Рішення

від 11.01.2016 по справі 904/9347/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.01.16р. Справа № 904/9347/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОС", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості у розмірі 171 573,43грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1.М., дов. № 52-16/64 від 24.12.2015;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 15.12.2015;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - Позивач ) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОС" (далі - Відповідач) про стягнення санкцій за неналежне виконання умов договору підряду на капітальний ремонт № 2014/д/УКС/1575 від 23.09.2014 року в розмірі 171 573,43 грн., в тому числі 150 958,13 грн. пені, та 20 615,30 грн. штрафу, за несвоєчасне виконання робіт.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що прострочення виконання робіт за договором підряду сталося внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань з боку Позивача, а саме несвоєчасне здійснення ним розрахунків за виконаними етапами робіт. Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що він неодноразово звертався до Позивача з приводу перенесення строків виконання робіт через несприятливі погодні умови, а також, в зв'язку із підвищенням цін на матеріали, що використовуються при виконанні робіт, просив переглянути реєстр цін на відповідні матеріали, але позивач відповіді на зазначені звернення відповідачу не надав.

Заперечуючи проти позову, Відповідач також посилається на неприпустимість застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення, оскільки одночасне їх застосування свідчить про подвійну цивільно-правову відповідальність, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України.

Крім того, 11.01.2016 року Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру неустойки, з підстав передбачених ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2016 продовжено строк розгляду спору.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 11.01.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2014 між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду на капітальний ремонт №2014/д/УКС/1575.

Відповідно до умов п. 1.1. договору, Позивач (Замовник) доручив, а Відповідач (Підрядник) прийняв на себе зобов'язання виконати у відповідності до кошторисної документації, яка додана до Договору наступні види робіт: "Поточний ремонт будівлі лабораторії автоматизації одноповерхове", на об'єкті - будівля лабораторії автоматизації, Інд. №1000653, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані по даному договору роботи.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість робіт, доручених до виконання відповідачу, визначена на підставі кошторисної документації та договірної ціни (Додаток № 2), яка є невід'ємною частиною договору, та складає 231 673,00 грн., крім того ПДВ 20% - 46 334,60 грн., разом з ПДВ - 278 007,60 грн.

Згідно з п. 2.2. договору, оплата за виконані роботи проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, за фактично виконані роботи відповідно до графіку виконання робіт (додаток №3), протягом 45-ти календарних днів після підписання актів виконаних робіт, виставлення рахунка-фактури, надання податкових накладних за фактично виконані роботи.

Відповідно до умов п. 2.3. договору, обов'язок позивача по оплаті вважається виконаним з моменту списання грошових коштів з поточного рахунку позивача.

Згідно з п. 3.2. договору, замовник зобов'язується:

- своєчасно надати відповідачу фронт роботи згідно з умовами договору;

- своєчасно приймати та оплачувати виконані відповідачем роботи згідно з умовами договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що строк виконання робіт передбачених договором узгоджується сторонами в графіку на виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору (Додаток № 3). Початок робіт фіксується сторонами актом, який надає підряднику.

При виникненні обставин, які не залежать від відповідача та перешкоджають виконанню його обов'язку у визначені строки, відповідач має право ставити перед позивачем питання про перенесення строків завершення робіт. При цьому підписуються відповідні додаткові угоди про перенесення зазначених строків (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, здача-приймання робіт після закінчення робіт на об'єкті проводиться згідно з діючими нормами та правилами і оформляється актом виконаних робіт. Оформлення сторонами актів виконаних робіт проводяться після виконання етапів робіт згідно з умовами Договору.

Договір діє з моменту його підписання до 28.02.2015, у випадку не закінчення виконання своїх обов'язків, договір діє до повного їх виконання (п. 11.3. Договору).

В рамках виконання умов вищезазначеного договору, сторонами був підписаний графік виконання робіт (додаток №3 до договору (а.с.15)). Згідно умов зазначеного графіку, обсяг передбачених договором підрядних робіт, мав бути виконаний протягом жовтня-грудня 2014 року.

29.11.2012 між позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода №1 від 12.01.15 до договору підряду на капітальний ремонт №2014/д/УКС/1575 від 23.09.14, за змістом якої деякі пункти договору викладені в новій редакції, зокрема, за змістом п. 11.3 договору встановлено строк дії договору до 31.07.2015 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем не виконані в строки та у повному обсязі передбачені роботи, що свідчить про порушення умов договору, та є підставою для застосування відповідальності, яка передбачена п. 9.2. Договору.

Так позивач зазначає, що станом на час звернення з даним позовом до суду, Відповідачем виконані роботи лише на суму 140 572,52 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2014 на суму 84 921,56 грн. з ПДВ; атом приймання виконаних підрядних робіт .№22-10 за листопад 2014 на суму 24 097,37 грн. з ПДВ; актом приймання виконаних підрядних робіт №3 за лютий 2015 на суму 31 553,59 грн. з ПДВ.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції ; оперативно-господарські санкції.

