Постанова

від 03.04.2007 по справі 14/90-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/90-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

03 квітня 2007 р.                                                                                                Справа № 14/90-07

Господарський суд Вінницької області у складі судді Залімського І.Г., при секретарі  судового засідання Ластовецькій І.А., з участю представників сторін:

позивача      -     Мазуренко А.Ф., за дорученням

відповідача  -  не з'явився

розглянувши в приміщенні суду справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (21100, вул. Пирогова, 135А, м. Вінниця, 21100) до Відкритого акціонерного товариства "Вінницьке АТП-0161" (вул. Айвазовського, 8, м. Вінниця, код 01350297) про стягнення   1795 грн.

В С Т А Н О В И В :

Заявлено позов про стягнення  1795 грн. по платежах за нестворені на підприємстві робочі місця для інвалідів.

Позивач  свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідачу встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, що становить 1 робоче місця, а відповідно до звіту про зайнятість інвалідів в 2005 році відповідачем  не було  створено жодного  робочого місця для інвалідів. Відповідно ж до статті 20 названого Закону, відповідач повинен перерахувати позивачу по 1795 грн. за кожне незайняте робоче місце, виходячи з розрахунку половини середньорічної зарплати одного працівника.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 06.06.07 та судовою повісткою, які направлені відповідачу рекомендованим листом. Факт вручення ухвали та судової повістки відповідачу підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №328493 від 16.03.07. Відповідно ж до п.8 ст. 35 КАС України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу без участі  представника відповідача відповідно до положень ст.128 КАС України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та матеріали справи, в судовому засіданні встановлено наступне.

Відповідно до поданої статистичної звітності відповідача загальна чисельність працюючих на підприємстві  відповідача у 2005 році без урахування кількості працюючих водіїв, становила 10 осіб. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів для відповідача становить  1 робоче місце.

Як  вбачається з матеріалів справи, на підприємстві не працевлаштовано жодного інваліда, що підтверджується  звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ.

Крім того,  факт невиконання відповідачем встановленого законом нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів підтверджується також довідкою №02-04/1707 від 23.11.06 Лівобережного міжрайонного центру зайнятості, відповідно до якої відповідач не інформував про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цим же пунктом також передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може виконуватися праця інвалідів.

Стаття 19 Закону про захист інвалідів встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує  найману працю (частина перша статті 20 вказаного Закону).

Розмір відшкодувань визначається середньорічною заробітною платою на підприємстві, яка визначається діленням суми виплаченої заробітної плати на підприємстві за рік на середньооблікову чисельність персоналу в еквіваленті повної зайнятості. Як вбачається з матеріалів справи, середньорічна заробітна плата штатного працівника на даному  підприємстві у 2005 році склала 3590 грн. Враховуючи, що на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників становила 10 осіб та беручи до уваги, що відповідачем не створено жодного робочого місця для інвалідів, відшкодуванню підлягає  заборгованість в сумі  1795  грн.

Разом з тим, 27 березня 2007 року до суду надійшов лист відповідача №20 від 27.03.07, в якому останній зазначив про перерахування на рахунок позивача  1795 грн. в рахунок погашення боргу за даним позовом. Вказана обставина підтверджується  доданим до зазначеного листа  платіжним дорученням №55 від 27.03.07 та в судовому засіданні  представником позивача не заперечувалась.

Оцінивши надані сторонами  докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.69, 70, 86-98, 159-163, 167, прикінцевими та перехідними положеннями КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          В задоволенні позову  відмовити.

2.          Постанову направити сторонам.

                    Судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАСУ після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. Відповідно до ст.186. КАСУ Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі, яка подається до суду апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі відповідно

до ч. 3 ст. 160 КАС України 06.04.07

Суддя                                                    Залімський І.Г.