Рішення

від 13.01.2016 по справі 908/5939/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/165/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2016 справа № 908/5939/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Авто Сфера (69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 2)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Аква Фонтана-Трейд (69034, місто Запоріжжя, вул. Билкіна, 1)

про стягнення 15362,66 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 27.10.2015 р., паспорт серія СА № 760479 від 09.06.1998 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, генеральний директор, наказ № 17 від 02.04.2009 р., паспорт серія СА № 744492 від 12.05.1998 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 02.12.2015 р. звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю Авто Сфера з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Аква Фонтана-Трейд про стягнення 15362,66 грн., які складаються з: 13585,10 грн. основного боргу, 977,66 грн. пені, 799,90 грн. 36% річних.

Ухвалою суду від 03.12.2015 року порушено провадження у справі № 908/5939/15, присвоєно справі номер провадження 18/165/15, судове засідання призначене на 13 січня 2016 року. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними у справі документальними доказами та закінчений 13.01.2016 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги; надав витребувані судом документи. Підставою для звернення з позовом до суду зазначав неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 11/2013 від 21.01.2013 р., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13585,10 грн. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, позивачем нараховані до стягнення пеня у розмірі 977,66 грн. та 36% річних у розмірі 799,90 грн. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 525, 526, 549, 610, 625, 629, 691, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 218, 230, 231 ГК України.

Представник відповідача проти позову заперечив. Заперечення обґрунтовані по-перше, невиконанням позивачем зобов'язань за договором в повному обсязі, а саме рахунки на оплату отриманого товару відповідачу ані передавалися, ані надсилалися; по-друге, поставлений товар виявився непридатним до використання, про що позивачу надсилався лист № 18/12-01 від 18.12.2015 р., який залишений без відповіді. Крім того, під час поставки товару відповідачу не надавався сертифікат якості поставленого товару, що в свою чергу викликало підозри, що товар є фальсифікованим та небезпечним для використання.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АВТО СФЕРА (постачальник, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю Аква Фонтана-Трейд (покупець, відповідач у справі) 21 січня 2013 року уклали договір поставки № 11/2013 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставляти покупцю визначені цим договором запасні частини, шини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором приймати та оплачувати його.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або у видаткових накладних, що являються невід'ємними складовими даного договору, без складання специфікацій. Покупець уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника, автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товарно-супровідні документи на товар (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну). Покупець або уповноважена особа підписуючи товарно-супровідні документи виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником згідно кількості, номенклатури, асортименту та ціни.

Товар постачається на умові відстрочення платежу на 14 днів від дати постачання (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору оплата згідно даного договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику на підставі рахунку на оплату та за умов зазначених в п. 2 даного договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що покупець зобов'язаний здійснити розрахунки у розмірі та у терміни встановлені даним договором згідно з п.п. 2.2 та інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємною частиною договору.

При виявленні невідповідності до видаткових накладних по кількості або по якості і умовам договору покупець зобов'язаний призупинити приймання товару та негайно проінформувати постачальника про виявленні недоліки. За результатами перевірки сторонами складається акт приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками обох сторін (п. 4.3.3 договору).

Відповідно до п. 8.2, 84 договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 р. Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору кожна із сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.

Доказів звернення однієї із сторін з пропозицією про припинення дії договору суду не надано, з урахуванням чого слідує, що договір є продовженим на тих самих умовах.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 16284,84 грн., про що свідчать видаткові накладні № 5703 від 15.09.2015 р., № 5704 від 15.09.2015 р., № 5705 від 15.09.2015 р., № 5707 від 15.09.2015 р., № 5861 від 22.09.2015 р., № 5862 від 22.09.2015 р., № 5863 від 22.09.2015 р., № 5864 від 22.09.2015 р., № 5871 від 22.09.2015 р., № 5872 від 22.09.2015 р., № 5873 від 22.09.2015 р., № 5875 від 22.09.2015 р. підписані обома сторонами та довіреності № 169 - № 173 від 08.09.2015 р., № 174 - № 177 від 14.09.2015 р., № 179 від 16.09.2015 р., № 178 від 17.09.2015 р., № 181 - 182 від 21.09.2015 р. на ім'я начальника транспортного цеху ОСОБА_3

Відповідач розрахувався за отриманий товар частково, а саме в сумі 2699,74 грн., чим порушив умови договору, сума боргу склала 13585,10 грн.

