусового виконання судового наказу, виданого господарським судом Луганської області 22 червня 2015 року у справі № 922/2302/15 про стягнення з публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат на користь товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мегадонбас боргу в сумі 736473,23 грн. (арк. справи 20).

В постанові від 28 січня 2015 року у справі № 924/205/13-г за позовом комунального підприємства Нетішинської міської ради Торговий центр до фізичної особи-підприємця про стягнення 847 793,32 грн., Верховний Суд України висловив правову позицію, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В ході судового розгляду судом не встановлено факту вчинення відділом державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції в межах спірного виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення, якими відповідно до статті 32 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Оскільки в даній справі судовий наказ, виданий господарським судом Луганської області 22 червня 2015 року у справі № 922/2302/15 про стягнення з публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат на користь товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мегадонбас боргу в сумі 736473,23 грн., повністю виконаний боржником до початку його примусового виконання, а державним виконавцем не вчинялись дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, виконавчий збір з боржника - публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат , стягненню не підлягає.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, з метою повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції від 15 липня 2015 року про стягнення з боржника публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат виконавчого збору у сумі 73 347,32 грн.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1218,00 грн. підлягають стягненню на користь публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат за рахунок бюджетних асигнувань відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 10 грудня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 15 грудня 2015 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат до відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції про визнання нечинною постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15 липня 2015 року задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції від 15 липня 2015 року про стягнення з боржника публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат виконавчого збору у сумі 73 347,32 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції (ідентифікаційний код 34903519, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 275) на користь публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат (ідентифікаційний код 05441447, місцезнаходження: 94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта, буд. 4) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 0 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 15 грудня 2015 року.

Суддя ОСОБА_3