Рішення

від 11.01.2016 по справі 910/29564/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2016Справа №910/29564/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Собі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДАВТОТРАК" про стягнення 35260,90 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Пуга Я.Г. (довіреність б/н від 01.12.2015);

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Собі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДАВТОТРАК" про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу з навантаженням №020113/1 від 02.01.2013 в розмірі 35260,90 грн., в т.ч. 21845,67 грн. основного боргу, 834,90 грн. 3% річних та 12580,33 грн. інфляційних втрат.

За результатом автоматизованого розподілу справ у Господарському суді міста Києва справу №910/29564/15 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 21.12.2015.

14.12.2015 від позивача через відділ діловодства суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи витребуваних ухвалою суду про порушення провадження у справі документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2015, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 11.01.2016.

24.12.2015 позивач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення до позовної заяви, в яких наголосив на тому, що станом на 31.12.2013 заборгованість відповідача перед позивачем склала 59667,30 грн., а в подальшому між сторонами був проведений взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 37821,63 грн., після чого заборгованість відповідача склала 21845,67 грн.

Представник позивача в засіданні господарського суду 11.01.2016 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.01.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

02.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Собі" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДАВТОТРАК" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу з навантаженням №020113/1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити будівельні матеріали, а саме - пісок річковий (надалі - товар), на умовах і в порядку, обумовлених цим договором (п. 1.1. договору).

За умовами п. 1.2. договору загальна кількість товару, яка підлягає продажу за даним договором визначається на підставі накладних.

Відповідно до п.п. 2.3.-2.5. договору ціна за 1 т. піску становить 20 грн., в т. ч. ПДВ, ціна навантаження 1 т. піску складає 5 грн., в т. ч. ПДВ, а загальна сума договору розраховується як вартість піску по всім накладним та актам наданих послуг.

Пунктом 2.8. договору сторони передбачили, що оплата за пісок і надані послуги здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури, накладної та акту наданих послуг не пізніше 3 днів з моменту отримання документів.

Згідно з п. 3.3. договору продавець зобов'язується надати покупцеві наступні документи: видаткову накладну; податкову накладну; рахунок-фактуру; сертифікат якості;радіаційний сертифікат; акт приймання-передачі наданих послуг.

Даний договір діє з моменту підписання до 31.12.2013, а в частині розрахунків за відвантажений товар та надані послуги - до повного погашення заборгованості покупцем (п. 6.2. договору).

В подальшому, 01.02.2013 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу з навантаженням №020113/1 від 02.01.2013 якою погодили викласти п. 2.4. договору в наступній редакції: Ціна навантаження 1 т. піску складає 4 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ .

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобов'язань по договору, в період з 31.01.2013 по 16.06.2013, Товариство з обмеженою відповідальністю "Собі" поставило, а уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДАВТОТРАК" прийняв узгоджений сторонами товар на загальну суму 75867,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання матеріальних цінностей, а також накладними за цей період, які підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

У свою чергу відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату поставленого товару в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 16200,00 грн., про що свідчить виписка по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Собі", яка наявна в матеріалах справи.

Крім того, позивачем здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 37821,63 грн., що підтверджується актом взаємозаліку однорідних вимог від 31.12.2013.

З урахуванням наведеного, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДАВТОТРАК" за поставлений товар складала 21845,67 грн.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є змішаним договором поставки та договором про надання послуг, а спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, в частині оплати за товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем узгодженого товару відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 21845,67 грн.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 834,90 грн. за період з 12.08.2014 по 18.11.2015 та 12580,33 грн. інфляційних втрат за період з 13.08.2014 по 18.11.2015.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд зазначає, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, в сумі 833,13 грн. (21845,67 грн. х 3/100/365х464 (з 12.08.2014 по 18.11.2015) = 833,13 грн.), оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Собі" невірно визначено кількість днів прострочення.

Разом з тим, за результатом наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає що він також є невірним, однак, здійснення його перерахунку судом фактично призведе до виходу за межі позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотання в порядку, передбаченому вищевказаною нормою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Собі" до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не заявлено, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає 12580,33 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДАВТОТРАК" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 56; ідентифікаційний код 38419256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Собі" (04176, м. Київ, вулиця Електриків, будинок 4; ідентифікаційний код 16476986) 21845 (двадцять одну тисячу вісімсот сорок п'ять) грн. 67 коп. основного боргу, 833 (вісімсот тридцять три) грн. 13 коп. 3% річних, 12580 (дванадцять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 33 коп. інфляційних втрат та 1217 (одну тисячу двісті сімнадцять) грн. 94 коп. судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.01.16

Суддя О.А. Грєхова