Рішення

від 15.01.2016 по справі 927/1528/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

1515150

Іменем України

РІШЕННЯ

12.01.2016 Справа № 927/1528/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙН ОФ СЕЙФТІ", вул. Оксамитова, 10, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130

до Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради, вул. Шевченка, 50, м. Чернігів, 14027

про стягнення 29976 грн.

суддя Демидова М.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 04.01.2016);

від відповідача: не прибув;

в с т а н о в и в:

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 17000 грн. 00 коп. заборгованості за укладеним сторонами договором № 11 про надання послуг від 01.08.2013, 1140 грн. 00 коп. пені за порушення строків розрахунків, 1075 грн. 00 коп. 3% річних та 10761 грн. 00 коп. інфляційних нарахувань.

У судове засідання прибув повноважний представник позивача у даній справі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено наявним у матеріалах справи повідомлення № 1402702060952 від 23.12.2015 про вручення поштового відправлення.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 05.01.2016, яким відповідач позов визнає в частині стягнення заборгованості по оплаті за виконані роботи у суму 20378 грн. 40 коп. У частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань відповідач заявлені позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на ст.ст. 230, 233 господарського кодексу України та тяжкий фінансовий стан підприємства. Також у поданому відзиві відповідач просить розглядати справу без участі його представника.

З урахуванням фактичних обставин справи, думки присутнього в судовому засіданні представника позивача суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнього в судовому засіданні під час судового розгляду справи представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

01.08.2013 сторонами у справі укладено договір № 11 про надання послуг (далі за текстом -договір), відповідно до умов якого позивач як Виконавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, надати відповідачеві як Замовнику послуги з контролю за оплатою проїзду пасажирів і провезення багажу (далі за текстом - послуги) на маршрутах (лініях, рейсах) Замовника силами 6-х контролерів. Замовник зобов'язався своєчасно вносити плату за надані послуги (п. 1.1, 1.2, 2.2.6 договору).

Додатковою угодою №1р/н 82/13 від 01.08.2013 до договору на надання послуг №11р/н71/12 від 01.08.2013 сторони внесли зміни в 1.1. договору та визначили, що Замовник доручає, а Виконавець забов'язується надати послуги з контролю оплати проїзду та перевезення багажу пасажирами громадського транспорту, контролювати додержання кондукторами громадського транспорту, які є працівниками Замовника, вимог Посадової інструкції.

Сума договору визначається сторонами на основі домовленості та щомісячно складає 17000 грн. 00 коп.(п. 4.1. договору).

Відповідно до умов пункту 4.3 договору оплата за послуги здійснюється Замовником щомісячно шляхом перерахування визначеної у рахунку - фактурі суми на поточний рахунок Виконавця до 20 числа поточного місяця.

По закінченню поточного місяця Виконавець до 1-го числа наступного місяця надає Замовнику два примірники Акта приймання наданих послуг. Замовник до 5-го числа наступного місяця зобов'язаний підписати Акт і повернути один примірник Виконавцю (п. 4.4 договору).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актом надання послуг № 12 від 31.10.2013, вартість яких склала 17000 грн. 00 коп. (а.с. 11).

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовуються.

Надані позивачем послуги відповідач не сплатив, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 14 від 02.09.2014 з вимогою про сплату заборгованості.

Вимоги відповідачем були залишені без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як встановлено пунктом 4.5 договору, за порушення термінів оплати Замовник виплачує Виконавцю пеню від суми заборгованості з початку наступного місяця за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у зазначений період.

На підставі викладеного позивачем внаслідок невиконання відповідачем наданих за Актом надання послуг від 31.10.2013 №12 нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1140 грн. 00 коп. за період з 01.11.2013 по 30.04.2014, що позивач підтвердив наданим суду розрахунком (а.с. 10).

