Рішення

від 12.01.2016 по справі 910/28675/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.01.2016Справа №910/28675/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н. , розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/28675/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КрАЗ Лізинг , м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Делюкс-Білдинг , м. Київ,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю представників:

позивача - Бевза А.С. (довіреність від 22.10.2015 № б/н);

відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КрАЗ Лізинг (далі - ТОВ КрАЗ Лізинг ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Делюкс-Білдинг (далі - ТОВ Делюкс-Білдинг ) про витребування майна, а саме вантажного автомобіля самоскида Mercedes Benz Actros 4140 К, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_2, № двигуна НОМЕР_3, що перебуває в незаконному володінні відповідача та передачу його в розпорядження позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28675/15 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2015.

19.11.2015 позивач подав суду клопотання про долучення витребуваних ухвалою суду документів.

Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2015 подав заяву про уточнення позовних вимог, а саме підстав позову, та клопотання про продовження строку розгляду спору.

Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 розгляд справи було відкладено на 12.01.2016; продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

18.12.2015 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надсилання на адресу відповідача заяви про уточнення підстав позову від 17.12.2015 № б/н.

Представник позивача у судовому засіданні 12.01.2016 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду не виконали, відзив на позовну заяву не подали.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал.

До матеріалів справи долучено конверти з ухвалами суду, які повернуті з адреси відповідача з відмітками пошти за закінченням встановленого строку зберігання та інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення - адресат відсутній .

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.01.2016 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).

У судовому засіданні 12.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

09.09.2013 ТОВ КрАЗ Лізинг (лизингодавець) та ТОВ Делюкс-Білдинг (лізингоодержувач) було укладено договір № 015/13 ОЛ ЮО АВ оперативного лізингу (далі - Договір), за умовами якого:

- предметом Договору є надання лізингодавцем у платне користування (оперативний лізинг) лізингоодержувачу предмету лізингу: Mercedes Benz Actros 4140 К, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_2, № двигуна НОМЕР_3, на визначений Договором строк, за встановлену позивачем лізингодавцем плату (лізингові платежі) (пункт 1.1 Договору);

- протягом дії Договору предмет лізингу є власністю лізингодавця (пункт 1.2 Договору);

- строк, на який предмет лізингу передається у оперативний лізинг, становить 31 місяць з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу (пункт 2.1 Договору);

- лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві лізингові платежі відповідно щомісячно до 05 (п'ятого) числа за поточний місяць (пункт 3.1 Договору);

- у випадку дострокового припинення Договору лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцеві предмет лізингу в робочому непошкодженому стані з врахуванням нормативного зносу (пункт 4.9 Договору);

- Договір може бути достроково розірваний (припинений) за згодою сторін, або лізингодавцем у односторонньому порядку відповідно до пункту 16.2 Договору (пункт 16.1 Договору);

- лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір у випадках, коли лізингоодержувач, зокрема: порушив пункт 3.1 Договору; не сплачує лізингові платежі протягом тридцяти календарних днів з дня настання строку платежу (підпункти 16.2.2 та 16.2.3 пункту 16.2 Договору);

- у випадку розірвання Договору в односторонньому порядку з ініціативи лізингодавця, Договір вважається розірваним, якщо лізингодавець письмово повідомив лізингоодержувача про свої наміри не раніше ніж за десять календарних днів та вказав причини розірвання Договору, безспірно або за згодою сторін вилучив у лізингоодержувача предмет Договору (пункт 16.3 Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 18.1 Договору).

Сторонами були укладені договір від 25.12.2013 № 1 про внесення змін до Договору та договір від 05.05.2014 № 2 про внесення змін до Договору, якими, зокрема, сторони погодили графіки та суму лізингових платежів.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором ОСОБА_2, який діяв на підставі статуту, та від відповідача -директором ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частинами першою та другою статті 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Оперативний лізинг (оренда) - це господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою) (стаття 14 Податкового кодексу України).

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором оперативного лізингу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

10.09.2013 позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу від 10.09.2013 № 071/13.

ТОВ Делюкс-Білдинг неналежним чином виконувало умови Договору, а саме несвоєчасно та не у повному обсязі перераховувало лізингові платежі, внаслідок чого, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 05.05.2014 склала 145 161,83 грн.

Сторонами було оформлено та підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період 2014, в якому ТОВ Делюкс-Білдинг підтвердило наявність боргу.

