Рішення

від 14.01.2016 по справі 904/10177/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.01.16р. Справа № 904/10177/15

За позовом Приватнго виробничо-комерційного підприємства "Фірма "КУР`ЄР", м. Ніжин

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 62 916,10 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство Фірма Кур'єр звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 19 710,00 грн. - основного боргу , 43 206,10 грн. - пені за договором поставки № П01-2015 від 05.01.2015р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Позивач у судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідач в судові засідання свого представника не направив, відзив на позов та документи, витребувані судом не надав.

Суд вважає, що відповідач про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином на підставі наступного.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.(п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.)

Так, ухвалу про порушення провадження у справі № 904/10177/15 від 26.11.2015р. відповідач отримав 04.12.2015р., про що свідчить підпис на поштовому повідомленні № 5140009332884 відповідачу (а.с. 44).

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, з метою об'єктивного, повного та всебічного розгляду справи, дотримання рівності сторін та змагальності процесу, суд відкладав розгляд справи на 12.01.2016р.

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Отже, приймаючи до уваги, що відповідач знав про наявність в господарському суді справи, він не був позбавлений можливості після отримання ухвали про порушення провадження у справі з'ясувати як в телефонному режимі, так і на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень про стан розгляду справи та надати свої заперечення на позов та докази в їх обґрунтування.

Також в ухвалі про порушення провадження у справі від 26.11.2015р., яка була отримана відповідачем зазначено, що інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\.

Всупереч цьому, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами та не вжив заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 12.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2015р. між Приватним виробничо-комерційним підприємством Фірма Кур'єр (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець, відповідач) укладений договір поставки № П01-2015 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1. Договору постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця продукцію власного виробництва, а покупець зобов'язується прийняти та сплати товар на умовах даного договору.

Найменування товару: меблі (п. 2. Договору).

З метою отримання необхідного товару, покупець здійснює замовлення товару у письмовому вигляді та надсилає копію замовлення факсом. Покупець маж право відмовитися від замовлення лише до початку його виготовлення постачальником (п. 3. Договору).

Пунктом 5 Договору встановлено, що кількість поставленого товару визначається накладними, що оформлюються при відвантаженні товару покупцеві. Накладна з моменту підписання є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 6. Договору ціни на товари договірні, визначаються у накладних або рахунках-фактури, які є підставою для розрахунків між сторонами. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Даний договір набирає чинності з 05.01.2015р. і діє до 31.12.2016р. Даним договором скасовуються всі інші договори та домовленості стосовно поставок меблів між сторонами (п. 15 Договору).

У відповідності до п. 7. Договору покупець оплачує за товари для експозиції в торговому залі протягом двох днів з моменту їх реалізації, а за товари під замовлення передплата в розмірі 100% до моменту відвантаження товару.

Позивачем на оплату Відповідачу виставлено рахунки-фактури № 33 від 20.02.2015р. на суму 30 740,00 грн. та № 42 від 19.03.2015р. на суму 24 840,00 грн. (а.с. 47,48).

Незважаючи на не оплату Відповідачем рахунків-фактур, Позивач здійснив поставку товару без 100% передоплати вартості товару, тим самим виконавши взяті на себе зобов'язання за Договором поставки № П01-2015 від 05.01.2015р. в повному обсязі, та здійснив поставку товару на загальну суму 55 580,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 26 від 27.02.2015р. на суму 30 740,00 грн. та № 50 від 27.04.2015р. на суму 24 840,00 грн. (а.с. 30, 31), товар по видатковим накладним отриманий Відповідачем, що підтверджується підписом та відтиском печатки Відповідача.

02.03.2015р. сторонами підписано акт звірки розрахунків, яким узгоджено заборгованість у розмірі 43 050,00 грн. (а.с. 33).

05.05.2015р. відповідачем позивачу надано гарантійний лист, в якому відповідач зобов'язався сплатити суму боргу до 01.07.2015р (а.с. 32).

Позивачем 08.07.15р. на адресу відповідача направлено претензію від 06.07.2015р. з вимогою оплатити суму боргу (а.с. 34).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив.

Позивачем на адресу відповідача направлено лист № 12 від 03.08.2015р., в якому відповідача попереджалося про те, що у разі не оплати суми боргу позивач звернеться до суду (а.с. 40).

Як зазначає позивач, з врахуванням часткової оплати відповідачем за Договором, станом на 19.11.2015р. сума боргу відповідача перед позивачем складає 19 710,00 грн., що і стало підставою для звернення останнього з позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткове задоволення спору на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 55 580,00 грн.

Згідно банківських виписок, наданих позивачем підтверджено факт оплати відповідачем 15.05.2015р. - 9 840,00 грн. у рахунок оплати боргу по рахунку № 42 від 19.03.2015р.

Посилання позивача на оплату відповідачем 18.08.15р. - 2 000,00 грн., 28.08.15р. - 1 000,00 грн., 09.11.15р. - 4 500,00 грн., 10.11.15р. - 4 000,00 грн., 13.11.15р. - 2 000,00 грн. (згідно банківських виписок - а.с. 64-68) судом не приймаються, оскільки зазначені оплати здійснені відповідачем за оплату товару згідно рахунків-фактур за 2013-2014р.р., тобто до укладення спірного Договору .

