Рішення

від 16.12.2015 по справі 921/1089/15-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2015 р.Справа № 921/1089/15-г/14 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Тернопільській області вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46000

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Ніка МО" с. Гриньки, Лановецький район, Тернопільська область, 47450

про стягнення збитків в сумі 190 028,58 грн.

за участю представника позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1-1/405 від 06.03.15 р.

Учаснику судового процесу роз'яснено її процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника інспекції.

Суть справи: За результатами розгляду заявленого Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області позову до ПП "Ніка МО" про стягнення збитків в сумі 190 028,58 грн., господарський суд Тернопільської області визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви та, як наслідок, ухвалою суду від 05.11.2015р. порушив провадження у справі та призначив її до розгляду на 25.11.2015р., а в подальшому на 16.12.2015р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, що підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на порушення господарюючим суб'єктом вимог природоохоронного законодавства, шляхом здійснення спеціального водокористування за відсутності відповідного дозволу та допущення суб'єктом господарювання спуску води із ставка для вилову риби, внаслідок чого державі завдано збитки стягнення яких і є предметом судового розгляду.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву на позов , заяв чи клопотань, не надав, В той же час, про час, дату та місце розгляду справи останній повідомлявся в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Так, відомості витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, вказують на вручення ухвали суду від 25.11.2015р. адресату особисто 30.11.2015р.

За таких обставин, зважаючи що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, справа розглядається за правилами ст.75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності та дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів (ст. 20 Закону).

За вказівками ст. 109 Водного кодексу України, спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розглядаються, зокрема, судом або третейським судом у порядку, встановленому законодавством.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №454/2011).

В свою чергу, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991р., використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Приписами вказаного Закону та Водного кодексу України зазначено, що усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій.

Як вбачається із матеріалів справи, приватне підприємство "Ніка МО" у своїй господарській діяльності здійснювало прісноводне рибництво (аквакультура) на підставі договорів водного об'єкта № 17 від 21.03.2012р. та земель водного фонду № 23 та № 24 від 21.03.2012р., а також дозволу на спеціальне водокористування № УКР-3023 "А"/ТЕР від 30.10.2012р. із терміном дії до 28.02.2013р.

За дорученням прокуратури Лановецького району № 705 від 28.04.2014р. та на підставі направлення №524 від 19.05.2014р. державним інспектором контролюючого органу ОСОБА_3 21.05.2014р. було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при користуванні орендованим ставком на території Гриньківської сільської ради Лановецького району.

В ході проведення вказаного заходу, перевіряючим зафіксовано закінчення строку дії всіх дозвільних документів, та констатовано, що відповідачем допущено порушення вимог ст.ст. 48, 49 Водного кодексу України, шляхом самовільного водокористування та самовільного захоплення водного об'єкту, який розташований на території Гриньківської сільської ради Лановецького району, загальною площею 31,13 га, площею водного дзеркала 19,0254 га, та на території Лановецької міської ради, площею водного дзеркала 26,4654 га.

Крім цього, виявлено факт спуску восени 2013р. води із вищевказаного водоймища у розмірі 522 200 м 3для потреб рибництва за відсутності відповідного дозволу.

Вказані обставини зафіксовані у акті перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 21.05.2014р., який відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 року, є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання.

Доказів оскарження дій по складанню зазначеного акта у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, тобто, на час вирішення спору він є чинним, відомості, зазначені в акті відповідачем не спростовані, а тому, останній розцінюється судом як належний та допустимий доказ, в розумінні ст.ст.33-34 ГПК України.

По факту виявлених порушень ДЕІ у Тернопільській області складено протокол № 000222 від 21.05.2014р. про адміністративне правопорушення та винесено припис № 2-1/2399 від 23.05.2014р., а в подальшому справу про адміністративні правопорушення згідно постанови № 29 від 26.05.2015р. направлено прокурору Лановецького району.

За зверненням прокурора до Лановецького районного суду Тернопільської області, згідно вироку № 602/938-к від 18.11.2014р., який набрав законної сили 18.03.2015р., директора ТОВ "Ніка МО" визнано винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 ККУ.

В свою чергу, рішенням вищевказаної судової інстанції від 14.09.2015р. винесеним по справі № 602/466/15-ц з ОСОБА_4 присуджено до стягнення 63 773,79 грн. на користь Лановецької міської ради та 45 840,84 грн. на користь Гриньківської сільської ради Лановецького району шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка знаходиться під спірним водним об'єктом.

З метою досудового врегулювання спірних правовідносин екологічна інспекція зверталась до суб'єкта господарювання із претензією №1-1/3168 від 04.07.2014р., якою пропонували останньому відшкодувати завдані державі збитки. Однак, дана вимога залишена без будь-якої реагування та виконання, що і стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

Види і порядок водокористування передбачені законодавцем у главі 10 Водного кодексу України. Так, ч. ч. 1, 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів в Україні здійснюється в загальному і спеціальному порядку.

