Рішення

від 12.01.2016 по справі 910/28951/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2016Справа №910/28951/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НАТУРПРОДУКТИ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 16 933,38 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Клюк О.Д. (дов. б/н від 02.11.2015 р.);

Тарасенко О.В. (дов. б/н від 02.11.2015 р.);

від відповідача - ОСОБА_1;

ВСТАНОВИВ:

12.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю НАТУРПРОДУКТИ звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 16 933,38 грн., з яких сума основного боргу - 10 032,22 грн., 3 % річних - 245,90 грн., пеня - 4 297,69 грн. та інфляційні нарахування - 2 357,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем своїх зобов'язань, які випливають із договору поставки № 101 від 23.10.2014 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2015 порушено провадження по справі №910/28951/15, розгляд справи призначено на 26.11.2015.

25.11.2015 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові докази по справі.

У судовому засіданні 26.11.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.12.2015.

Письмовим відзивом від 04.12.2015 на позовну заяву фізична особи-підприємець ОСОБА_1 заперечив проти задоволення позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неотримання товару за видатковими накладними №РН-0001862 від 22.12.2014, № РН-0001863 від 22.12.2014, №РН-0001864 від 22.12.2014 та №РН-0000069 від 12.01.2015, про що, на його думку, свідчить відсутність печатки відповідача на зазначених видаткових накладних, у зв'язку з чим вказані накладні не відповідають чинному законодавству щодо первинних бухгалтерських документів і не можуть бути доказами того, що товар був ним отриманий. Крім того відповідач зазначив, що на його електронну адресу надійшов лист від комерційного директора ТОВ НАТУРПРОДУКТИ з актом звірки, в якому зазначені накладні на повернення товару від 26.01.2015 № ВН-0000008 на суму 4 826,66 грн. та №ВН-0000009 на суму 2 105,56 грн.

У судовому засіданні 08.12.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 24.12.2015.

23.12.2015 через загальний відділ господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

Представники позивача в судове засідання 12.01.2016 з'явились, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 12.01.2016 з'явився, проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні 12.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

23.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю НАТУРПРОДУКТИ (далі - постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець) було укладено договір поставки № 101, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в установлені договором строки продукти харчування (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 договору поставка товару здійснюється окремими партіями, згідно видаткових накладних. Положення договору розповсюджуються на всі поставки товару, здійснені в період його дії, незалежно від того, чи має накладна, згідно якої передано (поставлено) товар, посилання на договір. Сума договору складається з вартості товару, поставленого постачальником протягом строку дії договору.

За приписами п. 2.8 договору доставка товару до місця призначення здійснюється шляхом централізовано-кільцевих перевезень постачальником. Обов'язок постачальника щодо доставки товару вважається виконаним з моменту прибуття транспортного засобу до місця, вказаного у заявці, або готовності товару до відвантаження. Доказами цього є видаткова накладна чи виписані документи на відвантаження.

Відпуск товару здійснюється без довіреності, під підпис відповідальної особи, яка отримує товар на підставі видаткової накладної, засвідченої печаткою (штампом) покупця. При цьому відомості, які покупець має надати постачальнику згідно вимог ч. 3 п. 13 Інструкції Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей , затвердженої Наказом Мінфіну України від 16.05.1996 № 99, а саме про зразок печатки (штампу), якою матеріально-відповідальна особа, що буде приймати товар, засвідчуватиме на супровідних документах свій підпис про одержання товару, наводиться ним у додатку № 1 до договору за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства (п. 2.9 договору).

Згідно з п. 2.10 договору у разі особистого отримання товару суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, передача товару здійснюватиметься під підпис, завірений його круглою печаткою (при її наявності) або штампом.

Пунктами 2.13, 2.15 договору сторони погодили, що остаточна кількість, асортимент, ціна та вартість кожної окремої партії поставленого товару визначається у видатковій накладній постачальника, згідно якої товар був фактично переданий покупцю і яка є підставою для його оплати. Факт прийняття товару покупцем від постачальника, що підтверджується належно оформленими накладними, означає згоду покупця із ціною, кількістю та асортиментом поставленого товару. Приймання товару за кількістю та якістю проводиться згідно накладних та показників якості.

