Рішення

від 11.01.2016 по справі 914/4116/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2016р. Справа№ 914/4116/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю УкрАвіаЗаказ , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Український мед , с.Повітно, Львівська область

про стягнення 871 000 грн. 00 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність від 16.12.2015 р.);

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю УкрАвіаЗаказ , м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Український мед , с.Повітно, Львівська область про стягнення 871 000 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 03.12.2015р. призначив розгляд справи на 21.12.2015 р. Ухвалою від 21.12.2015 р. розгляд справи було відкладено на 11.01.2016 р.

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити з підстав, викладених у позовній заяві. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, на виконання умов якого відповідачу надано кошти в сумі 871 000 грн. 00 коп. Відповідач зобов'язувався повернути суму позики в строк до 31.12.2014р. Однак, відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, станом на дату подання позову до суду заборгованість становить 871 000 грн. 00 коп., яку і просив стягнути з відповідача на користь позивача, а також судові витрати.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 03.12.2015 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

29 серпня 2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю УкрАвіаЗаказ (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Український мед (позичальник) було укладено договір позики №02/14.

За цим договором позикодавець (позивач) надає позичальнику (відповідачу) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів в обумовлений договором строк.

Згідно п. 2.1. сума позики складає 1 800 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п.3.1 договору позивач зобов'язувався надати позику частинами за домовленістю сторін.

Згідно п.3.2 договору позика надається позивачем в безготівковій формі шляхом її перерахування на поточний рахунок відповідача.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 871 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №90773270 від 22.09.2014 р., платіжним дорученням №90773271 від 24.09.2014 р., платіжним дорученням №90773274 від 02.10.2014 р., платіжним дорученням №90773275 від 14.10.2014 р., платіжним дорученням №90773276 від 14.10.2014 р., платіжним дорученням №90773277 від 16.10.2014р., платіжним дорученням №90773278 від 16.10.2014 р.

Відповідно до п. 4.1 договору відповідач зобов'язувався повернути суму позики (або неповернуту її частину у випадку дострокового повернення частини позики) у строк не пізніше 31 грудня 2014 р.

Претензією за вих.№01-212 від 06.03.2015р., яка була отримана відповідачем 13.03.2014р. та залишена останнім без задоволення, позивач вимагав від відповідача повернення отриманих грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми позики не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 871 000 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати (судовий збір) відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 1046, 1049 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Український мед , Львівська область, Городоцький район, с.Повітно, вул.Польова, буд. 3-а (ідентифікаційний код 30538032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УкрАвіаЗаказ , м. Київ, Оболонська набережна, 1, корпус 1 (ідентифікаційний код 24742261) борг в розмірі 871 000 грн. 00 коп. та 13065грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 11.01.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 13.01.2016 р.

Суддя Мазовіта А.Б.