Постанова

від 12.01.2016 по справі 912/2033/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2016 року Справа № 912/2033/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів : Коваль Л.А., Широбокової Л,П.,

при секретарі судового засідання Крицькій Я.Б.,

за участю прокурора: Шайтанової М.Г., посвідчення №032056 від 11.02.2015 року

та представників сторін :

від позивача: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

від відповідача-1 : не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

від відповідача-2 : ОСОБА_1, представник, довіреність №10 від 11.01.2015 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2015 року у справі №912/2033/15:

за позовом Прокурора Гайворонського району в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації, м. Кіровоград

до відповідача-1: Гайворонської районної державної адміністрації, м. Гайворон Кіровоградської області

до відповідача-2 : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Мар'янівка Ширяївського району Одеської області

про визнання недійсним розпорядження та договору оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Гайворонського району звернувся до господарського суду Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації з позовною заявою, в якій просить:

- визнати недійсним розпорядження голови Гайворонської районної державної адміністрації від 28.04.2009 року № 164-р "Про надання земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_2О.";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Гайворонською районною адміністрацією та ФОП ОСОБА_2 від 26.03.2010 року, зареєстрований у державному реєстрі земель 26.03.2010 року за № 041036700027;

- зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 повернути Кіровоградській обласній державній адміністрації за актом приймання передачі земельну ділянку площею 79,01 га з кадастровим номером 3521188300:02:000:7502, шляхом складання акту приймання - передачі та внесення запису до реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2015 року у справі №912/2033/15 (головуючий колегії, суддя Вавренюк Л.С., судді Деревінська Л.В. та Змеул О.А.) в задоволені позову відмолено у повному обсязі; стягнуто з Кіровоградської обласної державної адміністрації до державного бюджету судовий збір в сумі 3 654,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що приймаючи спірне розпорядження № 164 - р. від 28.04.2009 року Гайворонська районна державна адміністрація діяла в межах наданих їй законом повноважень та у спосіб, що передбачені чинним на час його прийняття законодавством. Місцевий господарський суд відхилив доводи прокурора про необхідність отримання ФОП ОСОБА_2 спеціального дозволу на користування надрами, оскільки станом на час прийняття спірного розпорядження відповідач-2 мав дозвіл на спеціальне водокористування для риборозведення у ставку, підстави для продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) рибогосподарського водного об'єкта - водного об'єкта (його частини), що використовується для рибогосподарських потреб за статтею 1 Водного кодексу України у Гайворонської районної державної адміністрації були відсутні.

Також, місцевий господарський суд зазначив, що законність та обґрунтованість прийнятого Гайворонською районною державною адміністрацією розпорядження № 164-р від 28.04.09 року підтверджується рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 року у справі № 1170/2а-354/12, залишеного без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 року. Обставини визнані судом у адміністративній справі № 1170/2а-354/12, встановлені відносно Гайворонської районної державної адміністрації приймаються без доказування на підставі частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки місцевий господарський суд дійшов висновку про безпідставність вимог прокурора про визнання зазначеного розпорядження недійсним, в задоволенні вимог про визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі оскаржуваного розпорядження та зобов'язання повернути земельну ділянку, отриману на підставі договору оренди, відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора Кіровоградської області звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2015 року у справі №912/2033/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Прокурора Гайворонського району задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про те, що право розпоряджатися спірною земельною ділянкою належить Гайворонській районній державній адміністрації. Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття спірного розпорядження) до повноважень районних державних адміністрацій відноситься передача земель для ведення водного господарства, в той час як земельна ділянка передана на рибогосподарські потреби, повноваження з передачі якої належить обласній державній адміністрації. Заступник прокурора Кіровоградської області зазначає, що місцевим господарським судом безпідставно відхилені посилання на приписи статті 134 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) про необхідність проведення аукціону при отриманні в оренду земельної ділянки, обов'язковість проведення якого виключається лише у випадках користування надрами та спеціального водокористування відповідно до спеціального дозволу (ліцензії), який у відповідача-2 відсутній.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2015 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2015 року у справі №912/2033/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В., суддів: Коваль Л.А, ОСОБА_3, розгляд скарги призначений у судове засіданні на 03.12.2015 року.

Розпорядженням в.о. голови суду від 02.12.2015 року у зв'язку із перебуванням на лікарняному судді Коваль Л.А. - члена постійно діючої колегії суддів, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2015 року у справі №912/2033/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В., суддів Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

Розгляд справи був відкладений з 03.12.2015 року на 12.01.2016 року.

Розпорядженням голови суду від 11.01.2016 року у зв'язку із виходом з лікарняного судді Коваль Л.А. та перебуванням у відпустці судді Черека А.Є. - членів постійно діючої колегії суддів, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Широбокової Л.П.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2015 року у справі №912/2033/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В., суддів Коваль Л.А., Широбокової Л.П.

У судових засіданнях, які відбулися 03.12.2015 року та 12.01.2016 року прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі.