Постачальник надає покупцю: видаткову накладну, податкову накладну, документи, що засвідчують якість товару (якісне посвідчення, сертифікат тощо), інші документи, передбачені законодавством України для даного виду товару. Податкова накладна виписується постачальником на кожну партію товару або підсумкову накладну за місяць (п. п. 2.16, 2.17 договору).

Згідно з п. 3.2 договору покупець зобов'язаний оплатити товар в строк не пізніше 10 календарних днів від дня отримання товару шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.1 договору при простроченні строків виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором, покупець зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. Крім того покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню, нараховану за весь час прострочення виконання зобов'язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих зобов'язань (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу партії товарів на загальну суму 158 355,26 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0001360 від 26.10.2014, № РН-0001361 від 26.10.2014, № РН-0001362 від 26.10.2014, №РН-0001363 від 26.10.2014, №РН-0001364 від 26.10.2014, №РН-0001365 від 27.10.2014, №РН-000139 від 30.10.2014, №РН-0001390 від 30.10.2014, №РН-0001391 від 30.10.2014, №РН-0001392 від 30.10.2014, №РН-0001393 від 30.10.2014, №РН-0001394 від 30.10.2014, №РН-0001405 від 31.10.2014, №РН-0001406 від 31.10.2014, №РН-0001407 від 31.10.2014, №РН-0001416 від 03.11.2014, №РН-0001417 від 03.11.2014, №РН-0001418 від 03.11.2014, №РН-0001419 від 03.11.2014, №РН-0001427 від 03.11.2014, №РН-0001428 від 03.11.2014, №РН-0001429 від 03.11.2014, №РН-0001453 від 06.11.2014, №РН-0001454 від 06.11.2014, №РН-0001455 від 06.11.2014, №РН-0001456 від 06.11.2014, №РН-0001457 від 06.11.2014, №РН-0001458 від 06.11.2014, №РН-0001459 від 06.11.2014, №РН-0001460 від 06.11.2014, №РН-0001461 від 06.11.2014, №РН-0001462 від 06.11.2014, №РН-0001463 від 06.11.2014, №РН-0001493 від 10.11.2014, №РН-0001494 від 10.11.2014, №РН-0001495 від 10.11.2014, №РН-0001496 від 10.11.2014, №РН-0001497 від 10.11.2014, №РН-0001498 від 10.11.2014, №РН-0001526 від 13.11.2014, №РН-0001527 від 13.11.2014, №РН-0001529 від 13.11.2014, №РН-0001530 від 13.11.2014, №РН-0001557 від 17.11.2014, №РН-0001558 від 17.11.2014, №РН-0001559 від 17.11.2014, №РН-0001560 від 17.11.2014, №РН-0001561 від 17.11.2014, №РН-0001562 від 17.11.2014, №РН-0001563 від 17.11.2014, №РН-0001585 від 19.11.2014, №РН-0001586 від 19.11.2014, №РН-0001587 від 19.11.2014, №РН-0001588 від 19.11.2014, №РН-0001589 від 19.11.2014, №РН-0001590 від 19.11.2014, №РН-0001591 від 19.11.2014, №РН-0001592 від 19.11.2014, №РН-0001593 від 19.11.2014, №РН-0001620 від 24.11.2014, №РН-0001621 від 24.11.2014, №РН-0001622 від 24.11.2014, №РН-0001623 від 24.11.2014, №РН-0001624 від 24.11.2014, №РН-0001650 від 26.11.2014, №РН-0001651 від 26.11.2014, №РН-0001652 від 26.11.2014, №РН-0001653 від 26.11.2014, №РН-0001654 від 26.11.2014, №РН-0001655 від 26.11.2014, №РН-0001682 від 01.12.2014, №РН-0001683 від 01.12.2014, №РН-0001706 від 03.12.2014, №РН-0001707 від 03.12.2014, №РН-0001718 від 04.12.2014, №РН-0001719 від 04.12.2014, №РН-0001720 від 04.12.2014, №РН-0001733 від 06.12.2014, №РН-0001734 від 06.12.2014, №РН-0001755 від 09.12.2014, №РН-0001771 від 11.12.2014, №РН-0001774 від 11.12.2014, №РН-0001775 від 11.12.2014, №РН-0001776 від 11.12.2014, №РН-0001777 від 11.12.2014, №РН-0001778 від 11.12.2014, №РН-0001862 від 22.12.2014, №РН-0001863 від 22.12.2014, №РН-0001864 від 22.12.2014, №РН-0000069 від 12.01.2015, наявними в матеріалах справи.

