Ухвала

від 12.01.2016 по справі 810/3607/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3607/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

12 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О .О ., Желтобрюх І .Л .

при секретарі: Гімарі Н .В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ", звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задовлені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Ірпінською ОДПІ, на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 15.12.2014 №1011 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Ренесанс-Нерухомість з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2012 по 29.02.2012, з 01.04.2012 по 31.07.2012 та податку на прибуток з 01.01.2012 по 31.12.2012 по взаємовідносинах з ТОВ Верона та щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2012 по 31.07.2012 та податку на прибуток з 01.01.2012 по 31.12.2012 по взаємовідносинах з ТОВ СБ Сокіл .

У висновку Акт перевірки від 24 грудня 2014 року № 52/22-4/35023901 відповідач встановив порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а саме: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 на загальну суму216611,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 11801,00 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 138806,00 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 66004,00 грн.; пункту 192.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 195527,00 грн., у тому числі за лютий 2012 року на суму 11239,00 грн., за квітень 2012 року на суму 58758,00 грн., за травень 2012 року на суму 59740,00 грн., за червень 2012 року на суму 13698,00 грн., за липень 2012 року на суму 52092,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.02.2015 року, а саме: №0000212204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 244408,00 грн., у тому числі 195527,00 грн. за основним платежем та 48881,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000202204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 271513,00 грн., у тому числі 216611,00 грн. за основним платежем та 54902,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість відповідач виходив з того, що ТОВ Верона та ТОВ СБ Сокіл не виконували своїх обов'язків з надання відповідних послуг, оскільки останні мають ознаки фіктивності та за твердженнями податкового органу здійснюють діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

На підтвердження зазначеного відповідач посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.08.2013 №714/26-58-22-02-18/30574384 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Верона з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період лютий, квітень, травень, червень та липень 2012 року , згідно якого вбачається, що ТОВ Верона відсутнє за податковою адресою та не має адміністративно-господарських засобів для виконання взятих на себе зобов'язань, а також на довідку ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.09.2013 №212/26-52-22-04/32157809 Про проведення зустрічної звірки ТОВ СБ Сокіл щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ СБ Рапіра їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень, червень, липень 2012 року, згідно якої, реальність господарських операцій між ТОВ СБ Сокіл та ТОВ СБ Рапіра за квітень, червень, та липень 2012 року не підтверджується.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству, а винесені податкові повідомлення-рішення від 02.02.2015 року №№0000212204, 0000202204 є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що основною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності ТОВ "РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ" є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність головних управлінь (хед-офісів).

Так, між позивачем та його контрагентами (TOB Верона (код ЄДРПОУ 30574384): TOB СБ Сокіл (код ЄДРПОУ 32157809) було укладено ряд договорів. На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано первинні документи, що містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги господарських операцій позивача з контрагентами.

Також, слід зазначити, що Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ Верона та ТОВ СБ Сокіл були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагенти були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості

вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не віднесено відповідних змін. Відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи, або її відокремленого підрозділу, фізичної особи-підприємця, під час провадження ним господарської діяльності, а також для відкриття рахунків у банках та інших фінансових установ.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на момент спірних господарських операцій TOB Верона (код ЄДРПОУ 30574384) було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Позивачем, як покупем, вжито вичерпних заходів щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ Верона та відсутності дефектів у його правовому статусі, шляхом перевірки в офіційно оприлюднених джерелах відомостей щодо місцезнаходження та наявності статусу платника ПДВ. Разом з цим, відповідачем не надано суду належних доказів, зокрема, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, який би містив запис про відсутність ТОВ Верона за вказаним ним місцезнаходженням станом на момент вчинення спірних фінансово-господарських операцій.

Отже, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товару спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: О.О. Шостак

І.Л. Желтобрюх

Повний текст складено 15.01.2016 р.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.