Рішення

від 12.01.2016 по справі 910/30054/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2016Справа №910/30054/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бішофіт

до Товариства з обмеженою відповідальністю Бішофіт Україна

про стягнення 64 898,88 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Русан Р.В. - по дов. № б/н від 11.11.2015

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бішофіт про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Бішофіт Україна 64 898,88 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань згідно договору поставки № 77 від 20.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 порушено провадження у справі № 910/30054/15 та призначено її до розгляду на 15.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/30054/15 від 15.12.2015, у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 30.11.2015, розгляд справи був відкладений на 12.01.2016.

Позивач в судовому засіданні 12.01.2016 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому 11.01.2016 до відділу діловодства суду відзиві підтверджує наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 64 898,88 грн. та зазначає, що не зміг здійснити своєчасно оплату у зв'язку з відсутністю коштів.

Також у відзиві відповідач просить розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Відповідач в судове засідання 12.01.2016 не з'явився.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 12.01.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Бішофіт (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бішофіт Україна (покупець) було укладено договір поставки № 77 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність покупця) продукцію згідно видаткової накладної, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити поставлену продукцію.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманої продукції не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 64 898,88 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Дослідивши зміст договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.2. договору строк цього договору закінчується 31.08.2015.

Згідно зі ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до п. 2.1. договору продукція постачається згідно видаткових накладених, в яких зазначаються найменування (номенклатура) продукції, її кількість, ціна, одиниця виміру.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 245 424,47 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ РН-0000137 від 26.05.2015 на суму 108 000,00 грн.,

№ РН-0000138 від 27.05.2015 на суму 108 000,00 грн.,

№ РН-0000141 від 29.05.2015 на суму 232 200,00 грн.,

№ РН-0000142 від 28.05.2015 на суму 2 402,40 грн.,

№ РН-0000144 від 31.05.2015 на суму 25 600,00 грн.,

№ РН-0000143 від 02.06.2015 на суму 129 600,00 грн.,

№ ЛНА-000002 від 09.06.2015 на суму 30 000,00 грн.,

№ ЛНА-000003 від 09.06.2015 на суму 63 000,00 грн.,

№ ЛНА-000004 від 10.06.2015 на суму 29 537,00 грн.,

№ ЛНА-000005 від 11.06.2015 на суму 27 347,82 грн.,

№ РН-0000145 від 12.06.2015 на суму 19 940,53 грн.,

№ РН-0000147 від 15.06.2015 на суму 52 231,80 грн.,

№ РН-0000148 від 16.06.2015 на суму 123 085,80 грн.,

№ РН-0000149 від 16.06.2015 на суму 33 980,24 грн.,

№ РН-0000152 від 23.06.2015 на суму 9 890,00 грн.,

№ РН-0000158 від 01.07.2015 на суму 32 370,00 грн.,

№ РН-0000160 від 01.07.2015 на суму 21 600,00 грн.,

№ РН-0000161 від 01.07.2015 на суму 1 038,88 грн.,

№ РН-0000162 від 01.07.2015 на суму 12 000,00 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.2. договору визначено, що покупець сплачує продукцію не пізніше 14 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3.2.1. договору покупець зобов'язаний отримати продукцію та сплачувати за неї встановлену договором ціну.

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманої продукції у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків станом на 11.01.2016 складає 64 898,88 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 64 898,88 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бішофіт є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бішофіт Україна (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 21 літ. Г, код ЄДРПОУ 38557089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бішофіт (69065, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Дудикіна, 28, код ЄДРПОУ 36993892) 64 898 (шістдесят чотири тисячі вісімсот дев'яносто вісім) грн. 88 коп. основного боргу, 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 13.01.2016.

СуддяВ.В.Сівакова