Ухвала

від 13.01.2016 по справі 308/11044/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11044/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

13 січня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_1,

суддів - Боднар О.В., Кеміня М.П.,

при секретарі: Маринець Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого Державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Закарпатській області на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 жовтня 2015 року по справі за позовом Первинної профспілкової організації атестованих пожежних Ужгорода в інтересах ОСОБА_2 до Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Закарпатській області та першого Державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Закарпатській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014року Первинна профспілкова організація атестованих пожежних Ужгорода в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з відповідачем, які припинилися 25.08.2011 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Відповідач після звільнення повістю не розрахувався з ОСОБА_2, що підтверджується судовими рішеннями.

Остаточно заборгованість відповідача перед ним з оплати праці була погашена лише 08.08.2014 року.

За таких обставин просила суд, на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України, стягнути з управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Закарпатській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та 1000 грн. витрат на правову допомогу.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно, з врахуванням принципу співмірності, просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 12 525,84 грн. та 1000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29.10.2015 року уточнений позов задоволено частково. Стягнуто з першого Державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Закарпатській області (далі по тексту 1 ДРПЗ) на користь ОСОБА_2 12 525,84 середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні та 1000 грн. витрат на правову допомогу. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з даними судовим рішенням 1 ДРПЗ оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_2 2727,18 грн. середнього заробітку. Зокрема, зазначає, що суд не навів свого розрахунку в рішенні, а просто взяв до уваги розрахунок позивача, не вказавши на підставі якого нормативного документу він зроблений. Посилається на те, що не розглянуто їх клопотання про закриття провадження по справі. Також не згідний з рішенням суду в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з 1 ДРПЗ, які припинилися 25.08.2011 року (а.с.4, 5).

Згідно рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14.05.2014 року стягнуто з 1 ДРПЗ на користь ОСОБА_2 5861,13 грн. заборгованості з оплати за роботу в надурочний час та 1560,11 грн. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (а.с.11-13).

Дане рішення фактично було виконано 08.08.2014 року, що підтверджується листом ГУ Державної казначейської служби України у Закарпатській області (а.с.14).

Задовольняючи позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даної позовної вимоги, застосувавши при цьому принцип співмірності.

З даними висновками суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів оскільки такі ґрунтуються на приписах ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України.

При цьому колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги щодо відсутності в рішенні суду відповідного розрахунку, так як суд першої інстанції в порушення п.6 ОСОБА_3 Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці не навів у рішенні відповідних розрахунків суми, що підлягає стягненню, а відтак колегія суддів вважає за необхідне обґрунтувати дану вимогу з наведенням відповідних розрахунків.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Тобто, застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

Порядок розрахунку середнього заробітку регулюється ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі по тексту - ОСОБА_3

Відповідно до п.2 ОСОБА_3 в даному випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно п.5 ОСОБА_3 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 7 ОСОБА_3 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України, заробітна плата ОСОБА_2 за останні два повні місяці роботи (червень, липень 2011 року) становила 4558,54 грн. (2446,04 + 2112,50 = 4558,54), а кількість робочих днів за два дані місяці становить 42. Таким чином середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 за два останні повні місяці роботи становить 108,53 грн. (4558,54/42 = 108,53).

Кількість робочих днів за період з 26.08.2011 року (наступний день після звільнення) по 08.08.2014 року (день розрахунку) становить відповідно: з 26.08.2011 року по 31.12.2011 року - 90 днів, за 2012 рік - 251 день, за 2013 рік - 251 день, з 01.01.2014 року по 08.08.2014 року - 149 день. Загальна кількість робочих днів за весь період становить 741 день.

Таким чином середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні становитиме 80 420,73 грн.(108,53 грн./день * 741 днів = 80 420,73 грн.).

Оскільки як встановлено, через наявність спору з приводу розміру невиплаченої при звільненні заробітної плати, заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги на суму 12 705,07 грн. (10 138,44 (оплата праці в надурочний час) + 2566,63 (компенсація втрати частини доходів) = 12 705,07), рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 14.05.2014 року задоволено частково та стягнуто лише 7421,24 грн. (5861,13 + 1560,11) заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати доходів (що становить близько 58 % від заявлених вимог), а відтак враховуючи таке часткове задоволення позову та значний проміжок часу, що пройшов з моменту звільнення до дати фактичного розрахунку, колегія суддів вважає, що стягнута судом сума середнього заробітку в розмірі 12 525,84 грн. (що становить близько 15 % від нарахованого за весь період середнього заробітку) відповідає принципу співмірності, підстав для зміни (в бік зменшення) такої суми колегія суддів не вбачає.

Зазначене є підставою для відхилення доводів апеляційної скарги в цій частині.

Безпідставним є й посилання апелянта щодо не розгляду судом його клопотання про закриття провадження по справі, оскільки ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29.10.2015 року в задоволенні такого клопотання відмовлено (а.с.85).

Також судом правомірно стягнуто на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг з адвокатом ОСОБА_4, п.2 якого передбачено, що гонорар адвоката становить 1000 грн. (а.с.15). Зазначена сума була сплачена ОСОБА_2 згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №07 від 15.09.2014 року (а.с.65). При цьому адвокатом надано розрахунок розміру гонорару із зазначенням кількості годин потрачених на надання юридичної допомоги (а.с.80). Загальна кількість потрачених годин як і розмір гонорару в сумі 1000 грн., враховуючи складність даної справи, не є завищеною.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом ухвалено правильне по суті та справедливе рішення, хоча й не в повній мірі наведено правове обґрунтування стосовно розрахунку стягуваної суми.

Згідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.116, 117 КЗпП України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 338 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу першого Державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Закарпатській області відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції

Суддя-доповідач

Судді