Визначення даних видів водокористування законодавцем закріплено у ст.ст. 47, 48 Водного кодексу України. Так, загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Натомість, спеціальне водокористування являє собою забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Таке користування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Буквальне тлумачення вказаних норм, дає суду підстави для твердження про те, що до спеціального водокористування віднесені: забір води з водних об'єктів із застуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти. Водночас, законодавець не обумовлює наявність усіх трьох складових в сукупності, як обов'язкову ознаку спецводокористування.

Отже, з точки зору законодавства, яке регламентує спірні правовідносини, суб'єктом господарювання здійснювалось як використання води, яке за положеннями ст. 1 Водного кодексу України, є процесом вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб, так і забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

В той же час, як слідує із пояснень директора ТОВ "Ніка МО" зарибнення спірного об'єкта ним проводилось протягом останніх 7-ми років, а її вилов був здійснений шляхом спуску води через водозбірний канал.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що користування відповідачем орендованим водоймищем в цілях ведення прісноводного рибництва (аквакультура) відноситься до спеціального виду водокористування.

За приписами ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу. Тотожні за змістом вказівки містяться і у ст. 44 цього ж кодексу. Однак, доказів наявності у підприємства будь-яких дозвільних документів на ведення господарської діяльності на спірному водоймищі відповідачем не надано, а судом не здобуто.

Статтями 110 та 111 Водного кодексу України приписи яких кореспондуються із вимогами ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено відповідальність осіб винних у порушенні водного законодавства та законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну ними, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до пунктів 5, 6 Рекомендацій Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 ЦК України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, як норми Водного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", так і Методики №389 оперують поняттям "винної особи", що цілком відповідає положенням Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають поняття та порядок відшкодування збитків.

Матеріали справи вказують на цілеспрямоване порушення відповідачем вимог п.9 ч.1 ст. 44, Водного кодексу України, які зобов'язують водокористувачів, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу, адже, про закінчення дії такого 28.02.2013р. йому було відомо. Наведене підтверджується поясненнями ОСОБА_4 від 21.05.2014р. із яких слідує, що останнім неодноразово подавались клопотання про укладення договорів оренди, втім, реалізувати таке бажання не видалось за можливе.

Таким чином, на переконання суду, спуск води із спірного водоймища для вилову риби був умисною дією пов'язаною із реалізацією ним своєї господарської діяльності, а тому, зважаючи на обізнаність протиправності вказаного діяння та, як наслідок, завдання державі у зв'язку з цим збитків, встановлює наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що факт здійснення спеціального водокористування без наявності спеціального дозволу підтверджується наявними у справі доказами і товариством у встановленому порядку не спростований, суд дійшов висновку, що відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдані державі збитки.

Порядок розрахунку шкоди, яка підлягає відшкодуванню, передбачений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р. та зареєстрована в Мінюсті 14.08.2009р. за № 767/16783 (зі змінами, внесеними міністерства екології та природних ресурсів України від 15.06.2012р. за № 320).

За обрахунками контролюючого органу, сума заподіяних відповідачем збитків внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства становить 190 028,58 грн. (копія розрахунку знаходиться в матеріалах справи).

Враховуючи наведене вище, з урахуванням порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства та відсутність в матеріалах справи доказів відшкодування спричиненої шкоди, господарський суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки підтвердженні матеріалами справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 20, 22, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115-117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Ніка МО" с. Гриньки, Лановецький район, Тернопільська область, 47450 (ідентифікаційний код 37377797) 190 028 (сто дев'яносто тисяч двадцять вісім) грн. 58 коп. збитків, заподіяних державі порушенням природоохоронного законодавства наступним чином:

Суму 79 469 (сімдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 95 коп. в частинах:

- 30%, що становить 23 840 (двадцять три тисячі вісімсот сорок) грн. 99 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України;

- 50%, що становить 39 734 (тридцять дев'ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 97 коп. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Гриньківської сільської ради Лановецького району;

- 20%, що становить 15 893 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 99 коп. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33116331700361, код бюджету 24062100, МФО 838012, ідентифікаційний код одержувача 37377870 в ГУДКСУ у Тернопільській області.

Суму 110 558 (сто десять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 63 коп. в частинах:

- 30%, що становить 33 167 (тридцять три тисячі сто шістдесят сім) грн. 59 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України;

- 50%, що становить 55 279 (п'ятдесят п'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 31 коп. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Лановецької міської ради;

- 20%, що становить 22 111 (двадцять дві тисячі сто одинадцять) грн. 73 коп. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33117331700348, код бюджету 24062100, МФО 838012, ідентифікаційний код одержувача 37377870 в ГУДКСУ у Тернопільській області.

3. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Ніка МО" с. Гриньки, Лановецький район, Тернопільська область, 47450 (ідентифікаційний код 37377797) на користь Державної екологічної інспекції у Тернопільській області вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46000 (ідентифікаційний код 37977693) 2 850 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 43 коп. в повернення сплаченого судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 21.12.2015р.

Суддя О.В. Руденко