Внаслідок наявності порушень з боку відповідача, 05.11.2015 р. на його адресу позивачем спрямована вимога № 86 від 04.11.2015 р. про сплату заборгованості за договором поставки.

У відповіді на вимогу № 16/11-01 від 16.11.2015 р., яка отримана позивачем 23.11.2015 р., відповідач повідомив, що до претензії не додані документи, що позбавило відповідача відреагувати на неї. Отже, борг залишився без оплати.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, позивач за захистом порушених своїх прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 13585,10 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 13585,10 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, позивач, враховуючи положення п. 5.3.1 договору, просив стягнути 977,66 грн. пені за період прострочення з 29.09.2015 р. по 30.11.2015 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 5.3.1 договору встановлено, що сторони домовилися, що в разі прострочення платежу покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що повинна бути сплачена.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, оскільки позивачем невірно визначений період прострочення оплати отриманого товару. Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, а саме - в розмірі 960,08 грн. за період з 30.09.2015 р. по 30.11.2015 р., в частині стягнення 17,58 грн. пені, суд відмовляє в задоволенні позову.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару позивач, посилаючись на п. 5.3.3 договору та приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 36% річних у розмірі 799,90 грн. за період з 29.09.2015 р. по 30.11.2015 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Пунктом 5.3.3 договору сторонами узгоджено, що сторони домовились, що в разі прострочення платежу покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму 36% річних від простроченої суми за кожний день прострочення.

Отже, учасниками правочину встановлений інший розмір річних, який складає 36%.

Наданий позивачем розрахунок 36% річних виконаний невірно, оскільки допущені арифметичні помилки щодо зазначення кількості днів прострочення через невірно визначену остаточну дату оплати вартості товару. Перерахувавши належну до стягнення суму 36% річних за період прострочення з 30.09.2015 р. по 30.11.2015 р., суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 36% річних підлягає задоволенню в частині стягнення 785,52 грн., в іншій частині позову щодо стягнення 36% річних в розмірі 14,38 грн., суд відмовляє в задоволенні позову.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені, 36% річних відповідач суду не надав.

Заперечення відповідача не знайшли документального підтвердження, спростовані вищевикладеними обставинами. Позиція ґрунтується лише на припущеннях. Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до абзацу першого пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. № 168/704 (надалі - Положення), документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Пунктом 2.13. Положення передбачено, що керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Відповідно до п. 2.14 Положення відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Таким чином, оформлення видаткової накладної, включаючи проставляння на ній підпису, може здійснюватися керівником підприємства або особами, перелік яких затверджується керівником підприємства.

До видаткової накладної внесенні відомості з довіреності, виданої відповідачем своєму представнику на отримання у позивача товарно-матеріальних цінностей.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем договірних зобов'язань, а саме видаткові накладні, які підписані обома сторонами, довіреність та докази часткової оплати отриманого товару. З огляду на викладене, зазначені вище документи складені відповідно до вимог чинного законодавства України, фіксують факти здійснення сторонами господарських операцій та підтверджують виконання сторонами зобов'язань за договором.

До того ж, суд звертає увагу, що укладаючи договір поставки № 11/2013 від 21.01.2013 р. учасники правочину погодили порядок розрахунків за поставлений товар; порядок прийняття товару, вжиття дій у разі виявлення невідповідності товару до видаткових накладних по кількості або по якості. Відповідач не надав суду доказів поставки позивачем неякісного товару (фальсифікату), повідомлення позивача про виявлені недоліки, повідомлення про не надання рахунків, сертифікатів та призупинення прийняття товару.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Аква Фонтана-Трейд (69034, м. Запоріжжя, вул. Бєлкіна, 1, код ЄДРПОУ 31831143) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Авто Сфера (69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 2, код ЄДРПОУ 37359055) 13585,10 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять грн. 10 коп.) основного боргу, 960,08 грн. (дев'ятсот шістдесят грн. 08 коп.) пені, 785,52 грн. (сімсот вісімдесят п'ять грн. 52 коп.) 36% річних, 1215,47 грн. (одну тисячу двісті п'ятнадцять грн. 47 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 15 січня 2016 р.

Суддя В.В. Носівець