Постанова

від 18.12.2015 по справі 826/10234/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10234/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій про визнання незаконним та скасування наказу в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Відповідач) в якому просила визнати незаконним, протиправним та скасувати наказ Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном № 173 від 13.09.2013 р. в частині, а саме: п. 1 мотивувальної частини.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову - змінити в частині обґрунтування висновків суду, виходячи з наступного.

Правовими положеннями ч. 1 ст. 201 КАС України передбачено, що підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.08.2006 року між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу будівлі виробничого корпусу (Літера А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 264,40 кв.м.

14.02.2007 року позивачем було отримано згоду Київського міського голови на розроблення документації із землеустрою земельної ділянки орієнтовним розміром 0,233 га для реконструкції будівель та споруд за вказаною адресою.

У 2013 році вся необхідна документація була виготовлена та передана до Головного управління Держземагентства у м. Києві.

23.10.2013 Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, правонаступником якого є Міністерство промислової політики, правонаступником якого є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, отримало свідоцтво про право власності, серія та номер: 11393381, виданий 23.10.2013, видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 6966264 від 18.10.2013, на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, гараж літера Б - 58,2 кв.м., сарай - літера В - 74,8 кв.м., підпірна стіна (споруди 1, 2-5) разом з асфальтованою ділянкою, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2013, індексний номер витягу: 11394278.

Отримавши 25.02.2014 Висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ОСОБА_2 стало відомо, що їй відмовлено в погодженні проекту землеустрою через наявність прав на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на земельній ділянці у третіх осіб: Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном.

Не погодившись з даним фактом, ОСОБА_2 в квітні 2014 року звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства промислової політики України, Головного управління юстиції у м. Києві в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби про визнання незаконними дій, скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії.

07.04.2014 року Господарський суд м. Києва виніс ухвалу про порушення провадження у справі № 910/5965/14, а ухвалою від 15.07.2014 розгляд справи № 910/5965/14 призначено на 06.08.2014.

Під час розгляду Господарським судом м. Києва справи № 910/5965/14, Міністерством промислової політики України в травні 2014 року до матеріалів справи було додано копію наказу Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном за підписом Голови комісії з проведення реорганізації - заступника Міністра промислової політики України ОСОБА_4 № 173 від 13.09.2013 (далі по тексту - наказ), про існування якого й дізналась позивач.

Вищезазначеним наказом, зокрема пунктом 1 описової його частини передбачено, що На підставі наказу Міністерства промислової політики України № 84 від 24.02.2004 року (при реорганізації Державного проектного інституту Укрелектронпроект , код ЄДРПОУ 14309959, шляхом його приєднання до ДП УкрНТІ Промтехнологія ) до балансу Державного підприємства Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій було передано та закріплено на праві повного господарського відання, серед іншого, наступне майно:

- Гаражні бокси (гаражі), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (Літера Б);

- Сарай (склад), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Літера В);

- Підпірна стіна (споруди 1, 2-5) разом з асфальтованою ділянкою, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, пунктом 1 резолютивної частини наказу зобов'язано директора Державного підприємства Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій ОСОБА_5, вчинити всі необхідні дії для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває на праві господарського відання у Державного підприємства Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій за Державою, в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, згідно з нижченаведеним переліком:

- Гаражні бокси (гаражі), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (Літера Б);

- Сарай (склад), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Літера В);

- Підпірна стіна (споруди 1, 2-5) разом з асфальтованою ділянкою, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважаючи незаконним п. 1 описової частини наказу звернулась до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ суб'єкта владних повноважень в частині яка оскаржується, не створює будь-яких наслідків для позивача, а тому, підстави для визнання незаконним, протиправним та скасування наказу Агентства Держмайна України № 173 в його описовій частині відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Судом апеляційної інстанції неодноразово зупинялось провадження по справі та вживались заходи щодо витребування у відповідача та третьої особи оригіналу оскаржуваного наказу для огляду в судовому засіданні, проте, зазначені заходи не дали результату через відсутність у названих осіб оскаржуваного наказу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, починаючи з 02.07.2015 державну реєстрацію Міністерства промислової політики України припинено, а правонаступником призначено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Отже, наказ Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном за №173 від 13.09.2013, під час реорганізації Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном в Міністерство промислової політики України, - правонаступнику не передавався.

Аналогічно, під час ліквідації Міністерства промислової політики України оскаржуваний наказ не передавався правонаступнику - Міністерству економічного розвитку та торгівлі України. Зазначене підтверджується відповідними листами Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, які містяться в матеріалах справи та поясненнями представника відповідача.

Крім того, на виконання вимоги суду 09.12.2015 (вх.36000) на адресу Київського апеляційного адміністративного суду представником Міністерства економічного розвитку і торгівлі України ОСОБА_6 надано копії актів приймання-передавання архіву Мінпромполітики України від 22.04.2015, та зазначено, що оригінал наказу Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном за підписом Голови комісії з проведення реорганізації - заступника Міністра промислової політики України ОСОБА_4 № 173 від 13.09.2013 на зберігання до архіву Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не передавався (Т.2 а.с.98-191).

Отже, колегія суддів апеляційної приходить до висновку, що належних та допустимих доказів, відповідно до ст. 70 КАС України, існування оскаржуваного наказу відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Також, відповідно до листа Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (далі по тексту - ЦДАВО України) № 720 від 19.11.2015, який міститься в матеріалах справи, документи Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (Міністерства промислової політики України) на зберігання до ЦДАВО України не надходили. Відповідно, ЦДАВО України не має можливості надати копію оскаржуваного наказу.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи судом першої інстанції передчасно постановлено рішення, в якому зазначено, що оскаржуваний наказ не створює будь-яких наслідків для ОСОБА_2, оскільки сторонами не доведено належними доказами існування оскаржуваного наказу.

А тому, у зв'язку з відсутністю оскаржуваного наказу суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, однак з помилковим застосуванням норм матеріального права, що в свою чергу є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині обґрунтування підстав відмови в позові.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року - змінити в частині обґрунтування висновків суду.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.