За змістом сит. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Як вище встановлено судом, умовами п. 4.1. Договору, сторони передбачили виконання робіт в строки, погоджені в графіку виконання робіт.

За змістом погодженого графіка на виконання робіт (Додаток № 3 до Договору), строк виконання робіт за договором визначено в період часу з жовтня по грудень 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не дотримався погоджених сторонами в договорі строків виконання підрядних робіт, чим припустив порушення господарського зобов'язання.

Відповідно до умов п. 9.2. Договору, сторони передбачили, що у випадку порушення строків виконання робіт з вини Підрядника, останній зобов'язаний оплатити Замовнику пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від загальної вартості робіт згідно договору, а також оплатити на користь Замовника штраф у розмірі 15 % від вартості не виконаних робіт.

Згідно наведеного в позові розрахунку, за порушення строків виконання підрядних робіт, Позивачем розрахована пеня у розмірі 0,3 % від загальної вартості робіт за період з 01.01.2015 по 30.06.2015, яка складає 150 958,13 грн. Розмір передбаченого договором штрафу, за підрахунками Позивача, склав суму 20 615,30 грн., що становить 15% від вартості невиконаних робіт.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що заявлена Позивачем до стягнення сума господарських санкцій, є обґрунтованою.

Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача з посиланням на те, що причиною недотримання строків виконання підрядних робіт стало несвоєчасне здійснення Позивачем розрахунків за виконаними етапами робіт, адже як убачається з матеріалів справи, повний обсяг підрядних робіт, мав бути виконаний Відповідачем до кінця грудня 2014 року, при цьому, виходячи з умов договору, обов'язок Позивача щодо здійснення оплати фактично виконаних етапів робіт (акти приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2014 на суму 84 921,56 грн., .№22-10 за листопад 2014 на суму 24 097,37 грн., № 3 за лютий 2015 на суму 31 553,59 грн.), виникав лише у 2015 році, що виключає наявність прострочення кредитора в період часу, протягом якого боржника мав виконувати свою частину зобов'язань.

Заперечення Відповідача з посиланням на неможливість одночасного застосування пені та штрафу за порушення строків виконання підрядних робіт, суд вважає безпідставними, адже у відносинах, що виникають при виконанні господарських зобов'язань, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань, прямо передбачена ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому, в інших випадках порушення господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічний правова позиція щодо можливості одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання пені та штрафу, викладена в постанові Верховного Суду України від 9 квітня 2012 року у справі № 20/246-08, прийнятої за наслідками розгляду зави про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Щодо висновків Верховного Суду України, які викладені в постанові від 21.10.2015 року, на які посилається Відповідач в обґрунтування своїх заперечень стосовно неможливості застосування пені та штрафу за одне й те саме правопорушення, слід зауважити, що зазначена правова позиція стосується застосування цивільно-правової відповідальності в контексті положень Цивільного кодексу України, водночас, предметом даного спору є стягнення господарських санкцій, тобто, застосування господарсько-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, що регулюються положеннями Господарського кодексу України, який передбачає особливості регулювання відносин у сфері господарювання.

В обґрунтування своїх заперечень, Відповідач також посилається на те, що він неодноразово звертався до Позивача з приводу неможливості своєчасного виконання підрядних робіт, через несприятливі погодні умови, в зв'язку з чим, просив продовжити строки виконання робіт, але відповідні на зазначені звернення не отримав.

З огляду на те, що при наявності обставин, які перешкоджали виконанню робіт у встановлені договором строки, сторони відповідно до умов п. 4.2 Договору не врегулювали питання перенесення строків закінчення робіт шляхом укладення відповідної додаткової угоди, зазначені обставини не звільняють Відповідача від відповідальності за порушення строків виконання робіт.

Водночас, обставини повідомлення Відповідачем про неможливість вчасно виконати зобов'язання з незалежних від нього причин, свідчить про вчинення ним дії, спрямованих на запобігання невигідних для сторін наслідків, що в сукупності з іншими обставинами, як то, ступень виконання підрядних робіт, надмірно великий розмір стягуваної штрафної санкції, порівняно з наслідкам порушеного відповідачем зобов'язання, дає суду підстави для застосування положень ст. 233 ГК України, та зменшення заявлених до сплати штрафних санкцій на 70 відсотків.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з Відповідача 45287,44 грн. пені та 6184,55 грн. штрафу.

Витрати по сплаті судового збору, згідно приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України, незалежно від результатів вирішення спору, в повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 174, 193, 217, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОС" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Орджонікідзе, буд. 1К, код ЄДРПОУ 31224245) на користь Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) 45 287,44 грн. - пені, 6 184,55 грн. - штрафу, 2 573,60 грн. - витрати по сплаті сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 16.01.2016

Суддя ОСОБА_3