Рішення

від 12.01.2016 по справі 909/1272/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 р. Справа № 909/1272/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Садиба",

вул.С.Палія, 4, м.Коломия, Коломийський район,

Івано-Франківська область,78200;

до відповідача: ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2,

с.Нижній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область,78615;

про: стягнення заборгованості в сумі 78 244,90грн., з яких: 45 200,00грн. - основний борг, 3 248,20грн. - пеня, 26 170,80грн. - інфляційні втрати, 3 625,90грн. - 3% річних,

за участю:

від позивача: ОСОБА_3 - керівник, (витяг з ЄДРЮОФО-П №21404655 від 10.11.15р.);

від відповідача: представники не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Садиба", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, заборгованості в сумі 84 047,85грн., з яких: 45 200,00грн. - основний борг, 8 136,00грн. - пеня, 904,00грн. - штраф, 26 170,80грн. - інфляційні втрати, 3 637,05грн. - 3% річних.

Представник позивача, в судовому засіданні, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н (вх№310/16) від 12.01.16р., в якій просить суд, стягнути з відповідача 45 200,00грн. - основного боргу, 3 248,20грн. - пені, 26 170,80грн. - інфляційних втрат, 3 625,90грн. - 3% річних.

Судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову, при цьому, судом взято до уваги правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, п.3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., за змістом якого, в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. Будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги (зменшені), вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору №18 від 26.09.12р., на виконання умов якого, позивач передав у власність відповідача, по видатковій накладній № ТзО-0424 від 16.11.12р., товар (цемент М-500 т), на загальну суму 45 200,00грн.;

- невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 45 200,00грн.;

- звернення до відповідача з вимогою №5 від 01.10.15р., про погашення заборгованості, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- п.4.2. Договору, на підставі якого, відповідачу нараховано 3 248,20грн. - пені;

- приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої, відповідачу нараховано 26 170,80грн. - інфляційних втрат, 3 625,90грн. - 3% річних;

- норми ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав. Ухвали суду від 03.12.15р., від 17.12.15р., з відомостями про дату, час та місце розгляду справи, направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною позивачем у позовній заяві, свідоцтві про ДРФО-П Серія В02 №603336 та Спеціальному витягу з ЄДРЮО та ФО-П, наданому суду за електронним запитом №21544584 від 17.12.15р. - с.Нижній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область,78615.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.64, ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом даних норм права, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв"язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що відповідач, відповідно вимог чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Садиба" (Продавець/позивач) та ОСОБА_1 особою - підприємцем ОСОБА_2 (Покупець/відповідач) укладено Договір №18 від 26.09.12р.

Згідно п.1.1. Договору, Продавець зобов"язується в межах строку дії даного Договору продати (поставити) Покупцю товар (партію товару), а Покупець зобов"язується прийняти товар та своєчасно оплатити його на умовах даного Договору, згідно замовлення, виписаних розхідних накладних чи інших документів.

Предметом продажу за даним Договором є металопрокат, будівельні матеріали, супутні та інші товари і матеріали в асортименті. Детальний асортимент, кількість товару кожної партії, що постачає Продавець Покупцю, погоджується представниками сторін та остаточно визначається в накладних на відпуск товару, які є невід"ємною частиною цього Договору з моменту їх оформлення (п.п.1.2., 2.2.Договору).

Пунктом 3.1.Договору обумовлено, що Покупець зобов"язаний провести повний розрахунок за кожну окрему партію товару. згідно цін, які вказані у накладній та згідно однієї з умов оплати: Покупець сплачує за товар 100% попередньої оплати, відповідно до виставленого Продавцем рахунку за умови обов"язкового надходження суми попередньої оплати на банківський рахунок Продавця до моменту відпуску товару за накладною; Покупець оплачує товар на банківський рахунок Продавця не пізніше 100 календарних днів з моменту дати виписки накладної Продавця.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач передав у власність відповідача, по видатковій накладній № ТзО-0424 від 16.11.12р., товар (цемент М-500 т), на загальну суму 45 200,00грн.

Слід зазначити, що матеріали справи містять податкову накладну №29 від 16.11.12р. (а.с.45), в якій зазначено Продавця - ТОВ "Садиба" та Покупця - ФО-П ОСОБА_2, відображено Договір поставки №18 від 26.09.12р., обсяги постачання (база оподаткування) та загальну суму коштів, що підлягає сплаті - 45 200,00грн.

Проте, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов"язання, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 45 200,00грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №5 від 01.10.15р.(а.с.14-15), про погашення заборгованості. Проте, дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

Позивачем доведено перед судом, факт наявності у відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 45 200,00грн.

Станом на 12.01.16р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної суми боргу.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договір №18 від 26.09.12р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 45 200,00грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що Покупець за даним Договором несе відповідальність за прострочення термінів оплати за товар та повинен сплатити Продавцю пеню у розмірі 0,1% за кожний календарний день прострочення.

Проте, розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону).

Враховуючи вище зазначені правові норми та п.4.2. Договору, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 26.02.13р. по 26.08.13р., в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у вказаний період, в сумі 3 248,20грн., 3% річних за період з 26.02.13р. по 30.10.15р., в сумі 3 625,90грн., інфляційні втрати за період березень 2013р. - жовтень 2015р., в сумі 26 170,80грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 78 244,90грн., з яких: 45 200,00грн. - основний борг, 3 248,20грн. - пеня, 26 170,80грн. - інфляційні втрати, 3 625,90грн. - 3% річних, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 611, 614, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Садиба" до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 78 244,90грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2, с.Нижній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область,78615 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Садиба", вул.С.Палія, 4, м.Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200 (ідентифікаційний код 22194051) 45 200,00грн. (сорок п"ять тисяч двісті грн. 00коп.) - заборгованості, 3 248,20грн. (три тисячі двісті сорок вісім грн. 20коп.) - пені, 26 170,80грн. (двадцять шість тисяч сто сімдесят грн. 80коп.) - інфляційних втрат, 3 625,90грн. (три тисячі шістсот двадцять п"ять грн. 90коп.)- 3% річних, 1 218,00грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.01.16р.

Суддя С.Кобецька