Постанова

від 08.12.2015 по справі 816/4599/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4599/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іваненка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрукович Ю.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Машівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Машівської РДА (далі за текстом - відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що розпорядження Машівської РДА від 27 липня 2015 року № 216 "Про розірвання договору оренди землі з гр. ОСОБА_3І." винесене за відсутності правових підстав та суперечить умовам договору оренди землі від 11 березня 2008 року, а відтак підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 11 березня 2008 року між позивачем (орендар) та Машівською РДА (орендодавець) укладеного договір оренди землі (а.с. 8-11), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 5323080400:00:004:0101, загальною площею 52,49 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Андріївської сільської ради Машівського району Полтавської області.

Розпорядженням Машівської РДА від 27 липня 2015 року № 216 (а.с. 27) договір оренди землі від 11 березня 2008 року, укладений з ОСОБА_3 розірвано у зв'язку з виділенням в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) третім особам.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю спірного розпорядження звернувся до суду з даним адміністративним позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Машівської РДА від 27 липня 2015 року № 216.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному розпорядженню Машівської РДА від 27 липня 2015 року № 216, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 52,49 га на території Андріївської сільської ради Машівського району, яка перебувала у користуванні позивача на підставі договору оренди землі від 11 березня 2008 року, зареєстрованого Машівським районним відділом Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держагенстві України" 19 березня 2008 року за № 040855800102, складалась з не витребуваних земельних часток (паїв).

Згідно пункту "ґ" частини першої статті 81 Земельного кодексу України, однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що не розподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку (а з 2013 року - свідоцтва про реєстрацію права власності на земельну ділянку).

Тобто, користування не витребуваними земельними частками (паями) здійснюється до моменту виділення їх в натурі та посвідчення права власності на них в установленому законом порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі розпорядження голови Машівської РДА від 23 лютого 2015 року № 57 громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай), зі складу не витребуваних земельних ділянок (паїв) виділено в натурі (на місцевості) земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,6423 га, з кадастровим номером 5323080400:00:004:0879. Право власності зазначених громадян на земельну ділянку посвідчено в установленому законом порядку.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" визначено, що з часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю (а з 2013 року - свідоцтва про реєстрацію права власності на земельну ділянку), вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінюється предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється.

Відтак, частина орендованої позивачем земельної ділянки площею 6,6423 га, з кадастровим номером 5323080400:00:004:0879, втратила статус не витребуваного паю та перейшла в приватну власність третіх осіб.

Зважаючи на перехід у передбаченому законом порядку частини орендованої позивачем земельної ділянки у власність громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, відповідач втратив право на розпорядження земельною ділянкою, яка перебувала в користуванні ОСОБА_3, що у свою чергу зумовило необхідність розірвання договору оренди землі з позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження Машівської РДА від 27 липня 2015 року № 216, суд виходив з наступного.

За правилами частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14, прийнятій на спільному засіданні судової палати в адміністративних справах, судової палати у господарських справах, судової палати у цивільних справах Верховного Суду України зазначено, що Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що оскільки спірне розпорядження відповідача є актом ненормативного характеру, який вичерпав свою дію фактом його виконання, та враховуючи, що з його прийняттям виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, позивач, звернувшись до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження відповідача, обрав непередбачений законом спосіб захисту своїх інтересів, який не може призвести до відновлення прав останнього щодо користування землею, що у свою чергу унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У даному випадку відповідач довів суду, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Разом із тим, позивач не довів факту допущення порушень відповідачем його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Машівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Машівської районної державної адміністрації Полтавської області від 27 липня 2015 року за № 216 "Про розірвання договору оренди землі із гр. ОСОБА_3 І." - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 14грудня 2015 року.

Суддя С.А. Іваненко