Рішення

від 12.01.2016 по справі 922/6049/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2016 р.Справа № 922/6049/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного виробничого підприємства "Харківліфт-1", м. Харків до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва, м. Чугуїв про стягнення 1 128 108,36 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 30.11.2015 р.

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №386 від 21.05.2015 р.,

ОСОБА_3, довіреність №1073 від 04.11.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробниче підприємство "Харківліфт-1" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва (відповідача) про стягнення 1 496 788,37 грн. за договором підряду № 202 Л від 12.12.2008 р., з яких: основний борг в розмірі 779 779,08 грн., пеня в розмірі 215 261,75 грн., інфляційні втрати в розмірі 451 689,53 грн. та 3% річних в розмірі 50 057,90 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні та у заяві про зменшення розміру позовних вимог (вх.№279 від 06.01.2016 р.) повідомив суду про часткове погашення відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом (протягом листопада-грудня 2015 р.) основного боргу в розмірі 196 400,00 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 1 128 108,36 грн., з яких: основний борг в розмірі 583 379,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 497 926,79 грн. та 3% річних в розмірі 46 802,49 грн. Водночас у даній заяві позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 215 261,75 грн.

Проаналізувавши зміст поданої позивачем заяви, суд дійшов висновку про те, що дана заява за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог та відмовою від частини позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У пункті 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК України щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне прийняти відмову позивача від позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 215 261,75 грн. та припинити провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Водночас суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Таким чином, предметом позову є основний борг в розмірі 583 379,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 497 926,79 грн. та 3% річних в розмірі 46 802,49 грн., всього: 1 128 108,36 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 583 379,08 грн., інфляційних втрат в розмірі 497 926,79 грн. та 3% річних в розмірі 46 802,49 грн. визнає в повному обсязі.

У судовому засіданні 17.12.2015 р. було оголошено перерву до 01.12.2015 р., 24.12.2015 р. - до 12.01.2016 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2008 р. між позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) укладено договір підряду № 202 Л (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого замовник передає, а підрядник приймає на себе організацію та виконання робіт з часткового технічного обслуговування ліфтів (далі - обладнання) на об'єктах вказаних у Додатку №1 (Відомість об'єктів і об'ємів робіт).

За умовами п. 5.1. договору підрядник надає замовнику акт виконаних робіт до 20 числа поточного місяця.

Згідно з п.5.4. договору оплата виконаних підрядником робіт оплачується замовником на підставі підписаних актів приймання робіт протягом 10-ти днів наступного місяця.

Додатковими угодами №№1-10 до договору сторонами було скориговано об'єми виконання робіт по договору, їх вартість та подовжено термін його дії, а саме:

- Додатковою угодою до договору №1 від 28.08.2009 р. до договору визначено - кількість ліфтів 71 шт., вартість робіт - 24 455,00 грн. в місяць, термін дії договору подовжено до 31.12.2009 р.

- Додатковою угодою до договору №2 від 01.12.2009 р. до договору визначено - термін дії договору подовжено до 31.12.2010 р.

- Додатковою угодою до договору №3 від 28.07.2010 р. визначено, кількість ліфтів 74 шт., вартість робіт - 24 490,00 грн. в місяць, термін дії договору подовжено до 31.12.2011 р.

- Додатковою угодою №4 від 31.12.2010 р. до договору визначено - кількість ліфтів 75шт., вартість робіт - 25 940,00 грн. в місяць.

- Додатковою угодою №5 від 30.12.2011 р. до договору визначено - кількість ліфтів 75 шт., вартість робіт - 34 327,28 грн. в місяць, термін дії договору подовжено до 31.12.2012 р.

- Додатковою угодою №6 від 28.12.2012 р. до договору визначено - термін дії договору подовжено до 31.12.2012 р.

- Додатковою угодою №7 від 25.03.2013 р. до договору визначено - кількість ліфтів 75 шт., вартість робіт - 39 698,95грн. в місяць, внесено зміни до реквізитів сторін, термін дії договору подовжено до 31.12.2013 р.

- Додатковою угодою №8 від 01.11.2013 р. до договору визначено - термін дії договору подовжено до 31.12.2014 р.

- Додатковою угодою №9 від 14.10.2014 р. до договору визначено - термін дії договору подовжено до 31.12.2015 р.

- Додатковою угодою №10 від 30.07.2015 р. до договору визначено - кількість ліфтів зменшено до 51 шт., вартість робіт з 01.06.2015 р. - 29 592,00 грн. в місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином, на виконання договору у період з грудня 2012 р. по листопад 2015 р. включно передав відповідачеві підрядні роботи з технічного обслуговування пасажирських ліфтів на загальну суму 1 265 355,91 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані уповноваженими представниками сторін і скріпленими їх печатками копії актів приймання робіт з технічного обслуговування ліфтів.

Проте відповідач оплатив вартість робіт частково на загальну суму 681 976,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок та платіжних доручень.

При цьому представник відповідача у судовому засіданні визнав в повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 583 379,08 грн. (1 265 355,91 грн. - 681 976,83 грн. = 583 379,08 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином суд встановив, що на даний час у відповідача існує перед позивачем основний борг за договором в розмірі 583 379,08 грн. (1 265 355,91 грн. - 681 976,83 грн. = 583 379,08 грн.), який залишається не оплаченим.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладені обставини, приписи закону і те, що відповідач в повному обсязі визнав позовні вимоги, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором в розмірі 583 379,08 грн. є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 497 926,79 грн. та 3% річних в розмірі 46 802,49 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат в розмірі 497 926,79 грн. та 3% річних в розмірі 46 802,49 грн., суд вважає позовні вимоги в цій частині також правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 583 379,08 грн., інфляційних втрат в розмірі 497 926,79 грн. та 3% річних в розмірі 46 802,49 грн. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 215 261,75 грн. провадження у справі слід припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525-526, 530, 638, 837, 854 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 12, 32-35, 43, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва (63503, Харківська область, м. Чугуєв, вул. К. Лібкнехта, 57, код ЄДРПОУ 22647162, п/р 26001799973591 в ПАТ "Правекс-банк", МФО 380838, п/р 26008000134550 в філії AT "Укрексімбанк", МФО 351618) на користь Приватного виробничого підприємства "Харківліфт-1" (61012, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 28/19 "Д", код ЄДРПОУ 24487099, п/р 26007040080800 в AT „УкрСиббанк", МФО 351005) основний борг в розмірі 583 379,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 497 926,79 грн., 3% річних в розмірі 46 802,49 грн. та судовий збір в розмірі 19 867,63 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 215 261,75 грн. провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 13.01.2016 р.

Суддя ОСОБА_4