Рішення

від 13.01.2016 по справі 918/1397/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 січня 2016 р. Справа № 918/1397/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.С"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "ДУБНОРЕМБУД"

про стягнення за договором субпідряду в сумі 73 818,21 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 28.12.2012 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "С.П.А.С" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "ДУБНОРЕМБУД" (надалі-відповідач) про стягнення в сумі 878 495,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

21.05.2013 року між позивачем (субпідрядник) та відповідачем (генпідрядник) укладено договір субпідряду № 131 (надалі-договір), за умовами якого субпідрядник зобов'язався надати послуги з вогнезахисної обробки дерев'яних конструкцій.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що стверджується актами приймання виконаних будівельних робіт на довідками про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 91 675,20 грн.

Відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних робіт виконав не у повному обсязі, сплативши 33 282,31 грн., відтак за ним рахується заборгованість в розмірі 58 392,89 грн.

Крім того, позивач за неналежне виконання відповідачем зобов'язань нарахував 15 425,32 грн. пені.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. ст. 526, 837 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 15.12.2015 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 28.12.2015 року.

Ухвалою суду від 28.12.2015 року розгляд справи відкладено на 13.01.2016 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.05.2013 року між позивачем (субпідрядник) та відповідачем (генпідрядник) укладено договір субпідряду № 131 (надалі-договір), за умовами якого субпідрядник зобов'язався надати послуги з вогнезахисної обробки дерев'яних конструкцій (п. 1.1. договору).

Згідно з підп. 4.1. п. 4 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому випадку до виконання сторонами зобов'язань по договору.

Пунктом 2 договору, яким врегульовано права та обов'язки сторін, визначено, що субпідрядник зобов'язується виконати узгоджені види послуг своєчасно та у повному обсязі, а генпідрядник зобов'язаний забезпечити субпідрядника усією необхідною документацією для виконання узгоджених послуг інформацією, прийняти і оплатити надані субпідрядником за цим договором послуги.

Виконавець роботи, обумовлені договором, виконав у липні 2013 року, що підтверджується актами № 1, № 2 приймання виконаних будівельних робіт (форма Кб-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) на загальну суму 91 675,20 грн. (кожен на суму 45 837,60 грн.).

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Доказів того, що роботи виконані неякісно чи не у повному обсязі, суду не надано.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частинами 1, 2 ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

За п. 3 договору вартість послуг визначається відповідними додатками до договору. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок субпідрядника.

У силу вимог ч.ч. 1-3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За ч.ч. 1, 2 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

У силу вимог ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як вбачається з актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт, останні не містять дати їх підписання сторонами, лише місяць та рік - липень 2013 року, відтак слід застосовувати норми права, що регулюють порядок обрахунку строку, визначеного місяцями.

Відповідно до ч. 1 ст.ст. 251 та 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ст. 253 ЦК України, ч. 3 ст. 254 ЦК України ).

Таким чином, беручи до уваги наведені норми матеріального права, строк, що обчислюється місяцями, закінчується в останній день місяця, у даному випадку - 31.07.2013 року.

Судом встановлено, що відповідач здійснив часткові розрахунки на суму 33 282,31 грн., про що свідчить довідка Ат "Укрсиббанку" № 54-5/114-1748 від 05.01.2016 року, відтак його розмір заборгованості перед позивачем становить 58 392,89 грн.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 25.05.2015 року направив відповідачу претензію про сплату боргу в розмірі 58 392,89 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 1845.

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 58 392,89 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано 15 425,32 грн. пені.

Право позивача на нарахування пені визначене п. 5.2. договору, за яким за несвоєчасну оплату виконаних робіт, передбачених цим договором, генпідрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Як для нарахування пені, так і для перевірки правильності заявленої суми, необхідно визначитися із початковим днем проведення такого нарахування. У свою чергу, нарахування пені розпочинається з наступного дня, коли таке зобов'язання мало бути виконане, і закінчується через шість місяців з дня нарахування, якщо інше не передбачено договором.

Як вбачається з договору, останній не містить умови про строк проведення оплати за виконанні підрядні роботи. Позивачем 25.05.2015 року направлено відповідачу претензію про сплату боргу в розмірі 58 392,89 грн., яка мала бути виконана у семиденний строк від дня її пред'явлення (ч. 2 ст. 530 ЦК України). У свою чергу, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Доказів, з яких можна було б встановити дату отримання відповідачем претензції, в матеріалах справи немає.

Отже, визначити початковий день, з якого у позивача виникло право на нарахування пені, а відтак кінцевий (шестимісячний) строк її нарахування, з наданих первинних документів неможливо.

Якщо при вирішенні питання про порядок нарахування керуватися приписами ст.ст. 251-254 ЦК України, то пеню слід розраховувати з 01.08.2013 року і, відповідно, по 01.02.2014 року.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, останній проводить нарахування пені з 01.04.2015 року по 09.09.2015 року. Обраний період жодним чином не обґрунтований, з дня підписання актів та довідок минуло понад два роки (тобто наданий позивачем розрахунок пені вчинений поза межами строку її нарахування, визначеного чинним законодавством).

Таким чином, підстави для стягнення пені відсутні.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З наведеного вбачається, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором субпідряду. Факт наявності заборгованості відповідача підтверджено обставинами справи та наданими доказами на їх підтвердження. Натомість, відповідач доказів виконання зобов'язань за договором суду не надав.

Судом також встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством.

Так, за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити 1 218,00 грн. судового збору.

Згідно з платіжним дорученням № 3960 від 10.09.2015 року позивачем сплачено 1 827,00 грн. судового збору, що на 609,00 грн. більше від встановленого Законом України Про судовий збір розміру.

Відповідно до п. 1.ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Щодо судового збору в розмірі 1 218,00 грн., то відповідно до ст. 49 ГПК України він покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Дубнорембуд" (вул. Садова, № 51-А, м. Дубно, Рівненська область, 35600, код ЄДРПОУ 03332228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.А.С" (вул. Барона Штейнгеля, № 1Д, с. Городок, Рівненський район, Рівненська область, 35331, код ЄДРПОУ 37154467) 58 392,89 грн. основного боргу та 963,44 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних про стягнення 15 425,32 грн. пені відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 13.01.2016 року.

Суддя Андрійчук О.В.