Рішення

від 12.01.2016 по справі 909/1318/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 р. Справа № 909/1318/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, с. Микуличин, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78590

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 21 562 грн. 42 коп.

за участю:

від позивача: Кухарук Тарас Антонович - адвокат, (довіреність № 5/02-2-11 від 11.01.2016 року)

від відповідача: представник не з"явився

встановив: Микуличинська сільська рада Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (далі - позивач) звернулась до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 21 562, 42 грн.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно укладеного між сторонами у справі договору оренди землі від 02.08.07 та Угоди про внесення змін до Договору від 02.08.2007 року.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, відзив на позов не подав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. номер повідомлення 14048/15 від 25.12.15, вручено відповідачу ухвалу від 15.12.15, дата вручення 19.12.15).

На момент винесення судом рішення заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням положень ст.75 ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

02 серпня 2007 року між Микуличинською сільською радою (по договору -орендодавець/по справі - позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (по договору - орендар/по справі - відповідач ) укладено договір оренди землі терміном на один рік, який зареєстровано нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 1818-Д.

13 березня 2009 року між сторонами укладено Угоду про внесення змін до Договору від 02.08.2007 року, яким продовжено строк дії договору на 7 років (до 02.08.2017 року).

За умовами договору, копія якого знаходиться в матеріалах справи, орендодавцем (Микуличинською сільською радою) надано, а орендарем ( Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ), у свою чергу, - прийнято в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,25 га в с. Микуличин, уч. Лаз для будівництва та обслуговування лісопильного цеху.

Пунктами 4.1. та 4.4 Договору оренди землі із змінами сторони визначили, що орендна плата становить 14430 грн. на рік або щомісячно у розмірі 1 202 грн. 50 коп. не пізніше 30 числа наступного за звітним місяця.

Пунктом 8.1 Договору встановлено право орендодавця на своєчасне внесення орендної плати, а п. 8.4 договору встановлено обов"язок орендаря на своєчасну сплату орендної плати.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 прийняті на себе договірні зобов"язання виконувала неналежним чином, внаслідок чого станом на 01.07.2015 року згідно наявної в матеріалах справи Довідки Податкової інспекції №490/10/23-0/1187, допустило заборгованість по орендній платі на загальну суму 21 562 грн. 42 коп.

01 червня 2015 року позивач направив відповідачу претензійний лист №50 про сплату заборгованості по орендній платі, однак відповіді не отримав.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, якими на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою (ст.5 Закону України "Про оренду землі").

За умовами пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади; особи, яким надано повноваження щодо розпорядження землями, виступають орендодавцями у договорах оренди земельних ділянок відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду землі".

Статтями 13, 21, 24 та 25 цього Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до договору та вимог земельного законодавства. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також до договору оренди землі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Наведена правова норма кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належними та допустимими доказами доводи позивача не спростував.

За наведених обставин суд приходить до висновку про обгрунтованість позову та його задоволення.

Щодо судового збору, то слід зазначити наступне.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями) ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

У відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2015 р. становить 1218,00 грн.

В спірному випадку позовні вимоги майнового характеру. Предметом спору є борг в сумі 21 562 грн. 42 коп., отже сплаті підлягав судовий збір в сумі 1 218 грн. 00 коп.

З рахуванням наведеного та у відповідності до ст. 49 України судовий збір слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача в сумі 1218 грн. 00 коп..

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 13, 21, 24, 25 Закону України "Про оренду землі", п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст.509, 526, 599, 610, 612, 614, 629 Цивільного кодексу України, ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.4 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 32-34, 44, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 21 562 грн. 42 коп. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (с. Микуличин, м. Яремче, Івано-Франківська область, код 20568116) - 21 562 грн.42 коп. (двадцять одну тисячу п"ятсот шістдесят дві гривні сорок дві копійки) - заборгованості по орендній платі та 1218 грн.00 коп. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень) - судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.01.16

Суддя Фанда О. М.