Відповідач здійснив часткову оплату та повернув поставлений товар на загальну суму 148 323,04 грн., що підтверджується копіями накладних та корегування до податкових накладних на повернення товару, копіями прибуткових касових ордерів та банківськими виписками.

06.10.2015 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №02/10 від 02.10.2015 з вимогою погасити суму заборгованості протягом тижня, яка виникла під час виконання договору поставки № 101 від 23.10.2014, в сумі 10 032,22 грн. Відповідь на претензію не надходила.

Таким чином, оскільки поставлений позивачем товар відповідач в повному обсязі не оплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 16 933,38 грн., з яких сума основного боргу - 10 032,22 грн., 3% річних - 245,90 грн., пеня - 4 297,69 грн. та інфляційні нарахування - 2 357,57 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати одержаного за договором поставки № 101 від 23.10.2014 товару.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки обумовленого договором товару за вказаними вище видатковими накладними на загальну суму 158 355,26 грн., а також наявність заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 148 323,04 грн. (з урахуванням часткової оплати заборгованості та повернення товару).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансовий облік в Україні від 16.07.1999, зі змінами та доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підписана видаткова накладна є належним доказом отримання товару контрагентом (тобто - певної дії), а прийняття юридичною особою товару за видатковими накладними та часткова сплата свідчать про схвалення юридичною особою дій свого представника.

При цьому бланк видаткової накладної не затверджений жодним нормативно-правовим документом діючого законодавства України, внаслідок чого, бланк видаткової накладної може бути довільної форми.

Разом з тим, представник відповідача не заперечує, що між сторонами існували господарські відносини на підставі договору поставки №101 від 23.10.2014, проте заборгованість за спірними накладними не визнає, посилаючись на неотримання товару за видатковими накладними №РН-0001862 від 22.12.2014, № РН-0001863 від 22.12.2014, №РН-0001864 від 22.12.2014 та №РН-0000069 від 12.01.2015, про що, на його думку, свідчить відсутність печатки відповідача на зазначених видаткових накладних, у зв'язку з чим вказані накладні не відповідають чинному законодавству щодо первинних бухгалтерських документів і не можуть бути доказами того, що товар був ним отриманий

Згідно з п. 2.10 договору у разі особистого отримання товару суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, передача товару здійснюватиметься під підпис, завірений його круглою печаткою (при її наявності) або штампом.

