Рішення

від 12.01.2016 по справі 914/4316/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2016р. Справа№ 914/4316/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ГалІО , м. Львів

до відповідача: Державного підприємства інженерний центр ТЕХНО-РЕСУРС , м. Львів

про: стягнення 13 095,60 грн. заборгованості за Договором підряду № 21/11/12/15 від 20.12.2012 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Зусько І.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №471 від 23.12.2015 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 11.01.2016 р.)

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 12.01.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГалІО до Державного підприємства інженерний центр ТЕХНО-РЕСУРС про стягнення 13 095,60 грн. заборгованості за Договором підряду № 21/11/12/15 від 20.12.2012 року.

Ухвалою суду від 21.12.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 12.01.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору підряду № 21/11/12/15 від 20.12.2012 року в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Представник позивача в судове засідання з'явився, подав через канцелярію суду клопотання вх.№859/16 про долучення до справи документів, а також клопотання вх.№857/16 про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження бюджетного фінансування в 2012 році за програмою Облаштування багатоквартирних будинків сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії , позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві, а також поданому 12.01.2016 р. через канцелярію суду поясненні вх.№856/16. Зокрема, представник позивача зазначив, що відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати; відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченого Договором.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив повністю з підстав, наведених у поданому 12.01.2016 р. відзиві вх.№822/16 на позовну заяву. Зазначив, що на 2012 рік Державному підприємству інженерний центр ТЕХНО-РЕСУРС були затверджені кошторисні призначення по загальному фонду державного бюджету КЕКВ 2410 в сумі 2280000,00 грн., згідно з яких 27 грудня 2012 року були взяті на облік та зареєстровані в управлінні бюджетні зобов'язання в сумі 353486,90 грн. та бюджетні фінансові зобов'язання в сумі 353486,90 грн. Вказані суми бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань 31.12.2012 року були неправомірно зняті з обліку Управління ДКЗУ у Франківському районі м. Львова, посилаючись на вимоги п.2.13 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за №419/20732, згідно яких не погашені в кінці бюджетного періоду бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів, бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання одержувачів бюджетних коштів знімаються з обліку органами Казначейства. Оскільки строк дії договору був встановлений до 31.12.2012 року, то Державним підприємством інженерний центр ТЕХНО-РЕСУРС відповідно до умов договору №Д-7/3116-2012 було вчасно виконано свої зобов'язання, та надано відповідні документи до регіональних відділень Державної казначейської служби на проведення платежів, проте суми бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань були зняті з обліку, та відповідно кошти за виконані роботи сплачені не були не з вини відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

20.12.2012р. між Державним підприємством ТЕХНО-РЕСУРС (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГалІО (Підрядник) укладено договір підряду №21/11/12/15 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого Підрядник взяв на себе зобов'язання своїми силами і засобами за рахунок Замовника розробити проектну документацію (Роботи), зазначені в п. 1.2 договору відповідно до Завдання на проектування (Додаток №3), а Замовник зобов'язався прийняти результати цих робіт та оплатити їх.

Згідно з п. 1.2 Договору предметом проектно-кошторисної документації є реконструкція з облаштуванням багатоквартирного будинку сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії за адресою вул. ОСОБА_3, 6 у м. Львові.

Пунктом 3.1. Договору встановлено терміни виконання робіт - 20 робочих днів з моменту підписання даного договору, отримання затвердженого завдання на проектування, здійснення попередньої оплати згідно п. 2.2.1 договору та видачі інших вихідних даних (технічних умов) Замовником.

Відповідно до положень п. 4.1 договору, після закінчення виконання робіт, позивач передає відповідачу проектно-кошторисну документацію за накладною і акт здачі-приймання виконаних робіт.