З врахуванням викладеного, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки № П01-2015 від 05.01.2015р. складає 45 740,00 грн.

Однак, враховуючи, що позивач просить стягнути з відповідача 19 710,00 грн., суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума, заявлена позивачем в розмірі 19 710,00 грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 43 206,10 грн. за період 01.07.2015р. по 19.11.2015р.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до п. 7. Договору покупець оплачує за товари для експозиції в торговому залі протягом двох днів з моменту їх реалізації, а за товари під замовлення передплата в розмірі 100% до моменту відвантаження товару.

Відповідно до п. 14 Договору у разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі 1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Зважаючи на умови Договору та матеріали справи, суд приходить до висновку, що Договором не встановлено строк оплати товару.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної , яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.12р. № 01-06/928/1012).

Зазначений висновок також підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі № 9/252-10.

Як зазначено у п.1.7. постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання , судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару , якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Отже, зважаючи на викладене, обов'язок оплатити за отриманий товар у відповідача виник:

- по видатковій накладній № 26 від 27.02.2015р. на суму 30 740,00 грн. - 28.02.2015р.,

- по видатковій накладній № 50 від 27.04.2015р. на суму 24 840,00 грн. - 27.04.2015р.

Щодо визначення періоду нарахування пені суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується від першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконане.

У постанові пленуму ВГСУ від 23.05.2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної даності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано . Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч. 2 ст. 260 ЦК України).

Таким чином пеню слід нараховувати наступним чином:

- по видатковій накладній № 26 від 27.02.2015р. на суму 30 740,00 грн. з 28.02.2015р. по 28.08.2015р.,

- по видатковій накладній № 50 від 27.04.2015р. на суму 24 840,00 грн. з 27.04.2015р. по 14.05.2015р.

Щодо розміру пені.

Згідно ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за спірним Договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України .

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, до стягнення підлягає 16 195,52 грн. пені , з яких:

- по видатковій накладній № 26 від 27.02.2015р. на суму 30 740,00 грн. з 28.02.2015р. по 28.08.2015р. - 9 108,30 грн.,

- по видатковій накладній № 50 від 27.04.2015р. на суму 24 840,00 грн. з 28.04.2015р. по 14.05.2015р. - 694,16 грн., з 15.05.2015р. по 27.10.15р. на суму 15 000,00 грн. - 6 375, 37 грн.

В частині стягнення 27 008,58 грн. пені слід відмовити.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 5 000,00 грн .

Статтею 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Вищий господарський суд України у п. 6.5 постанови Пленуму від 21.02.2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України зазначає, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат , не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову . У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи .

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката , можуть братися до уваги, зокрема : встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката доводиться Договором про надання правових послуг від 02.03.2015р. укладеним між позивачем та адвокатом Литовченко Дмитром Миколайовичем (а.с. 36-37), свідоцтвом № 396 від 02.09.2008р. (а.с. 38), ордером серія АА № 126455 від 03.08.2015р. (а.с. 39), та довідкою адвоката Литовченко Д.М. про отримання ним від ПВКП Фірми Кур'єр авансу в розмірі 5 000,00 грн. (а.с.49).

Господарський суд зобов'язував позивача надати належні докази оплати ним адвокатських послу.

У заяві від 28.12.2015 позивач зазначає, що на підтвердження оплати адвокатських послуг ним суду була надана довідка адвоката про отримання авансу у розмірі 5 000,00 грн., яка підтверджує оплату адвокатських послуг.

Суд зазначає, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата стороною у справі підтверджується відповідними фінансовими документами .

Документальним підтвердженням понесення витрат є: банківська виписка з рахунку особи, що надає правову допомогу, із зазначенням оплати правової допомоги згідно договору та надходження суми від сторони по справі. Також таким документом також може бути прибутковий ордер (якщо оплата проводилась у готівковій формі) чи інший розрахунковий документ, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати стороною у справі товарів, робіт, послуг.

Довідка адвоката про отримання ним коштів за адвокатські послуги не є належним документом, оскільки не відповідає вимогам правил бухгалтерського обліку .

Зі свого боку позивач не надав жодного фінансового документу , який би підтвердив сплату ним адвокату 5 000,00 грн. за адвокатські послуги.

З огляду на викладене господарський суд вважає, що витрати позивача на оплату адвокатських послуг не підтверджені належними бухгалтерськими документами у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 19 710,00 грн. та 16 195,52 грн. пені.

Відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства Фірма Кур'єр (16600, м. Ніжин, вул. Корнійчука, буд. 5, код ЄДРПОУ 14236404) 19 710,00 грн . (дев'ятнадцять тисяч сімсот десять грн. 00 коп.) - основного боргу, 16 195,52 грн . (шістнадцять тисяч сто дев'яносто п'ять грн. 52 коп.) - пені, 1 042,65 (одна тисяча сорок дві грн. 65 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 15.01.2016р.

Суддя Н.Г. Назаренко