Рішення

від 11.01.2016 по справі 515/421/15-ц

ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/421/15-ц

Провадження № 2/515/63/16

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Чебан А.П.

за участі:

секретаря Дечевої І.І.

прокурора прокуратури ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Татарбунари цивільну справу за позовом прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Татарбунарської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про припинення права власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки на користь держави,

В С Т А Н О В И В :

17 березня 2015 року прокурор звернувся в суд з даним позовом та зазначив, що відповідач ОСОБА_4, громадянин ОСОБА_5 Федерації, успадкував земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №2953 від 06.07.2006 року. На вказану земельну ділянку площею 6,2059 га відповідач 10.09.2012 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №006860. Так як відповідач є іноземцем, то він повинен був відчужити вказану земельну ділянку протягом року. Проте в порушення вимог ч. 4 ст.81 та ст.145 Земельного кодексу України протягом року він не здійснив відчуження земельної ділянки, отриманої у спадок, а тому відповідно до п. д) ч. 1 ст. 143 ЗК України прокурор у позові просить припинити право власності на земельну ділянку, витребувати дану земельну ділянку на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для перенесення (внесення) до Державного реєстру прав запису про державну реєстрацію прав та внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на оспорювану земельну ділянку.

У судовому засіданні прокурор Лаврека В.В. та представник Татарбунарської районної державної адміністрації ОСОБА_2 позов підтримали і дали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач, ОСОБА_4, який 09.07.2015 року був допитаний в порядку окремого доручення компетентним судом ОСОБА_5 Федерації, а саме Волховським міським судом Ленінградської області, позов не визнав. Виявив бажання, щоб землю на себе переоформив його брат - ОСОБА_3, який має від нього довіреність. Просив цивільну справу розглянути без його участі, але за участі ОСОБА_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Третя особа ОСОБА_3В в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що відповідач по справі ОСОБА_6 приходиться йому братом по матері. Після смерті відчима, останній отримав у спадок спірну земельну ділянку. Для оформлення відповідних документів, в тому числі і процедури відчуження даної земельної ділянки, брат надав йому доручення. Проте оформлювали документи тривалий час та він не встиг вирішити питанння про відчуження цієї земельної ділянки вчасно.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як випливає з даних копії паспорта громадянина ОСОБА_5 Федерації №41 03 540074, виданого Новоладожським відділенням міліції Волховського району Ленінградської області 29.03.2005 року, ОСОБА_4 є громадянином ОСОБА_5 Федерації. Місце проживання останнього зареєстровано 29.03.2005 року за адресою: м.Нова Ладога, мікрорайон В АДРЕСА_1 (а.с.33-34).

06 липня 2006 року на ім'я ОСОБА_4, що проживав у м.Нова Ладога, мікрорайон В №2 кв.№84, Ленінградської області, ОСОБА_5 Федерація, було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,21 га, що розташована на території Татарбунарської міської ради та належала померлому ОСОБА_7 (а.с.5).

10.09.2012 року ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого державним нотаріусом Татарбунарської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 від 06.07.2006 року №2953, було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,2059 га серії ЯМ №006860 (а.с.6).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.а.с.11-12) вбачається, що відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5125010100:01:001:0437 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні.

У відповідності до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Нормами ст. 18 Земельного кодексу України землі України мають особливий правовий режим їх використання.

Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

На реалізацію вказаної норми, вимогами ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України передбачено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Вимогами даної статті визначено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки вищевказаних категорій з наступних підстав: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Правовідносини, пов'язані з набуттям прав на землі сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину нерезидентами, у т. ч. іноземними громадянами, врегульовано ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, якою передбачено, що нерезиденти, у т.ч. іноземні громадяни, які успадкували право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, зобов'язані відчужити її після реєстрації вказаних прав протягом одного року.

Згідно вимог ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав. А у відповідності до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку є Державний акт.

Однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку, у відповідності до п. "е" ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України, є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений однорічний строк з моменту виникнення права на землю.

Примусове припинення права власності, у відповідності до п. "д" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється виключно у судовому порядку.

Крім того, згідно ч. 2 ст.145 ЗК України у випадках, коли земельна ділянка не відчужена протягом одного року, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що відповідачем - іноземним громадянином, протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку, тобто з 10.09.2012 року, отримана у спадщину земельна ділянка сільськогосподарського призначення не відчужена, тому право власності на зазначену земельну ділянку слід примусово припинити, як того вимагає чинне законодавство України, і відчужити її.

Звертаючись до суду із позовом про припинення права власності на земельну ділянку, прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони землі, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Проте суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині припинення права власності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_5 Федерації, на земельну ділянку площею 6,2059 га, вартістю 181 628,21 грн. (кадастровий номер 5125010100:01:001:0437), яка розташована на території Татарбунарської міської ради Татарбунарського району Одеської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом її примусового відчуження зі збереженням права ОСОБА_4 на отримання повного відшкодування вартості зазначеної земельної ділянки, виходячи з того, що з огляду на приписи норм національного законодавства та зміст положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 41 Конституції України, закріплення такої підстави примусового припинення права власності, як невідчуження іноземцем земельної ділянки у встановлений законом строк, не може мати наслідком вилучення у нього землі в безоплатному порядку.

За таких обставин, обраний прокурором спосіб захисту порушеного права шляхом примусового припинення права власності іноземця на земельну ділянку та визнання права власності на ці ділянки за відповідною державною адміністрацією, фактично передбачає її конфіскацію без достатніх на те правових підстав, що неминуче призведе до порушення прав людини, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України.

Таким чином, земельним законодавством України встановлено безумовне настання для іноземця, який не виконав вимог закону, негативного наслідку у вигляді примусового припинення права власності на землю.

Частиною 2 ст.145 ЗК України вставлено процедуру примусового припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності, шляхом примусового її відчуження за рішенням суду.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Загальні засади втручання держави у відносини права приватної власності осіб на майно, яке їм не може належати, визначені в ст.348 ЦК України. За змістом вказаної норми, якщо особа у встановлені законом строки не відчужила майно набуте нею на законних підставах, але яке не може їй належати, це майно з урахуванням характеру і призначення, за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власнику передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна.

З огляду на наведені приписи норм національного законодавства та зміст положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 14,41 Конституції України, закріплення такої підстави примусового припинення права власності, як невідчуження іноземцем земельної ділянки у встановлений законом строк, не може мати наслідком вилучення у нього землі в безоплатному порядку.

У відповідності до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень на час звернення їх до суду із вказаним позовом (17.03.2015 року), звільнялись від сплати судового збору.

Згідно із ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Ціна позову становить 181628,21 грн. Тому розмір судового збору при подачі позову складає 1816,28 грн.

Тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1816,28 грн.

На підставі п.3 ч.1 ст. 346 ЦК України, ст. ст. 81, 143, 145 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст.60, ч.3 ст.88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Татарбунарської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки на користь держави - задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина ОСОБА_5 Федерації, на земельну ділянку площею 6,2059 га, вартістю 181 628,21 грн. (кадастровий номер 5125010100:01:001:0437) на території Татарбунарської міської ради Татарбунарського району Одеської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом її примусового відчуження зі збереженням права ОСОБА_4 на отримання повного відшкодування вартості зазначеної земельної ділянки .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1816 грн.28 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Чебан