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за Актом наданих послуг від № 12 від 31.10.2013 на суму 17000 грн. 00 коп. за період прострочення оплати заборгованості з 01.11.2013 по 10.12.2015 у розмірі 1075 грн. 00 коп., а також інфляційні нарахування на суму заборгованості за період прострочення з листопада 2013 року по листопад 2015 року включно у розмірі 10761 грн. 00 коп.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнав частково у сумі 20 378 грн. 40 коп. Щодо нарахованих 3% річних у сумі 1075 грн. 00 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 10761 грн. 00 коп. просив відмовити, оскільки вони є надмірно великими порівняно з понесеними збитками позивача. Дане заперечення мотивоване посиланням на статті 230, 233 Господарського кодексу України.

Доказів сплати заявленої до стягнення грошової суми відповідач суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункту 4.3 договору оплата за послуги здійснюється Замовником щомісячно шляхом перерахування визначеної у рахунку - фактурі суми на поточний рахунок Виконавця до 20 числа поточного місяця.

По закінченню поточного місяця Виконавець до 1-го числа наступного місяця надає Замовнику два примірники Акта приймання наданих послуг. Замовник до 5-го числа наступного місяця зобов'язаний підписати Акт і повернути один примірник Виконавцю (п. 4.4 договору).

Матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджений факт надання позивачем послуг, передбачених договором №11 від 01.08.2013, що підтверджений Актом надання послуг №12 від 31.10.2013 на суму 17000 грн. 00 коп.

Таким чином, обов'язок відповідача з оплати наданих позивачем послуг фактично настав з 01.11.2013, тобто з наступного дня після підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Після підписання сторонами договору акту приймання-передачі сума, що підлягає сплаті за надані послуги, повинна обчислюватися виходячи з Акту, а не з рахунку-фактури, тому судом приймаються до уваги доводи позивача у справі щодо настання обов'язку з оплати наданих послуг з першого дня місяця, наступного після місяця, в якому підписаний Акт, незалежно від факту отримання відповідачем рахунку до моменту підписання Акту.

У встановлені договором строки відповідач за надані позивачем послуги не оплатив, сума заборгованості склала 17000 грн. 00 коп.

З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Актом надання послуг №12 від 31.10.2013 у сумі 17000 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем на підставі пункту 4.5 договору, ст.. 232 Господарського кодексу України обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1140 грн. 00 коп. за період прострочення з 01.11.2013 по 30.04.2014, що підтверджено відповідним розрахунком позивача, наявним у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 01.11.2013 по 10.12.2015 у розмірі 1075 грн. 00 коп. та інфляційні нарахування за період з листопада 2013 року по листопад 2015 року включно у загальному розмірі 10761 грн. 00 коп.

Наданий позивачем розрахунок вказаних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 01.11.2013 по 10.12.2015 у розмірі 1075 грн. 00 коп. та інфляційних нарахувань за період з листопада 2013 року по листопад 2015 року включно у розмірі 10761 грн. 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Письмовим відзивом від 05.01.2016 на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнав частково у сумі 20 378 грн. 40 коп. Посилаючись на приписи п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України, відповідач зазначив, що підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому становищі та нараховані до стягнення 3% річних та інфляційні нарахування є надмірно великими порівняно з понесеними збитками позивача, тому у цій частині у задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В розумінні вищезазначених статей штрафними санкціями є неустойка, штраф, пеня, тому відповідач помилково називає штрафними санкціями 3% річних та інфляційні нарахування, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, і необґрунтовано посилається на положення ст. 233 Господарського кодексу України, які не розповсюджуються на зазначені нарахування.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради, вул. Шевченка, 50, м. Чернігів, 14027, код 03328681, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙН ОФ СЕЙФТІ", вул. Оксамитова, 10, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130, код 34351818, заборгованість у розмірі 17000 грн. 00 коп., пеню у розмірі 1140 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1075 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань у сумі 10761 грн. 00 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1218 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 12.01.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення - 15.01.2016.

Суддя М.О. Демидова