Рішення

від 12.01.2016 по справі 913/1187/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

12 січня 2016 року Справа № 913/1187/15

Провадження №30/913/1187/15

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Луганська виробничо-екологічна фірма "Зефир", м. Луганськ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 18145 грн. 30 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Голенко І.П.

Секретар судового засідання - помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 01.11.2015 б/н;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором на виконання робіт від 20.05.2014 № 14-7 в сумі 18145 грн. 30 коп., з яких основний борг - 9945 грн. 11 коп., 3% річних - 292 грн. 63 коп., пеня - 3560 грн. 35 коп, інфляційні втрати - 4347 грн. 21 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати виконаних робіт. Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеня.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Разом з тим, на виконання вимог ухвали суду позивачем надано розрахунок пені відповідно до приписів ст. 232 Господарського кодексу України, згідно із яким пеня складає 1800 грн. 07 коп. Проте, заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем не надано, тому розмір позовних вимог не змінився.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням відповідача, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

До канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання від 11.01.2016 б/н про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що строк дії дозволу на право переміщення осіб з зони проведення АТО уповноваженого представника відповідача сплинув 28.12.2015 та станом на дату подання цього клопотання було подана заява про надання нового дозволу.

Дане клопотання судом відхиляється за необґрунтованістю, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів того, що строк дії дозволу сплив, та доказів подання заяви на видачу нового дозволу.

Разом з тим, явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою та відповідач не був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи до 28.12.2015, враховуючи й те, що клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 18.12.2015 та б/н від 11.01.2016 подавалися до канцелярії суду нарочно.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представником відповідача подано клопотання б/н від 11.01.2016 про зменшення розміру штрафних санкцій в порядку ст. ст. 22, 83 Господарського процесуального кодексу України, яке долучено судом до матеріалів справи.

Проте, у суду відсутні правові підстави для розгляду вказаного клопотання, з огляду на те, що цей документ був одержаний канцелярією суду 13.01.2016 згідно із відповідною відміткою ккнцелярії суду, в той час як 12.01.2016 у судовому засіданні за результатами розгляду позовних вимог суд оголосив представнику позивача вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська виробничо-екологічна фірма «Зефир» (виконавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (замовник, відповідач) 20.05.2014 було укладено договір на виконання робіт № 14-7.

Предметом вказаного договору є правовідносини, за якими замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання робіт за темою: «Контроль за дотриманням нормативів гранично-допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел ВП "Трест "Антрацитуглестрой" ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" у 2014 році (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору оплата за виконані роботи здійснюється по факту виконання робіт на підставі акту здачі-приймання підписаними обома сторонами, строк відстрочення платежів 90 календарних днів.

Згідно із п. 3.1 договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами шляхом підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт.

Виконання позивачем своїх обов'язків за договором підтверджується підписаним сторонами договору без зауважень чи заперечень актом від 15.09.2014 на суму 9945 грн. 11 коп. (а.с. 51).

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань по договору за ним утворився борг на зазначену вище суму.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

В силу ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 854 якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем договірних зобов'язань на суму 9945 грн. 11 коп. (а.с. 51).

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення основного боргу в сумі 9945 грн. 11 коп. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно п. 4.2 договору за порушення строків виконання зобов'язань стягується пеня в розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочення.

Позивачем у позові здійснено розрахунок пені за період з 15.12.2014 по 08.12.2015 на суму 3560 грн. 35 коп.

На виконання вимог ухвали суду позивачем здійснено перерахунок пені відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за результатами якого зменшено розмір пені, проте заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем не надано. Отже, суд розглядає вимоги, що викладені у позовній заяві.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору передбачено тільки порядок нарахування пені - за кожний день прострочки та відсутнє застереження щодо незастосування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені

Термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобов'язання, визначається відповідно до умов п. 2.2 договору.

Позивачем неправильно нарахована пеня за період понад 6 місяців з огляду на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Дана норма підлягає застосуванню, оскільки умови п. 4.2 договору передбачають саме порядок нарахування пені , а не визначають іншого строку протягом якого нараховується пеня (Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.05.2010 по справі № 2/115).

Тому, обґрунтованим періодом нарахування пені є період з 15.12.2014 по 15.06.2015.

Таким чином, позовну вимогу про стягнення пені слід задовольнити частково в сумі 1810 грн. 01 коп. за вказаний обґрунтований період.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Так, заявлена позивачем вимога по стягненню 3% річних підлягає задоволенню повністю в сумі 292 грн. 63 коп. як обґрунтовано нарахована за період з 15.12.2014 по 08.12.2015.

Вимога позивача по стягненню з відповідача заявленої за позовною заявою суми інфляційних втрат у розмірі 4347 грн. 21 коп., нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, також задовольняється повністю за період з грудня 2014 року по жовтень 2015 року.

Відповідачем ніяким чином не спростовано позовні вимоги, доказів погашення заявлених до стягнення сум до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача слід стягнути борг в сумі 9945 грн. 11 коп., пеню в сумі 1810 грн. 01 коп., 3% річних в сумі 292 грн. 63 коп. та інфляційні втрати в сумі 4347 грн. 21 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судовий збір в сумі 1100 грн. 46 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Луганська виробничо-екологічна фірма "Зефир" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» про стягнення 18145 грн. 30 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» , м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр. Гвардійський, б. 30/1, код ЄДРПОУ 37713861, на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Луганська виробничо-екологічна фірма "Зефир", м. Луганськ, вул. Братів Палкіних, б. 45А, код ЄДРПОУ 21762205 (фактична адреса: м. Петропавлівська-Борщагівка Києво-Світошинського району Київської області, вул. Антонова, 6А), борг у сумі в сумі 9945 грн. 11 коп., пеню в сумі 1810 грн. 01 коп., 3% річних в сумі 292 грн. 63 коп., інфляційні втрати в сумі 4347 грн. 21 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1100 грн. 46 коп. Наказ видати позивачу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 14.01.2016.

Суддя І.П.Голенко

Надр. 3 прим.

1 - до справи

2-позивачу за адресою м. Петропавлівська-Борщагівка Києво-Світошинського району Київської області, вул. Антонова, 6А

3 - відповідача рекомендованим листом з повідомленням за адресою м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр. Гвардійський, 30/1