Рішення

від 12.01.2016 по справі 910/28421/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2016Справа №910/28421/15 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом комунального автотранспортного підприємства № 273901

до товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-М"

про стягнення 138 296,10 грн.

Представники сторін:

від позивача: Постика М.В. - представник за довіреністю № б/н від 15.06.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального автотранспортного підприємства № 273901 до товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-М" про стягнення 138 296,10 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.05. 201 5 року між ним та відповідачем укладено договір №50 про надання послуг спеціальними машинами та механізмами.

На виконання умов договору позивачем надано послуги на загальну суму 147 305,95 грн.

Проте, відповідач частково здійснив оплату в розмірі 50 000,00 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 97 305,95 грн., пені в розмірі 29 022,71 грн., три проценти річних в розмірі 1 560,97 грн., 20% річних в розмірі 10 406,47 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.11.2015 року.

24.11.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.

У судове засідання 24.11.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.11.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 36134112.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.11.2015 року розгляд справи відкладено на 07.12.2015 року.

У судове засідання 07.12.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.11.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.12.2015 року розгляд справи відкладено на 12.01.2016 року.

В судове засідання 12.01.2016 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.11.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з повернутого конверта №01030 36196100 з направленням ухвали про відкладення розгляду справи від 24.11.2015 року, він повернувся в суд у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01004, м. Київ, вулиця Пушкінська, будинок 27, кімната 456, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 05.11.2015 у є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.05.2015 року між комунальним автотранспортним підприємством № 273901 (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль-М" (замовник) укладено договір №50 на надання послуг спеціальними машинами та механізмами.

Відповідно до п.1.1 договору предметом договору є надання замовнику послуг спеціальними машинами та механізмами, що належать виконавцю, під керуванням його працівників (у подальшому машинами ), пов'язаних з виконання робіт по ремонту і утриманню доріг міста Білгород-Дністровський та інших об'єктів замовника (далі - об'єкти);

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Вартість послуг визначається за тарифами виконавця, які зазначені у додатку №1 до цього договору і який є невід'ємною частиною цього договору.

Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.8.1 договору, термін дії договору встановлюється з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Виконавець, після отримання від замовника передоплати, що зазначена у п.3.1 цього договору, зобов'язаний негайно розпочати надання послуг замовнику, та завершити їх виконання у продовж погоджених термінів (п.2.1 договору).

Згідно з п.2.2 договору, виконавець надає послуги технічно справними машинами , які заправлені паливно-мастильними матеріалами. В разі відсутності палива у виконавця, заправку машин паливом проводить замовник.

Пробіг машин до замовника та у зворотньому напрямку оплачується замовником (п.2.4 договору).

Відповідно до п.2.7 договору, обсяг та вартість послуг визначається виконавцем в акті виконаних послуг на підставі подорожніх листів, умов договору, додатку №1, і який підписується сторонами.

На виконання умов договору між сторонами підписано та скріплено їх печатками акти наданих послуг, а саме:

- № 45 від 18.05.2015 року на суму 78 254,93 грн.;

- № 48 від 19.05.2015 року на суму 69 051,02 грн.

Тобто, позивачем надано послуги на загальну суму 147 305,95 грн.

Відповідно до п.3.3 договору, остаточний розрахунок за надані послуги замовник зобов'язаний провести упродовж 5 (п'яти) банківських днів з часу підписання акту виконаних послуг, що визначається з урахуванням умов, викладених у п.2.9 цього договору.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявної в матеріалах справи банківської виписки вбачається, що відповідачем 29.07.2015 року частково здійснена оплата в розмірі 50 000,00 грн. (з призначенням платежу оплата за послуги використання спецмашин згідно договору №40 від 15.05.2015р.).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в розмірі 97 305,95 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 29 022,71 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.1 договору замовник за даним договором несе наступну відповідальність: при невиконанні чи неналежному виконанні грошових зобов'язань, передбачених цим договором, замовник зобов'язаний сплатити за весь час прострочення штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо нарахування пені, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 29 022,71 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 560,97 грн. та 20% річних в розмірі 10 406,47 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що замовник за даним договором несе наступну відповідальність:

- у випадку порушення строків оплати, визначених цим договором, виконавець має право вимагати у замовника сплати 3 (три) проценти річних від простроченої суми;

- якщо замовник прострочив оплату товару (послугу), на прострочену суму нараховуються проценти у розмірі 20% (двадцять процентів) від несплаченої суми, відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України з моменту, коли послуги повинні бути сплачені, до дня його фактичної оплати.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 1 560,97 грн. та 20 % річних в розмірі 10 406,47 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-М" (01004, м. Київ, вулиця Пушкінська, будинок 27, кімната 456; ідентифікаційний код: 24593016) на користь комунального автотранспортного підприємства № 273901 (03680, м. Київ, вулиця Охтирська, будинок 8, ідентифікаційний код: 03359049) основний борг в розмірі 97 305 (дев'яносто сім тисяч триста п'ять) грн. 95 коп., пеню в розмірі 29 022 (двадцять дев'ять тисяч двадцять дві) грн. 71 коп. три проценти річних в розмірі 1 560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) грн. 97 коп., 20 % річних в розмірі 10 406 (десять тисяч чотириста шість) грн. 47 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 074 (дві тисячі сімдесят чотири) грн. 44 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 14.01.2016 року.

Суддя С.М.Мудрий