07.12.2015 року від Кіровоградської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника та відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримано апеляційну скаргу в повному обсязі.

04.01.2016 року від Гайворонської районної державної адміністрації надійшла заява про розгляд справи без участі її представника та відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Представник Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

У судовому засіданні 12.01.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 28.04.2009 року головою Гайворонської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №164-р "Про надання земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_2О.", відповідно до якого Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку загальною площею 79, 01 га, в тому числі по угіддям: 56,81 га - під ставком, 14, 92 га - пасовищ, 4,72 га - сіножаті, 1,32 га - під господарськими шляхами і прогонами, 0,6 га - болота, 0,62 га - гідротехнічна споруда для рибогосподарських потреб за рахунок земель водного фонду на території Червоненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області (а.с. 15).

26.03.2010 року на підставі розпорядження №164-р від 28.04.2009 року між Гайворонською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за рахунок земель водного фонду Червоненської сільської ради для рибогосподарських потреб. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 79, 01 га, в тому числі по угіддям: 56,81 га - під ставком, 14, 92 га - пасовищ, 4,72 га - сіножаті, 1,32 га - під господарськими шляхами і прогонами, 0,6 га - болота, 0,62 га - гідротехнічна споруда (пункт 2 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: водне дзеркало - 502 407 грн. (пункт 5 договору). Орендна плата у грошовому вигляді становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 25 120,35 грн. в рік за всю площу (пункт 9 договору).

Відповідно до пункту 8 договору договір оренди укладено на 15 років.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований у книзі 4 Гайворонським відділом КРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомзему України", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.03.2010 року за № 041036700027.

27.10.2010 року між сторонами підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки, за яким Гайворонською районною державною адміністрацією передано Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 79,01 га кадастровий номер 3521188300020007502, яка знаходиться на території Червоненської сільської ради (ас. 62).

21.07.2010 року між Гайворонською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди земель водного фонду щодо використання водного об'єкта, розташованого на них ( а.с. 144-149).

Згідно пояснень Гайворонської районної державної адміністрації вказану додаткову угоду не було зареєстровано належним чином, а тому вона не набрала законної сили, на підтвердження чого наданий лист відділу Держземагенства у Гайворонському районі Кіровоградської області за № К-35/щ-39/6-15 від 29.07.2015 року (а.с. 178, 179).

Вирішуючи спір у справі та відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що райдержадміністрація, приймаючи рішення про передачу в оренду земельної ділянки не перевищила своїх повноважень у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка відносилась до земель державної власності, а частиною 5 статті 51 Водного кодексу України (в чинній редакції на час прийняття оскаржуваного розпорядження) визначено, що орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації, оскільки Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 мала дозвіл Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області на спеціальне водокористування за № 10475 від 17.04.2009 року терміном дії до 03.04.2010 року, тому були відсутні підстави для проведення конкурсу.

Між тим, з такими висновками місцевого господарського суду апеляційний господарський суд не погоджується з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Відповідно до частини 1 пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції станом на день прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення договору оренди) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За змістом частини 1 статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 17 Земельного кодексу України - виконавчу владу в областях і районах здійснюють місцеві державні адміністрації, до повноважень яких віднесено розпорядження землями державної власності.

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження від 28.04.2009 року) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Київська та Севастопольська міські державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті (частина 5 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження від 28.04.2009 року).

За змістом постанови Верховної Ради України від 14.01.2000 року №1390 "Про Концепцію розвитку водного господарства України" водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості.

У користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми (частина 1 статті 51 Водного кодексу України).

Таким чином, поняття "водне господарство" та "рибне господарство" не є тотожними, Гайворонська районна державна адміністрація не мала повноважень передавати спірну земельну ділянку на території Червоненької сільської ради в оренду саме для ведення рибного господарства , адже такі повноваження відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України (у редакції станом на час прийняття розпорядження) належать Кіровоградській обласній державній адміністрації.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно зі статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

За таких обставин, враховуючи зазначені норми права, апеляційний господарський суд вважає, що приймаючи спірне розпорядження Гайворонська районна державна адміністрація перевищила свої повноваження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 11.09.2013 року по справі № 6-71цс13, постанові Вищого господарського суду України від 24.07.2014 року по справі № 912/1111/13.

Щодо доводів місцевого господарського суду про те, що законність та обґрунтованість прийнятого Гайворонською районною державною адміністрацією розпорядження № 164-р від 28.04.2009 року підтверджується рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 року у справі № 1170/2а-354/12, залишеного без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 року; обставини визнані судом у адміністративній справі № 1170/2а-354/12, встановлені відносно Гайворонської районної державної адміністрації приймаються без доказування на підставі частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 11.11.2014 року у справі №21-493а14, від 09.12.2014 року та від 17.06.2015 року, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Між тим, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним розпорядження голови Гайворонської районної державної адміністрації від 28.04.2009 року № 164-р "Про надання земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_2О." з таких підстав.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судовим рішенням Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 у справі Рисовський проти України, Європейський Суд зауважив, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Отож, державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п.53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), п.38).

