Рішення

від 12.01.2016 по справі 910/28709/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.01.2016Справа №910/28709/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участі секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/28709/15

за позовом державного підприємства Український науково-дослідний інститут вагонобудування , м. Кременчук,

до публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит , м. Київ,

про стягнення 604 648,11 грн.,

без участі представників сторін, у зв'язку з їх неявкою.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Український науково-дослідний інститут вагонобудування (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (далі - Банк) про зобов'язання Банку перерахувати грошові кошти у сумі 604 648,11 грн. на поточний рахунок позивача (р/р 26002060073768 в ПГРУ ПАТ КБ Приватбанк , МФО 331401, ідентифікаційний код 00388168), відповідно до умов договору на розрахунково-касове обслуговування від 24.09.2007 № 36483-07 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 порушено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 15.12.2015.

08.12.2015 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 12.11.2015.

Представник позивача у судовому засіданні подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 розгляд справи відкладено на 12.01.2016, у зв'язку з неявкою представників відповідача; продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

28.12.2015 позивач подав суду заяву, в якій просив суд про таке: винести ухвалу про припинення провадження у справі, оскільки відповідач є неналежним; винести ухвалу про повернення судового збору, сплаченого позивачем, що підтверджується платіжним дорученням від 07.10.2015 № 1474 на суму 9 069,72 грн.

Відповідно до частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Вказаний перелік є вичерпним.

Позивач не вказав конкретного пункту частини першої статті 80 ГПК України на підставі якого має бути припинено провадження у даній справі.

Разом з тим, посилання Підприємства на відкликання банківської ліцензії відповідача і початок процедури ліквідації Банку не є підставою для припинення провадження у розумінні статті 80 ГПК України.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача в частині припинення провадження у справі.

Що ж до вимоги про повернення судового збору, то слід зазначити таке.

Відповідно до статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Позивач не надав доказів наявності підстав для повернення судового збору у розумінні статті 7 Закону України Про судовий збір .

Враховуючи вищевикладене, суд визнав заяву необґрунтованою, а судовий збір таким, що не підлягає поверненню.

Представники сторін у судове засідання 12.01.2016 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду відповідач не виконав, відзив на позов не подав.

Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал і рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.09.2007 Банком і Підприємством (клієнт) укладено Договір, за умовами якого:

- Банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26003012037980 і (або) поточний (поточні) рахунок (и) в іноземній валюті: № 26009036483980 та зобов'язується здійснювати його розрахункове-касове обслуговування, клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку згідно тарифів Банку в порядку і на умовах, визначених Договором (пункт 1.1 Договору);

- Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами (пункт 2.1 Договору);

- списання Банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 2.2 Договору);

- Банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунку чинним законодавством України та банківськими правилами (підпункт 3.3.2 пункту 3.3 Договору);

- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 5.1 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку (пункт 8.1 Договору).

Сторонами також укладалися додаткові угоди до Договору, якими були внесені зміни, зокрема, щодо тарифів Банку.

Частинами першою-третьою статті 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з частиною статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

03.02.2015 Підприємство подало Банку на виконання платіжні доручення (№ 138 на суму 7 268,02 грн.; № 139 на суму 5 167,05 грн.; № 140 на суму 10 733,79 грн.; № 141 на суму 44 117,09 грн.; № 142 на суму 4 723,20 грн.), які відповідач не виконав та грошові кошти з рахунку отримувачам, які були визначені позивачем, не перерахував.

Крім того, позивач звертався до відповідача з листом і претензією (від 14.04.2015 № 05-09/26 та від 12.05.2015 № 05-09/35), які залишені Банком без належного реагування.

Також, позивач звернувся до Національного банку України (далі - НБУ) із заявою від 02.09.2015 № 05-09/62 про вжиття заходів реагування про порушення банківського законодавства відповідачем.

НБУ надіслало Підприємству лист від 30.09.2015 № 20-06007/71324, в якому повідомив про запровадження тимчасової адміністрації у Банку та запропонував звернутися безпосередньо до уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивач подав суду виписку з банківського рахунку, з якої вбачається, що станом на 26.03.2015 залишок грошових коштів складає 604 678,11 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 1.30, 1.35 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача; розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктами 8.2, 8.3 статті 8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

За приписами пункту 21.1 статті 21 та статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. Ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням.

Відповідно до пунктів 22.4, 22.7, 22.9 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. У разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Статтею 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Разом з тим, судом встановлено, що на виконання постанови правління НБУ від 17.09.2015 № 612 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит до категорії неплатоспроможних , керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 12 та статтею 34 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон) рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 № 171 у Банку з 18.09.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію до 17.12.2015 (включно).

Відповідно до постанови Правління НБУ від 17.12.2015 № 898 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 18.12.2015 № 230, Про початок процедури ліквідації АТ Банк Фінанси та кредит та делегування повноважень ліквідатора банку .

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора відповідача, визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону, заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 на два роки з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно.

Статтею 1 Закону встановлено, що його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно з пунктом 5 4 статті 2 Закону кредитор - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань

Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Частинами, першою, другою, четвертою та п'яткою статті 45 Закону передбачено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті Урядовий кур'єр або Голос України не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Таким чином, після запровадження у Банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 Закону та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 25.03.2015 зі справи № 910/9232/14.

Частинами першою та другою статті 111 28 ГПК України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Підприємство є кредитором Банку у розумінні Закону та може звернутися з відповідними вимогами до відповідача в процесі ліквідації Банку.

Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання перерахувати грошові кошти не підлягають задоволенню.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Позивач не надав суду доказів у розумінні статті 32 ГПК України, які б підтверджували наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене у позові слід відмовити.

При цьому, суд роз'яснює позивачу про право (необхідність) заявити Фонду про свої вимоги до Банку на суму, яка наявна на банківському рахунку.

Відповідно до частини другої статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджено те, що Банк: ухилявся від виконання умов Договору; платіжні вимоги не виконував; не надавав відповіді на листи та претензії Підприємства; про свою неплатоспроможність та необхідність звернення до Фонду Підприємство не повідомив.

Отже, за приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи на покладаються на відповідача, як на особу внаслідок неправильних дій якої виник даний спір.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код: 09807856) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь державного підприємства Український науково-дослідний інститут вагонобудування (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І.Приходька, 33; ідентифікаційний код: 00388168) 9 069 (дев'ять тисяч шістдесят дев'ять) грн. 72 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 14.01.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук