Рішення

від 15.01.2016 по справі 927/1423/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

« 15» січня 2016 Справа № 927/1423/15

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Белмікс» , код ЄДРПОУ 39574241,

вул. Комсомольська, 87/116, м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область, 09100

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» , код ЄДРПОУ 03794911, вул. Незалежності, 57, с. Голінка, Бахмацький район, Чернігівська область, 16562

Предмет спору: про стягнення 303554,42 грн

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність №69 від 01.11.2015 (у судове засідання 15.01.2016 не з'явився);

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, довіреність б/н від 01.12.2015 (у судове засідання 15.01.2016 не з'явився) .

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.01.2016 оголошувалась перерва до 15.01.2016.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Белмікс» подано позов до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» про стягнення 573430,50 грн основної заборгованості, 28892,37 грн пені, 1969,93 грн 3% річних за неналежне виконання умов договору поставки №Б18-12/05/15 від 12.05.2015.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 23.11.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.12.2015.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.12.2015 відкладено розгляд справи на 17.12.2015.

Ухвалою суду Чернігівської області від 21.12.2015 призначено розгляд справи на 12.01.2016.

У судове засідання 12.01.2016 з'явилися уповноважені представники сторін.

Від представників сторін клопотання про фіксацію судового засідання технічними засобами не надходило.

Представником позивача надано власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, не має справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також не має рішення цих органів з такого спор, а також оригінал фіскального чеку щодо направлення позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу. Такі документи судом прийнято, залучено до матеріалів справи.

У судове засідання 15.01.2016 представники сторін не з'явилися, про час і місце були повідомленні належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками про оголошення перерви у судовому засіданні.

До початку судового засідання через засоби поштового зв'язку від представника позивача надійшла заява б/н від 13.01.2016 про зменшення позовних вимог. У зв'язку з частковою оплатою відповідача у розмірі 300000,00 грн, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 273430,50 грн основного боргу, 28201,12 грн пені та 1922,80 грн 3%річних за неналежне виконання договору поставки №Б18-12/05/15 від 12.05.2015, а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 9054,02 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву позивача в частині зменшення позовних вимог до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Окрім того, через засоби поштового зв'язку від представника позивача також надійшло клопотання б/н від 13.01.2016, у якому він не заперечує проти задоволення клопотання представника відповідача про розстрочення виконання судового рішення на зазначених тим умовах та просить розглянути справу без участі представника позивача.

До початку судового засідання через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання №0015 від 14.01.2016 про розгляд справи без участі представника відповідача.

Також до початку судового засідання через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позов №014 від 14.01.2016, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги визнає у повному обсязі з урахуванням проведеної оплати у розмірі 300000,00 грн та просить розстрочити виконання рішення у зв'язку з тяжким фінансовим станом товариства за таким графіком:

платіж №1 - 100000,00 грн до 29.01.2016;

платіж №2 - 100000,00 грн до 29.02.2016;

платіж №3 - 100554,42 грн та 9054,02 грн судового збору до 29.03.2016.

На підтвердження тяжкого фінансового стану СТОВ «Україна» представником відповідача подано звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік.

Усі вищевказані документи судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Як встановлено судом, 12 травня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Белмікс» (Продавець за договором, позивач у справі) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» (Покупець за договором, відповідач у справі) укладений договір поставки № Б18-12/05/15 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Товар, згідно п. 1.2 Договору, предметом постачання є кормові добавки, премікси, вітамінні комплекси, ферменти, готові корми, дезінфікуючі засоби та засоби захисту тварин (далі - Товар) згідно специфікацій (передача за якими товару Покупцю підтверджується видатковими накладними та довіреностями від останнього), які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору Покупець оплачує поставлений Продавцем товар за цінами, передбаченими в специфікаціях на кожну окрему партію товару.

Сторонами встановлено у п. 5.1, 5.3 Договору, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України, порядок оплати 100% суми кожної поставки сплачується в термін 21 календарний день з дати відвантаження товару.

Відповідно до п. 6.2 Договору склад Покупця за даним Договором є: 16562, Чернігівська область, бахмацький район, с. Голінка, вул. Незалежності, буд. 57.

У відповідності до 7.1 Договору датою поставки вважається дата доставки Продавцем товару до пункту призначення згідно умов поставки, що підтверджується підписом Покупця в видаткових накладних.

Так п. 8.1 Договору визначено, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015, але у будь-якому випадку до повних розрахунків між сторонами.

Отримання відповідачем товару підтверджується копіями накладних, наявних в матеріалах справи: №188 від 04.09.2015 на суму 160632,60 грн з ПДВ, №204 від 11.09.2015 на суму 191138,80 грн з ПДВ, №206 від 14.09.2015 на суму 149659,10 грн з ПДВ, №215 від 22.09.2015 на суму 72000,00 грн з ПДВ, на яких проставлено підпис уповноваженого представника останнього.

У свою чергу позивачем було виставлено рахунки на оплату, а саме: №200 від 04.09.2015 на суму 160632,60 грн з ПДВ, №212 від 11.09.2015 на суму 191138,80 грн з ПДВ, №214 від 14.09.2015 на суму 149659,10 грн з ПДВ, №225 від 21.09.2015 на суму 72000,00 грн з ПДВ, всього на загальну суму 573430,50 грн.

Відповідачем визнається факт поставки товару за вказаними видатковими накладними та виставлення рахунків на оплату товару за поставлений товар.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе зобов'язання з передачі товару, а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень.