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 року у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Тобто, самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання їх рішень недійсними , якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самої фізичної особи.

Із матеріалів справи вбачається, що за спірним розпорядженням Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку загальною площею 79, 01 га, в тому числі по угіддям: 56,81 га - під ставком, 14, 92 га - пасовищ, 4,72 га - сіножаті, 1,32 га - під господарськими шляхами і прогонами, 0,6 га - болота, 0,62 га - гідротехнічна споруда для рибогосподарських потреб. На підставі вказаного розпорядження укладений договір оренди строком на 15 років. Як на час прийняття спірного розпорядження та укладення договору оренди, так і в процесі оренди у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 наявний дозвіл на спеціальне водокористування, виданий уповноваженим органом. За час оренди спірної земельної ділянки (ставка) орендарем (відповідачем-2) виконувались роботи з реконструкції гідротехнічної споруди - дамби, сплачувалась орендна плата у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 78, а.с. 86).

При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив, що спірне розпорядження прийнято внаслідок протиправних дій Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2. Тобто, при набутті у оренду земельної ділянки Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 добросовісно вважала, що Гайворонська районна державна адміністрація при його прийнятті мала всі повноваження на передання зазначеної в розпорядженні земельної ділянки в оренду. Матеріалами справи підтверджується належне використання орендованої земельної ділянки Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати судову практику Європейського суду з прав людини у національному законодавстві як інструменту функціонування Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства України та погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним розпорядження голови Гайворонської районної державної адміністрації від 28.04.2009 року №164-р "Про надання земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_2О.".

Відповідно до пункту 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним розпорядження голови Гайворонської районної державної адміністрації від 28.04.2009 року №164-р "Про надання земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_2О." з інших підстав, ніж зазначено у рішенні місцевого господарського суду, однак це не є підставою для скасування рішення в силу приписів пункту 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України".

Підставою заявленої прокурором Гайворонського району вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26.03.2010 року є незаконність прийнятого Гайворонською районною державною адміністрацією розпорядження №164- р. від 28.04.09 року.

Враховуючи те, що господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог прокурора про визнання зазначеного розпорядження недійсним, позовні вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі оскаржуваного розпорядження, та позовні вимоги про зобов'язання ФОП ОСОБА_2 звільнити орендовану ним земельну ділянку також не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд відхиляє доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі та не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та, відповідно, для задоволення апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд відхиляє заяву Гайворонської районної державної адміністрації про застосування позовної давності (а.с. 89-91) в силу наступного.

Відповідно до положень статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність визначається як певний строк для звернення до суду за захистом порушеного права або інтересу. Загальна позовна давність згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України становить три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, а саме від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Відповідно до положень статті 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голови місцевих державних адміністрації видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

У той же час, голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (стаття 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Як наполягає прокурор про існування спірного розпорядження та договору стало відомо у квітні 2015 року під час перевірки стану законності у районі (а.с. 132-133), що підтверджується листом Відділу Держземагенства у Гайворонському районі Кіровоградської області від 20.04.2015 року (а.с. 14), згідно пояснень Кіровоградської обласної державної адміністрації про існування спірних розпорядження та договору стало відомо з позову прокурора, оскільки розпорядження голів райдержадміністрацій передаються без супровідних листів надати відомості щодо передачі Гайворонською районною державною адміністрацією розпорядження №164-р від 28.04.2009 року не вбачається можливим (а.с. 152-153).

Наявність доручення керівника апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації від 05.12.2014 року 01-18/2154/7, яким головам райдержадміністрацій було доручено починаючи з 2015 року забезпечити надання до організаційного відділу апарату облдержадміністрації сканованих електронних копій розпоряджень голів районних державних адміністрацій протягом 5 днів з дня їх прийняття, не свідчить про направлення сканованої копії спірного розпорядження прийнятого у 2009 році.

Доказів надсилання Гайворонською райдержадміністрацією та отримання Кіровоградською обласною державною адміністрацією спірного розпорядження відповідачем-1 не надано.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що позовну заяву Прокурором Гайворонського району було подано в межах трирічного строку позовної давності.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2015 року надано відстрочку сплати судового збору у сумі 4 019,40 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги відносяться на прокурора.

Враховуючи відсутність фінансування органів прокуратури на оплату судового збору, апеляційний господарський суд відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" вважає за необхідне звільнити Заступника прокурора Кіровоградської області від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2015 року у справі №912/2033/15.

Керуючись статтями статтею 8 Закону України "Про судовий збір", 49, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Звільнити Заступника прокурора Кіровоградської області від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2015 року у справі №912/2033/15.

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2015 року у справі №912/2033/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2015 року у справі №912/2033/15 залишити без змін.

Повна постанова складена 13.01.2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Л.П. Широбокова