Таким чином, умовами укладеного договору сторони узгодили, що підписання сторонами видаткової накладної, завіреної круглою печаткою (при її наявності) або штампом, засвідчує факт передачі товару від позивача до відповідача.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/70, затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яким встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до вказаного Положення, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами, зокрема, є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій. Розділом 2 вказаного Положення визначено поняття первинного документу та пунктом 2.4. визначені обов'язкові реквізити первинного документу, аналогічні тим, що передбачені у статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Пунктом 2.5 Положення встановлено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено поняття первинного документу та встановлені його обов'язкові реквізити, а саме: назва документа (форма); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином надані позивачем видаткові накладні №РН-0001862 від 22.12.2014, № РН-0001863 від 22.12.2014, №РН-0001864 від 22.12.2014 та №РН-0000069 від 12.01.2015 відповідають вимогам названих нормативних актів, тобто містять назву документу, дату, місце складання, зміст та обсяг господарської операції з поставки товару, а також підпис осіб, що брали участь у здійсненні господарської операції з передачі та отримання товару.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд також виходив з того, що факт існування договірних відносин між сторонами та отримання товарно-матеріальних цінностей на підставі укладеного договору поставки №101 від 23.10.2014 та їх подальша оплата або повернення відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, копіями накладних та корегування до податкових накладних на повернення товару, копіями прибуткових касових ордерів та банківськими виписками. Доказів укладення інших договорів з позивачем відповідачем суду не надано і таких доказів матеріали справи не містять.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що надані позивачем видаткові накладні відповідають, як вимогам чинного законодавства, так і умовам договору на підтвердження факту поставки та прийняття товару відповідачем.

При цьому є безпідставними доводи відповідача про те, що видаткові накладні №РН-0001862 від 22.12.2014, №РН-0001863 від 22.12.2014, №РН-0001864 від 22.12.2014 та №РН-0000069 від 12.01.2015 не є належними доказами на підтвердження отримання ним товару за договором, оскільки відсутність на них печатки відповідача, не позбавляє їх доказової сили в сукупності з іншими документами фінансової звітності, банківськими виписками тощо, які були надані позивачем та досліджені судом, та які підтверджують факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем. Наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних убачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 10 032,22 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо отримання на електронну адресу від комерційного директора ТОВ НАТУРПРОДУКТИ Казимирцева Дениса акту звірки, за яким 26.01.2015 згідно видаткових накладних №ВН-0000008 та №ВН-0000009 відповідачем було повернуто товар на загальну суму 6 932,22 грн. є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки відповідачем не доведено отримання вказаного електронного листа саме від позивача, як і не підтверджено належними та допустимими доказами повернення товару позивачу на вказану суму.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За прострочення оплати за кожною з вказаних вище накладних позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 4 297,69 грн., інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 2 357,57 грн. та 3% річних у розмірі 245,90 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1 договору при простроченні строків виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором, покупець зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. Крім того покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню, нараховану за весь час прострочення виконання зобов'язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З перевіреного судом наданого позивачем розрахунку суми пені вбачається, що ним було невірно визначено період нарахування пені на суму заборгованості. За розрахунками суду з відповідача належить стягнути на користь позивача суму пені в розмірі 2 595,92 грн., у зв'язку із чим дана вимога підлягає частковому задоволенню, в іншій частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 701,77 грн. слід відмовити.

Крім того з положень ст. 625 Цивільного кодексу України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур'єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних нарахувань у визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку, що розрахунок не є арифметично вірним, за розрахунком суду сума інфляційних втрат становить 3 820,26 грн. При цьому позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 2 357,57 грн. З урахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у меншому розмірі, ніж визначено законом, а суд самостійно не може вийти за межі позовних вимог (стаття 83 ГПК України), тому судом задовольняється вимога щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 2 357,57 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок не є арифметично вірним. За розрахунками суду з відповідача належить стягнути на користь позивача суму 3% річних в розмірі 149,47 грн., у зв'язку із чим дана вимога підлягає частковому задоволенню, в іншій частині позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 96,43 грн. слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з віднесенням на сторони згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02088, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НАТУРПРОДУКТИ (08350, Київська область, Бориспільський район, с. Глибоке, вул. Окружна, 25 Б, код 38942991) суму основної заборгованості у розмірі 10 032 (десять тисяч тридцять дві) грн. 22 коп., 2 595 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 92 коп. пені, 2 357 (дві тисячі триста п'ятдесят сім) грн. 57 коп. інфляційних нарахувань, 149 (сто сорок дев'ять) 47 коп. 3% річних та судовий збір в сумі 1 088 (одну тисячу вісімдесят вісім) грн. 66 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане - 14.01.2016

Суддя В.О. Демидов