Так, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №61 від 28.09.2015 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 573430,50 грн. Дана претензія отримана відповідачем 05.10.2015, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0911304320187 від 30.09.2015.

Станом на 12.11.2015 заборгованість становила 573430,50 грн.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар у встановлений строк відповідач не виконав, у результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

Крім того, 23.12.2015 відповідачем було сплачено 300000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №6399 від 23.12.2015.

На момент вирішення спору заборгованість становить 273430,50 грн. Факт несвоєчасної оплати за поставлений за спірним договором товар у встановлених розмірах представник відповідача визнає повністю.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. При цьому представником відповідача позовні вимоги визнаються у повному обсязі та підтверджуються обставинами справи.

За наведених обставин суд вважає, що вимога позивача про стягнення 273430,50 грн боргу є правомірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. п. 9.1., 9.2. Договору за порушення умов даного Договору винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього Договору. Покупець за даним Договором за порушення терміну розрахунків сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки від суми заборгованості.

На підставі зазначених пунктів Договору, ст.ст. 231-232 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано пеню за період з 26.09.2015 по 12.11.2015 у сумі 9294,69 грн, за період з 03.10.2015 по 12.11.2015 у сумі 9446,97 грн, за період з 06.10.2015 по 12.11.2015 у сумі 6855,62 грн, за період з 14.10.2015 по 12.11.2015 у сумі 2603,84 грн, всього на загальну суму 28201,12 грн, а також 3 % річних за період з 26.09.2015 по 12.11.2015 у сумі 633,73 грн, за період з 03.10.2015 по 12.11.2015 у сумі 644,11 грн, за період з 06.10.2015 по 12.11.2015 у сумі 467,43 грн, за період з 14.10.2015 по 12.11.2015 у сумі 177,53 грн, всього на загальну суму 1922,80 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Виходячи із положень зазначеної норми, 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності, що також підтверджується ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду України від 15.11.2010 у справі № 3-11гс10 та від 12.12.2011 у справі № 3-132гс11.

Таким чином, нарахування пені та 3% річних здійснено відповідно до норм матеріального права, а тому вимога позивача про їх стягнення підлягає задоволенню у повному обсязі.

За наведених обставин суд вважає, що вимога позивача про стягнення 273430,50 грн суми основного боргу, 28201,12 грн пені та 3% річних у розмірі 1922,80 грн є правомірною, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відзиві на позов №014 від 14.01.2016 представник відповідача просить розстрочити виконання рішення по справі №927/1423/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Белмікс» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» про стягнення 273430,50 грн суми основного боргу, 28201,12 грн пені та 3% річних у розмірі 1922,80 грн за неналежне виконання умов договору поставки №Б18-12/05/15 від 12.05.2015, за наступним графіком:

платіж №1 - 100000,00 грн до 29.01.2016;

платіж №2 - 100000,00 грн до 29.02.2016;

платіж №3 - 100554,42 грн та 9054,02 грн судового збору до 29.03.2016.

В обґрунтування ускладнення виконання рішення суду заявником (відповідачем у справі) зазначено, що відповідно до наданого Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік (форма №2) СТОВ «Україна» (код рядка 2290) річний фінансовий результат Товариства до оподаткування - прибуток склав всього 82 тис. грн, а наявна заборгованість СТОВ «Україна» складає - 312608,44 грн, що майже у чотири рази перевищує річний прибуток Товариства та ускладнює процес погашення заборгованості.

Крім того, як встановлено судом, відповідно до вищевказаного Звіту чистий дохід СТОВ «Україна» за 2015 рік від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становить 71615 тис. грн, витрати СТОВ «Україна» за 2015 рік становлять 156028 тис. грн (у тому числі 120303 тис. грн матеріальних витрат), а отже витрати відповідача перевищують дохід більш ніж у два рази.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Наведена норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до п.7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, вирішуючи питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду, господарський суд має дотримуватися балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування фінансового стану і можливостей відповідача, дотримання балансу інтересів сторін, дотримання розумно встановлених термінів розстрочки.

Приймаючи до уваги складний фінансовий стан відповідача, а також зважаючи, що представник позивача у клопотанні б/н від 13.01.2016 не заперечував проти розстрочення виконання рішення на визначених умовах, господарський суд вважає за можливе розстрочки Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Україна» виконання рішення суду.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 22, 32-35, 43, 49, 75, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1 . Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (вул. Незалежності, 57, с. Голінка, Бахмацький район, Чернігівська область, 16562, код ЄДРПОУ 03794911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Белмікс» (вул. Комсомольська, 87/116, м. Біла Церква, Київська область, 09100, код ЄДРПОУ 39574241) 273430,50 грн суми основного боргу, 28201,12 грн пені та 3% річних у розмірі 1922,80 грн та 9054,02 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Заяву СТОВ «Україна» про розстрочку виконання рішення господарського суду Чернігіської області у справі №927/1423/15 задовольнити.

4. Розстрочити виконання рішення у справі №927/1423/15 про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Белмікс» 273430,50 грн суми основного боргу, 28201,12 грн пені та 3% річних у розмірі 1922,80 грн та 9054,02 грн витрат зі сплати судового збору за наступним графіком погашення заборгованості:

100000,00 грн до 29.01.2016;

100000,00 грн до 29.02.2016;

100554,42 грн та 9054,02 грн витрат зі сплати судового збору до 29.03.2016

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.01.2016.

Суддя В.В. Шморгун