Рішення

від 22.12.2015 по справі 917/2273/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

22.12.2015р. Справа № 917/2273/15

за позовом Головне управління сільського господарства і продовольства, вул. В.Міщенка, 2, м. Полтава, Полтавська область,36011

до Командитного товариства "Авраменко та інші - фірма "Золота осінь", вул.Леніна 116А, м.Полтава, Полтавська область, 36000

про стягнення 49669,20 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 03-01-03/109 від 30.10.2015 року

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 49 669,20 грн., за договором №32 від 14.08.2001 року, із яких: заборгованість по сплаті за оренду приміщення та комунальні послуги - 43549,08 грн., неустойка - 6120,12 грн.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, ухвала суду про порушення провадження по справі повернулася до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки судом були виконані вказані норми, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

14 серпня 2001 року між Головним управлінням сільського господарства і продовольства Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Позивач) та Командитним товариством Авраменко та інші фірма « Золота осінь» (далі - Відповідач) укладено договір оренди приміщень будинку розташованого в м. Полтава по вул. Міщенко, 2 № 32 (далі - Договір).

За умовами Договору, Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення загальною площею 127,2 кв.м. Даний Договір погоджено начальником Управління майном Полтавської обласної ради.

Відповідно до п. 5.1 Договору, Орендар зобов"язується використовувати орендоване майно для організації торгівля, громадського харчування та надання інших послуг, у відповідності з його призначенням та умовами цього Договору.

На підставі додаткової угоди №1 від 01.08.2004 року до Договору було внесено зміни щодо розміру орендної ставки в розмірі 15 відсотків з 01.08.2004 року на підставі листа Орендаря.

У зв'язку з реорганізацією та зміною назви Головного управління сільського господарства і продовольства Полтавської обласної державної адміністрації на Головне управління агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації з Відповідачем було укладено Додаткову угоду №2 від 03.04.2006 року до Договору оренди від 14.08.2001 № 32 та було внесено відповідні змін до договору.

01 лютого 2007 року між Відповідачем та Позивачем було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору та змінено п. З.1. щодо розміру орендної плати, яка склала 24162,96 грн. без ПДВ за рік та 2013,58 грн. без РДП за місяць

01 листопада 2011 року було укладено Додаткову угоду № 4 та внесено зміни до п. 3.6. Договору щодо відшкодування Орендодавцю витрат, пов'язаних із сплатою земельного податку пропорційно площі орендованого приміщення.

У зв'язку з перейменуванням Головного управління агропромислового розвитку. Полтавської обласної державної адміністрації на Департамент агропромислового розвитку у Полтавської обласної державної адміністрації, з Відповідачем було укладено Додаткову угоду № 5 від 01.12.2012 року до Договору оренди від 14.08.2001 № 32 та було внесено відповідні зміни.

01 грудня 2014 року між Відповідачем та Позивачем було укладено Додаткову угоду №6 до Договору про внесення змін до п.п. 3.6, 3.7 щодо оплати Орендарем послуг з теплопостачання та орендної плати.

Згідно п. З.1. Договору перерахування орендної плати проводиться до 15 числа кожного місяця, наступного за звітним, розмір орендної плати складає 24 162,96 грн. без ПДВ в рік, 2013,58 грн. без ПДВ в місяць з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до п. 3.5. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь Позивача з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Порушуючи умови Договору оренди від 14.08.2001 № 32 Орендар систематично протягом 2015 року не вносив вищезазначені платежі.

08.06.2015р. Відповідачу було направлено Претензію №5. У відповіді на претензію Відповідач просить зазначити, яка відсоткова ставка використовується для розрахунку орендної плати.

13.07.2015 року Позивачем було направлено відповідь.

20.07.2015 року Департаменту було направлено лист з пропозицією змінити ставку орендної з 25% до 10% та зробити перерахунок зайво сплаченої плати за оренду приміщення. На вказаний лист Позивач надав вмотивовану відмову

Листом за № 49 від 19.08.2015 року Відповідач, повідомив Позивача про намір

розірвати Договір оренди та гарантував погашення заборгованості до 21.09.2015.

Договір було розірвано за домовленістю сторін приміщення прийнято згідно ОСОБА_1

приймання - передачі з користування від 07.09.2015р. однак заборгованість не погашено.

Пунктом 3.2 Договору визначено що, крім орендної плати Орендар проводить оплату:

- за електроенергію - самостійно на підставі договору з відповідною організацією;

- за водопостачання - орендодавцю згідно показників лічильника на підставі окремих рахунків до 15 числа наступного місяця;

- за теплопостачання - орендодавцю на підставі окремих рахунків пропорційно орендованій площі та встановлених тепловою організацією тарифів до 15 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 5.2 Договору, Орендар взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування орендованим приміщенням.

Станом на день винесення рішення заборгованість з орендної плати становить 43177,48 грн., та 371,60 грн. за комунальні послуги, а всього 43549,08 грн.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди.

Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 18 Закону України № 2269-ХІІ від 10.04.1992 р. "Про оренду державного та комунального майна" (із змінами та доповненнями) орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не допускається. Відповідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 795 Цивільного Кодексу України Передання встановлено, що наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 5.4 постанови від 29 травня 2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Законом України »Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (543/96-ВР) передбачено, що розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.

Згідно ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів (відповідач у цій справі) сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Виходячи зі ст. 3 цього Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5531,01 грн. пені, суд прийшов до висновку, що останній підлягає задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 589,11 грн., суд визнає їх правомірними (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 8.1.5" та "НІС" Законодавство").

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Частиною першою статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити частково.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

На підставі матеріалів справи, керуючись статтями 4-3, 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Командитного товариства "Авраменко та інші - фірма "Золота осінь" (вул.Леніна 116А, м.Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 21070766) на користь Головне управління сільського господарства і продовольства (вул. В.Міщенка, 2, м. Полтава, Полтавська область,36011, код ЄДРПОУ 00732619) заборгованість за Договором оренди №32 від 14.08.2001 року в розмірі 49 669,20 грн. з яких: орендна плата в розмірі 43177,48 грн., комунальні послуги 371,60 грн., пеня в розмірі 5531,01 грн., 3% річних - 589,11 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1218,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

. СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 29.12.2015р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.