Постанова

від 04.04.2012 по справі 2а-1637/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2012 р. м. Львів № 2а-1637/12/1370

09 год. 55 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожна М.М. представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Галицького району м. Львова, в інтересах держави, в особі Державної інспекції з енергетичного і теплової енергії у Західному регіоні до товариства з обмеженою відповідальністю НВП -Ременергокомплектація про стягнення штрафу,

встановив :

Прокурор Галицького району м. Львова звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі в особі Державної інспекції з енергетичного і теплової енергії у Західному регіоні до товариства з обмеженою відповідальністю НВП -Ременергокомплектація про стягнення штрафу в розмірі 1020 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для застосування штрафу було ухилення від виконання припису № 03/41-23/04-106 від 25.05.2011 року. Оскільки постанову № 5 про накладення штрафу відповідач не оскаржив та у встановлені законом строки не виконав, прокурор звернувся з означеним позовом до суду.

Прокурор у судове засідання призначене на 04.04.2012 року не прибув, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач жодного разу не забезпечив участі свого представника у судовому засіданні. Про місце, дату та час судового засідання, призначеного судом відповідач відповідно до ст. 35 КАС України вважається повідомленим належним чином. Судом вжито усіх можливих заходів для забезпечення участі відповідача у розгляді справи та надання йому можливості висловити свою правову позицію з приводу заявленого до нього позову, якими відповідач, у підсумку, так і не скористався. У судовому засіданні 04.04.2012 року, на яке представник відповідача не з'явився, суд, зваживши на дозволені законом строки розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, ухвалив на підставі ст. ст. 71, 128 Кодексу адміністративного судочинства України розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у справі письмові докази, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст викладених норм процесуального права та зважаючи на те що вимогами заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, обґрунтованість їх розміру, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності застосування штрафних санкцій не може бути предметом доказування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані не є предметом судового розгляду, а отже суд не має права у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Відповідно до ч. 1. ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суб'єкти владних повноважень, згідно з ч.3 ст.6 КАС України, мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч.2 ст.6 КАС України).

Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Таким основним законом є Закон України Про прокуратуру № 1789-XII від 05.11.1991, із змінами і доповненнями (далі -Закон № 1789-XII), відповідно до ст. 1 якого, до кола об'єктів прокурорського нагляду за додержанням законів в Україні належать, зокрема, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи державного і господарського управління та контролю, місцеві ради, їх виконавчі органи, військові частини, політичні партії, громадські організації, підприємства, установи і організації, незалежно від форми власності, підпорядкованості та приналежності.

Статтею 20 Закону № 1789-XII передбачено, що при виявленні порушень закону в діяльності зазначених органів та організацій, їх посадових осіб прокурор або його заступник, у межах наданої компетенції, мають право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до ст. 36-1 Закону № 1789-XII, полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод певної особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності).

Таким чином, діяльність прокурора в цивільному, господарському і адміністративному судочинстві відбувається в конкретних процесуальних формах, передбачених в ч. 3 ст. 36-1 ЗУ Про прокуратуру . Такими формами є :

- звернення до суду із позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

- участь у розгляді судами справ;

- внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч.1 ст. 60. КАС України, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Згідно з ч. 2 ст.60 КАС України, прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

У рішенні Конституційного Суду України від 08. 04.1999 року у справі за № 3 -рп/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи могло відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, при зверненні прокурора до відповідного суду, прокурор повинен у позовній заяві обґрунтувати обставини, які вказують на існування необхідності захисту інтересів держави.

Пред'являючи адміністративний позов в інтересах держави в особі Державної інспекції з енергетичного і теплової енергії у Західному регіоні, прокурор вбачає необхідність захисту інтересів держави щодо забезпечення надходження до державного бюджету коштів від застосованих до порушників фінансових санкцій передбачених Законом України Про електроенергетику , тому суд вважає підставним подання такого позову прокурором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як уповноваженим державним органом встановлено порушення відповідачем ст. 27 Закону України Про електроенергетику та Постанову Кабінету Міністрів України № 1312 від 21.07.1999 року Про затвердження Положення про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання (далі - Постанова).

Згідно ст. 9 Закон України Про електроенергетику . Державний нагляд в електроенергетиці здійснює Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії. Інспектори з державного енергетичного нагляду мають право видавати суб'єктам електроенергетики та споживачам енергії обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень вимог нормативно-правових актів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії, теплових, тепловикористальних установок та мереж, а також стосовно приведення технічного стану електричних, теплових, тепловикористальних установок та мереж, засобів обліку, контролю і регулювання виробництва, постачання та споживання енергії, організації їх експлуатації у відповідність із вимогами нормативно-правових актів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання споживачів енергії, теплових, тепловикористальних установок та мереж.

Згідно п.2 Постанови, штрафи за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання накладаються на суб'єктів господарювання за: ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень, приписів , розпоряджень, інших розпорядчих документів Національної комісії регулювання електроенергетики, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії та порушення умов ліцензій.

12.12.2011 року винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання в розмірі 1020 грн. (а.с.5) Підставою для прийняття такого рішення був акт перевірки № 03/23-51-331 (протокол) від 09.11.2011 року про виконання вимог припису від 25.05.2011 року № 03/41-23/04-106, яким встановлено факт невиконання вимог даного припису.

Відповідно до п.10 Постанови суб'єкт господарювання сплачує штраф за порушення законодавства в галузі електроенергетики протягом 30 днів з дня прийняття постанови (розпорядження) про його накладення. У разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується в судовому порядку. Доказів сплати такого штрафу суду не надано.

Отже, факт порушення законодавства про електроенергетику встановлений у передбаченому законом порядку і підтверджується долученими до матеріалів справи доказами. Відповідач не оскаржувала постанову від 12.12.2011 року про накладення штрафу в сумі 1020 грн., однак і штрафу станом на дату судового розгляду справи не сплачено.

Зважаючи на викладене вище позовні вимоги прокурора Галицького району м. Львова, в інтересах держави, в особі Державної інспекції з енергетичного і теплової енергії у Західному регіоні є обґрунтованими, підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю НВП -Ременергокомплектація ( м. Львів, вул. Хімічна,4 ідентифікаційний код 35009887 ) на користь державного бюджету 1020 (тисячу двадцять) грн.

Судові витрати з відповідача не стягуються.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.