У п. 2.1 договору сторони узгодили, що вартість робіт згідно з протоколом погодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору) становить 13095,60 грн. (тринадцять тисяч дев'яносто п'ять гривень 60 коп.) у тому числі ПДВ 2182 грн. 60 коп.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що Замовник проводить розрахунки з Підрядником протягом 15-ти (п'ятнадцяти) банківських днів - тільки після отримання коштів Замовником на власний рахунок від Казначейства та підписання актів прийому-передачі виконаних робіт з Підрядником, якщо інше не буде обумовлено сторонами додатково.

24.12.2012р. між сторонами підписано акт виконаних робіт на суму 13095,60грн.

Всупереч взятим на себе зобов'язанням за Договором відповідач не оплатив вартість виконаних позивачем робіт.

В порядку досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами оплатити виконані роботи (листи №049 від 04.02.2013 р., №078 від 25.02.2013 р., №100 від 11.03.2013 р., №223 від 12.06.2013 р., №521 від 09.12.2013 р.). Вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, зазначивши про відсутність необхідних коштів для оплати.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі Договору підряду №21/11/12/15 від 20.12.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.1.1. Договору позивач зобов'язався виконати всі передбачені замовленням роботи, а відповідач - прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ст. 853 ЦК України).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом здачі-приймання робіт від 24.12.2012р. на загальну суму 13095,60 грн., та не заперечується відповідачем.

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в акті не зазначено. Відтак, відповідач підписуючи акт здачі-приймання робіт від 24.12.2012р. погодився із об'ємом та вартістю робіт виконаних позивачем.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на те, що на 2012 рік Державному підприємству інженерний центр ТЕХНО-РЕСУРС були затверджені кошторисні призначення по загальному фонду державного бюджету КЕКВ 2410 в сумі 2280000,00 грн., згідно з яких 27 грудня 2012 року були взяті на облік та зареєстровані в управлінні бюджетні зобов'язання в сумі 353486,90 грн. та бюджетні фінансові зобов'язання в сумі 353486,90 грн. Однак, як вказує відповідач, вказані суми бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань 31.12.2012 року були неправомірно зняті з обліку Управління ДКЗУ у Франківському районі м. Львова, посилаючись на вимоги п.2.13 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за №419/20732, згідно яких не погашені в кінці бюджетного періоду бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів, бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання одержувачів бюджетних коштів знімаються з обліку органами Казначейства. На думку відповідача, оскільки строк дії договору був встановлений до 31.12.2012 року, то Державним підприємством інженерний центр ТЕХНО-РЕСУРС відповідно до умов договору №Д-7/3116-2012 було вчасно виконано свої зобов'язання, та надано відповідні документи до регіональних відділень Державної казначейської служби на проведення платежів, проте суми бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань були зняті з обліку, та відповідно кошти за виконані роботи сплачені не були не з вини відповідача.

Заперечення відповідача щодо відсутності коштів на оплату виконаних робіт судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005р.).

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що Замовник проводить розрахунки з Підрядником протягом 15-ти (п'ятнадцяти) банківських днів - тільки після отримання коштів Замовником на власний рахунок від Казначейства та підписання актів прийому-передачі виконаних робіт з Підрядником, якщо інше не буде обумовлено сторонами додатково.

Доказів проведення оплати вартості виконаних позивачем робіт відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 599 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

З огляду на викладене, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 13095,60 грн. заборгованості за Договором підряду №21/11/12/15 від 20.12.2012 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник з вини відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1218,00 грн. слід покласти на нього у повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 599, 610, 625, 837, 853 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника - Державного підприємства інженерний центр ТЕХНО-РЕСУРС (79060, місто Львів, вулиця Наукова, будинок 5; код ЄДРПОУ 13803953; р/р260060060659 у філії ПАТ Укексімбанк , МФО 325718) на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю ГалІО (79066, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 35620697; р/р26004210326181 в банку АТ ПроКредитБанк , МФО 320984) 13095,60 грн. заборгованості за Договором підряду № 21/11/12/15 від 20.12.2012 року та 1218,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.01.2016 р.

Суддя Кидисюк Р.А