Позивач зазначає, що на момент звернення до суду заборгованість відповідача за Договором складає 541 713,83 грн.; доказів протилежного ТОВ Делюкс-Білдинг суду не подало.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою припинити порушення умов Договору та виконати взяті на себе фінансові зобов'язання шляхом надсилання відповідних листів та претензій (від 24.06.2014 № 285; від 07.08.2014 № 438; від 12.08.2014 № 442; від 08.10.2014 № 542; від 23.12.2014 № 661; від 11.06.2015 № 286; від 15.07.2015 № 334).

Відповідач залишив звернення позивача без відповіді та належного реагування; умови Договору не виконав та заборгованість не погасив.

Разом з тим, 27.07.2015 позивач надіслав відповідачу письмове повідомлення про дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку (лист від 27.07.2015 № 365) та припис про зобов'язання ТОВ Делюкс-Білдинг припинити експлуатацію предмету лізингу та безспірно передати його ТОВ КрАЗ Лізинг 05.08.2015 о 12:00 - 13:00 за адресою: м. Бровари, Київська область, вул. Щолківська, 37 (від 27.07.2015 № 359).

Факт надсилання вказаного листа та припису на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист від 28.07.2015, копія якого долучена до матеріалів справи.

ТОВ Делюкс-Білдинг за вказаною адресою предмет лізингу не передало і жодним чином не відреагувало.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, Договір достроково розірвано з 05.08.2015.

Позивач документально підтвердив право власності на предмет лізингу, а саме вантажного автомобіля самоскида Mercedes Benz Actros 4140 К, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_2, № двигуна НОМЕР_3.

Так, до матеріалів справи долучено копію Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частинами першою та другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями частин першої та другої статті 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

При вирішенні спорів про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідно до статей 387, 388 ЦК необхідно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав його у володіння, за наявності на це згоди законного розпорядника зазначеного майна (постанова Верховного Суду України від 28.03.2011 зі справи №3-17гс11).

Матеріалами справи підтверджено, що спірне майно було передано позивачем відповідачу у оперативний лізинг за актом приймання-передачі предмету лізингу від 10.09.2013 № 071/13, тому факт вибуття спірного майна з володіння позивача (власника) сторонами не заперечується.

Як на підставу неправомірного користування спірним майном позивач вказує на те, що відповідачем неналежним чином було виконано умови Договору в частині сплати лізингових платежів, внаслідок чого, Договір достроково розірвано, що свідчить про відсутність правових підстав для користування відповідачем спірним майном, тобто необхідність його повернення позивачу як законному власнику.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - Постанова № 7) якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, яка носить майновий характер, проте судовий збір сплачено у сумі - 1 378 грн.

Вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння має майновий характер і підлягає сплаті за подання позовної вимоги саме майнового характеру, з огляду на таке.

Пунктом 2.2. пункту 2 Постанови № 7 визначено, що статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (далі - Закону).

Позивач просить витребувати у відповідача майно, а саме вантажний автомобіль самоскид Mercedes Benz Actros 4140 К, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_2, № двигуна НОМЕР_3, вартість якого складає 650 000 грн. з ПДВ, відповідно до інформації розміщеної на інтернет-сторінці http://krazlizing.com.ua/prodazh-vzhivano-texnki.html сайту ТОВ КрАЗ Лізинг (роздруківка вказаної сторінки долучена до матеріалів справи).

Частиною першою статті 4 Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України від 28.12.2014 №80-VIIІ Про Державний бюджет України на 2015 рік з 01.01.2015 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1 218 грн.

Позивачем не доплачено судовий збір у сумі 8 372 грн. (9 750 грн. (1,5% від 650 000 грн.) - 1 378 грн.), а тому вказана сума підлягає стягненню в доход державного бюджету України.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю Делюкс-Білдинг (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-А; ідентифікаційний код: 34288914) вантажний автомобіль самоскид Mercedes Benz Actros 4140 К, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_2, № двигуна НОМЕР_3, шляхом передачі його в розпорядження товариству з обмеженою відповідальністю КрАЗ Лізинг (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 11-Б; ідентифікаційний код: 34979070).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Делюкс-Білдинг (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-А; ідентифікаційний код: 34288914) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю КрАЗ Лізинг (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 11-Б; ідентифікаційний код: 34979070) 9 750 (дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. судового збору.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю КрАЗ Лізинг (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 11-Б; ідентифікаційний код: 34979070) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, до державного бюджету України 8 372 (вісім тисяч триста сімдесят дві) грн. судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 15.01.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук